Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку

Формаційний - розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть: продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства — соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва. Розвиток суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим: 1)первіснообщинний; 2)рабовласницький; 3)феодальний; 4)капіталістичний; 5)комуністичний. Вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами,загострення класової боротьби в суспільстві.Ф.п. піддається критичному аналізу:1)п’ятиланкова періодизація розвитку суспільства прийнятна в основному для країн Західної Європи, не відображає своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізацій Китаю, Індії, історичного розвитку Росії, України.2)зводить іст.сусп. до матеріального виробництва, не враховує ролі інших неекономічних факторів у розвитку суспільства (націонал.,реліг…);3)уявляючи історію розвитку людства як процес «революційного» руйнування старого способу виробництва і заміни його новим, припускає певну перервність природно-історичного процесу.4)надмірно абсолютизує класову конфронтацію між власниками і не власниками, між роботодавцями і найманими працівниками. Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; 2) природної рево люційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку;6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.Цивілізаційний підхід не має економ. детермінізму, бо передбачає рівномірність впливу інших чинників на розвиток людського суспільства. Зорієнтований не на особливості способу виробництва, а на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.Але надмірне акцентування ним уваги на формуванні «єдиної світової цивілізації» є потенційно небезпечним у плані можливості розмивання та ігнорування специфічності економічного і соціально-культурного розвитку різних країн і народів, втрати ними їхньої самобутності й унікальності.

Дата добавления: 2015-05-24