Монополія та державно-монополістичний капіталізм як економічні системи

Економічна система вільної конкуренції

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на економічні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науко во-технічних досягнень, інформації. Поведінка кожного економічного суб’єкта мотивується його особистими інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Кожний економічний суб’єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу. На ринку здійснюється таке поєднання приватного інтересу із суспільним, яке Адам Сміт проголосив принципом «невидимої руки» ринку, тобто кожний індивід, який реалізує свій приватний інтерес через виробництво і продаж товарів на ринку, не усвідомлює того, що одночасно працює і на задоволення суспільного інтересу. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Конкуренція є основною рушійною силою розвитку економіки. Втручання держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Роль держави обмежується лише захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Усі економічні рішення приймають ся ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик. Проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

Мо­нополістичний капіталізм починає формуватись в останній третині XIX ст. У цей період відбулася науково-технічна революція. На фоні зрушень у продуктивних силах конкуренція приводила до концентрації капіталу і виробництва. Зявляється явище як централізація капіталу, коли окремі підприємці заради збільшення прибутку об'єднують свої капітали. На цій баз виникають монополії - великі потужні підприємства, які виготовляли таку частку продукції, що давала їм можливість установлювати ціни на ринку й отримувати надприбутки. Виникнення монополії приводить до суттєвих змін у суспільному виробництві, які є наслідком зміни у відносинах капіталістичної власності. По-перше, монополістичний капітал, а відтак, і його представник-монополіст, установлюють своє панування в суспільному виробництві. По-друге, відбувається поєднання промислового й банківського капіталу та утворення фінансового капіталу. Монополія протиставл. конкуренції, але повністю її знищити не може,запекле суперництво точиться між монополіями і немонополізованими підприємствами галузі, також йде і між монополіями як в одній галузі, так і між монополіями різних галузей. Останнє пов'язано, перш за все, з тим, що розвиток науки зробив можливим випуск товарами-субститутів. Монополія установлює високі ціни, і за їх рахунок отримує надприбутки. Монополія може значно підвищити ціну, відхиляючи її від вартості і отримуючи в такий спосіб над прибуток, але ці дії монополії теж обмежені.Але панування монополій призвело також до певних негативних наслідків як з погляду механізму функціонування ринкової економіки, так і з погляду посилення соціальних суперечностей у суспільстві.Ускладнення суспільного виробництва, посилення його суспільно го характеру і неможливість через видозмінену й обмежену конкурен цію забезпечити автоматичне саморегулювання виробництва призвели до посилення економічних криз, що, урешті-решт, призвело до світо вої економічної кризи 1929—1933 pp. Державно-монополістичний капіталізм, нова, розвиненіша форма монополістичного капіталізму, для якої характерне з'єднання сили капіталістичних монополій з силою держави. Термін належить Леніну. Зараз використ. терміни «змішана економіка» та «соціально орієнтована ринкова економіка». Змішана економічна система є адекватною формою фун кціонування сучасних розвинутих країн світу і характеризується такими рисами:— різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівно правним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (при ватних, колективних, державних);— високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;— оптимальним поєднанням ринкового механізму з держав ними методами регулюванням економіки, які органічно пере плітаються і доповнюють один одного;— орієнтацією на посилення соціальної спрямованості роз витку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне об слуговування, створюються державні й приватні фонди соціаль­ного страхування та соціального забезпечення населення тощо.

Дата добавления: 2015-05-24