Дана формула використовується в тому випадку, коли інвестиційний проект вимагає одномоментних вкладень

Якщо ж згідно з обраним інвестиційним проектом передбачаються тривалі затрати протягом m років з одночасним отриманням віддачі від них, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості матиме такий вид:

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій. При розрахунку індексу рентабельності інвестицій оперують тими ж змінними величинами, що й при розрахунку NPV, але комбінують їх по іншому. Власне кажучи, метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій є продовженням методу чистої теперішньої вартості. Це відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю затрат, тобто ефективність інвестування – чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою:

Якщо PI > 1, то проект можна рекомендувати до реалізації і він є вигідною можливістю вкладення коштів. Якщо PI < 1, то від проекту слід відмовитись, оскільки він принесе збитки. У випадку, коли PI = 1 – проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.

Внутрішня норма рентабельності. Внутрішня норма рентабельності (IRR), при якій дисконтовані припливи грошових коштів проекту дорівнюють дисконтованим грошовим відпливам проекту, тобто при якому NPV = 0:

IRR = і, при якій NPV =0

де А – ставка дисконту, при якій NPV – позитивна; В – ставка дисконту, при якій NPV – від’ємна, а – величина позитивної NPV при ставці дисконту А; b – величина від’ємної NPV при ставці дисконту В.

Метод визначення терміну окупності інвестицій.

де РР – термін окупності (років); І – обсяг інвестицій за проектом; CF_t^(s) – річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій.

Управління інвестиційним проектом – це процес організації використання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів проекту з метою досягнення поставлених цілей у найкращий спосіб.

Організаційна форма управління проектом може передбачати кілька типових схем взаємодії замовника (інвестора) і підрядних організацій, що беруть участь у реалізації проекту:

• передання всіх повноважень (і фінансового ризику) консалтинговій фірмі як головному менеджерові проекту;

• організація системи контрактних відносин між інвестором і підприємствами – учасниками проекту в межах робіт, які кожне з них виконує за проектом (але координацію бере на себе одне з підприємств інвестора);

• поділ проекту на два етапи – створення інвестиційного об’єкта “під ключ” (відповідальність несе згідно з контрактом спеціально найняте підприємство – головний менеджер цього етапу) і експлуатація об’єкта (відповідальність несе сформована дирекція об’єкта як нового підприємства чи діюча дирекція підприємства, що є базовим для проекту).

У загальному вигляді процес управління проектом передбачає наявність таких типових процедур:

• планування – розробка послідовності майбутніх дій з метою досягнення поставлених проміжних і кінцевих цілей;

• організація – розподіл робіт, відповідальності та ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних, часу) для реалізації проекту;

• контроль – порівняння планових параметрів робіт із фактичними і прийняття коригуючих рішень.

Послідовність кроків під час експертизи проекту:

• перевірка повноти наявної документації для проекту, зокрема повноцінності (відповідно до типового складу) змісту кожного документа;

• оцінка загального рівня розробленості проекту (комплексність, детальність, глибина, використані методики, кількісне і якісне обґрунтування);

• оцінка достовірності інформації, що використовується у проекті: зовнішня інформація (макроекономічне середовище, стан ринку продукції проекту, стан фінансового ринку, ціни, техніко-економічні параметри устаткування, соціальне оточення проекту, вимоги до екології, відносини з місцевою владою, наявність трудових ресурсів для проекту), якість застосованих у проекті методик, зокрема методів прогнозування;

• оцінка організаційних умов проекту: можливості для організації виробництва товарів чи послуг, організаційний план виробництва та матеріально-технічного забезпечення, складські умови, можливості зберігання товарно-матеріальних цінностей, обслуговування технічної бази проекту, охорона, юридичні аспекти

проекту, вибір базового підприємства для проекту, оцінка впливу розподілу прав власності щодо активів проекту на процес його реалізації;

• оцінка плану керування реалізацією проекту (з поділом на стадію створення інвестиційного об’єкта і стадію його поточної експлуатації);

• перевірка комерційної можливості виконання проекту (реалістичності маркетингового плану, збалансованості фінансових аспектів проекту, достатності наявних ресурсів, потенційної достатності прибутку, наявності резервів часу та коштів у разі ускладнень, що виникають при реалізації проекту);

• оцінка спроможності учасників (юридичних і фізичних осіб) проекту – їхня реальна зацікавленість у проекті, поточний стан і перспективи конкурентоспроможності протягом періоду життя проекту;

