Типи міжнаціональних конфліктів та шляхи їх вирішення

НАПРЯМИ ЕТНОПОЛІТИКИ, ЗАГАЛЬНОДЕМОКРАТИЧНІ ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ.

Етнонаціональнаполітика– це цілеспрямована діяльність з регулюванням відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляється у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розвиток міжнаціональних та міжетнічних взаємин з метою їх нормалізації, стабілізації та гармонізації.

Об'єкт етнонаціональної політики:

1) нації;

2) етноси;

3) етнонаціональні групи;

4) міжнаціональні та міжетнічні відносини.

Суб'єкт етнонаціональної політики:

1) держава (її органи);

2) політичні партії;

3) громадські організації тощо.

Головна мета етнонаціональної політики –узгодженняетнонаціональних стосунків, демократичне розв'язання міжнаціональних суперечностей і конфліктів.

Основні принципи етнонаціональної політики:

1) демократизму;

2) національної єдності;

3) взаємоповаги та взаємодовір'я між націями;

4) толерантності у стосунках різних національностей;

5) поваги до національних традицій, звичаїв, віросповідань;

6) самовизначення націй тощо.

Етнонаціональна політика в тій чи іншій державі має врахувати:

1) географічні фактори, демографічні процеси, історичні особливості формування певної нації або народності, її національної державності;

2) національний склад населення;

3) співвідношення корінного і некорінного населення, релігійність, особливості національної психології, національні традиції, звичаї, взаємовідносини певної нації з іншими етносами.

Міжнаціональний конфлікт — одна із форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй, що мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.

Міжнаціональні конфлікти (у вузькому сенсі) відбуваються між державами або всередині конфедерації, яку складає низка політично самостійних країн, населених різними етносами. Міжетнічні конфлікти виникають всередині держави.

Міжнаціональний конфлікт (у широкому сенсі) — це будь-яка конкуренція (суперництво) між групами — від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до протистояння зумовленого етнічною приналежністю її членів.

Причини міжнаціональних конфліктів:

à Економічні причини — боротьба етносів за володіння власністю, матеріальними ресурсами (земля, надра).

à Соціальні причини — вимоги цивільного рівноправ'я, рівності перед законом в освіті, оплаті праці, під час прийому на роботу, особливо на престижні місця в органах влади.

à Культурно-мовні причини — вимоги збереження чи відродження, розвитку рідної мови, об'єднання етносу в єдине ціле.

à Конфесійні, релігійні відмінності.

à Історичне минуле взаємин народів.

à Етнодемографічні — швидка зміна співвідношення чисельності контактуючих народів внаслідок міграції та відмінностей у рівні природного приросту населення.

Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів:

o Формування поваги до національних почуттів всіх етнічних груп.

o Провадження продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.

o Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв'язання національних суперечок.

o Надання національно-культурної автономії усім бажаючим національним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.

Способи розв'язання конфліктів:

- Відкинути найбільш радикальні елементи або групи і підтримати сили, більш схильні до компромісів.

- Застосувати широкий спектр санкцій — від символічних до військових. Слід враховувати, що санкції можуть спрацювати на екстремістські сили, призвести до посилення конфлікту. Збройне втручання можливе лише в разі, якщо конфлікт, який набув форми збройних зіткнень, призвів до масових порушень прав людини.

- Поділити глобальні цілі на ряд послідовних завдань, які розв'язують послідовно — від простих до складних.

- Запобігти конфліктам, докладаючи максимум зусиль, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.

Дата добавления: 2015-05-24