Адаптація і розвиток професійного дихання

З

Чітко, але без напруження вимовляти початкові приголосні та кінцевий приголосний у словах: "склад, скляр, страх, струс, струп, страж, склеп, сплін, скрип, штраф, шквал, вдих, взвод, вміст, вплив, вступ, втрьох".

Вимовляти сполучення приголосних у словах, не допускаючи "ковтання" закінчень: "шторм, корм, горн, сонм, нерв, спазм, цикл, ритм, скарб, горб, корж, шарж, гонг, корд, торф, ферзь,

МОВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ...

ямб, ромб, стенд, з'їзд, дрозд, спорт, фант, перс, толк, франк, транс, танк, торф, темп, френч, харч, вольт, гольф, дерть, шурф, парк, культ, кварц, марш, цинк, борщ, вовк, брязк, блиск, міст, хист, хвіст, бюст, вість, шість, свист, кокс, мопс, такт, фрукт, фрахт, путч, банк, повсть, текст, перст, центр, шерсть, пункт, Бренс".

На підставі наведених слів слухачі повинні вигадати речення (фрази), з яких учитель має складати розповіді, причому чим більше речень вигадано, тим активніше вчитель "включений" у творчу атмосферу. Вміння вигадувати "на ходу" розповідь — одна з найважливіших складових роботи над технологією й технікою мовлення.

Професійне дихання — один з найважливіших чинників мов­леннєвої діяльності вчителя. Як і кожний психофізичний акт людської діяльності, дихання пов'язане з роботою відповідних м'язів. Саме з їх тренування й слід розпочинати вироблення професійного дихання.

Насамперед необхідно визначити недоліки дихання кожного слухача, потім звернути увагу на правильну поставу, виробити її та контролювати на кожному занятті, оскільки без неї робота над диханням втрачає сенс. Мета вправ — домогтися нижньоребер-но-діафрагменного дихання, активності дихальних м'язів, рух­ливості діафрагми й так званого опертя звуку. Ось правила, яких необхідно дотримуватися, виконуючи вправи для розвитку ди­хання:

— тренувати дихання в різних положеннях: стоячи, сидячи, напівприсівши, рухаючися, зупиняючися після швидкої ходи тощо;

— домагатися, особливо на початку навчання, середнього ре­гістру звучання голосу. Мірою розвитку та ускладнення вправ "включатимуться" й інші регістри;

— стежити за координацією голосу і дихання, артикуляцією. Пам'ятати, що недобір дихання — причина слабкого звуку, пере-

_______________________________ РОЗДІЛ 4 ______________________________

бір — здавленого. Для правильного набору повітря корисною є робота над скоромовками та гекзаметром;

— перед тим, як розпочати виконання вправ, рекомендується проробити вібраційний масаж на головних "опорних" приго­лосних звуках "м, в, з, ж, м" у положеннях стоячи і рухаючися, "звільнивши" тим самим необхідні групи м'язів від напруження;

— постійно стежити за нормами орфоепії.

У процесі тренування дихання має виробитися так званий мовний слух. Його складові:

— фізичний слух (сприймання гучності);

— фонемічний слух (вміння розрізняти й відтворювати всі звуки рідної мови, зберігати ритмічну структуру слова, фрази, мовного ланцюжка тощо);

— висотний слух (вміння чути висоту звуку, мелодію та ін.);

— тональний слух (сприймання тембру, тону, інтонації);

— ритмічний слух (відчуття темпоритму мови).

Дата добавления: 2015-05-24