• аналіз інвестиційного ризику проекту: рівень реального ризику, якість відображення ризику у планах реалізації та документації проекту, достатність передбачених у проекті заходів зниження впливу слабких сторін проекту;

• аналіз очікуваної авторами ефективності проекту: прогнозоване макроекономічне середовище, критерії оцінки ефективності, методика розрахунку показників, внутрішня взаємоузгодженість розділів проекту, урахування загальної інфляції та цінових змін на ринку, урахування зміни вартості грошей у часі, вибір кількісних орієнтирів щодо порівняльної середньоринкової прибутковості на прогнозований період.

Приклад. Припустимо, що в результаті аналізу окремих складових проекту отримано такі оцінки:

• проект підготовлений за діючими стандартами й у повному рекомендованому обсязі. Аналітична локальна оцінка – 8 балів;

• у проекті використано достовірну зовнішню інформацію. Аналітична локальна оцінка – 9 балів;

• маркетинговий план проекту недостатньо опрацьований у деталях. Аналітична локальна оцінка – 5 балів;

• фінансовий план проекту деталізований і переконливий. Аналітична локальна оцінка – 8 балів;

• аналіз ризику й засоби протидії розроблені не в повному обсязі. Аналітична локальна оцінка – 7 балів;

• показники ефективності проекту розраховані в повному обсязі і загалом достатні для сучасних умов. Аналітична локальна оцінка – 9 балів;

• аналіз інвестиційної привабливості галузі й регіону у проекті відсутній, характеристика підприємства, на яке зорієнтований проект, відбиває лише фінансову частину. Аналітична локальна оцінка – 3 бали.

На основі наведених локальних оцінок окремих складових проекту його загальна інтегрована оцінка

К = 8*0,2 + 9*0,2 + 5*0,5 + 8*0,5 + 8*0,5 + 7*0,4 + 9*0,4 + 3*0,3 =

= 1,6 + 1,8 + 2,5 + 4,0 + 2,8 + 3,6 + 0,9 = 17,2.

Отримана узагальнена оцінка менша за нижню межу позитивної оцінки (18 балів), тому проект можна вважати недостатньо підготовленим. Він потребує доопрацювання щодо маркетингового плану, вибору базового підприємства, дослідження ризику.

Найпоширеніші типові помилки інвестиційних проектів:

1. Невідповідність зовнішнім умовам:

• невідповідність прогнозованим на період реалізації проекту макроекономічним процесам і умовам;

• невідповідність прибутковості проекту середньоринковій прибутковості фінансового ринку, середній процентній ставці;

• невідповідність запланованих обсягів продажу місткості відповідного місцевого ринку;

• недостатня увага інфляції під час планування ресурсного забезпечення, витрат виробництва;

• невідповідність договірних відносин між учасниками проекту їх юридичним статусам і правам власності;

• поверхневе опрацювання договорів інвестора з учасниками проекту.

2. Внутрішні суперечності проекту:

• невідповідність доходів проекту потребам у коштах, зокрема для погашення позик;

• неузгодженість термінів повернення кредиту і періоду окупності проекту;

• недооцінювання величини витрат, пов’язаних з експлуатацією (ремонти й налагодження) устаткування;

• недооцінювання потреби в умовно-постійних витратах і невміння дотримуватися запланованого кошторису;

• недостатність досвіду і кваліфікації персоналу, зокрема менеджерів проекту.

3. Недоліки планування:

• недостатнє врахування інфляційних процесів і помилки у прогнозуванні цінової ситуації на ринку продукції проекту та ресурсів для нього;

• надто оптимістичний вибір ставки приведення майбутніх грошових потоків до сучасних умов;

• неврахування якогось чинника, що поступово перетворюється на значний фактор ризику;

• помилки в оцінці перспектив ринку і виборі маркетингової стратегії;

• помилки у прогнозуванні динаміки ділової активності в економіці країни.

4. Недосконала організація управління проектом:

• невміння створити ефективно діючу систему мотивації персоналу;

• невміння вищих керівників проекту відслідковувати процес реалізації проекту, нерозуміння проекту в деталях;

• невдалий добір персоналу, несумісність людей для роботи в одній команді проекту;

• відсутність налагодженого оперативного моніторингу;

• відсутність оперативної системи інформування, підготовки рішень і їх прийняття.

Дата добавления: 2015-05-24