Ембріогенез. Поняття про провізорні органи

Розвиток життя на Землі. Основні геологічні ери, їх біологічна характеристика.

В сучасній біосфері налічують близько 3 мільйони видів живих істот: із них тварин — понад 2 мільйони, рослин — понад 300 тисяч, решта — це гриби, прокарі­оти та неклітинні форми — віруси.

Спочатку життя на Землі існувало у вигляді прокаріотичних біогеоценозів, до складу яких входили продуценти — ціанобактерії, фіто- та хемотрофні бактерії; редуценти — сапрофітні бактерії та консументи-паразитичні бактерії і, можливо, віруси. Такі екосистеми існували в одноманітних умовах морських мілководь, їхнє біорізноманіття забезпечувалось саме тим, що стійкість та са­морегуляція біогеоценозу зумовлені впливом їхніх компонентів — популяцій різних видів.

З виникненням еукаріот життя опанувало різноманітні за умовами ділян­ки спочатку водойм, а потім і суходолу. Утворилося багато біот, які відрізняли­ся за видовим складом. Починаючи з кам'яновугільного періоду, біосфера на­була сучасних меж, а її біопродуктивність і біорізноманітність досягай тепері­шнього рівня.

В історії Землі виділяють п'ять ер, тривалість кожної з них — десятки і навіть сотні мільйонів років. Ери поділяються на періоди. Вік і тривалість ер та періодів визначені за допомогою «уранового годинника», тобто по розщеп­ленню радіоактивних хімічних елементів у пробах земних порід.

Архейська ера — найдавніша ера в історії розвитку Землі, ера виник­нення життя (4,5 млрд. років).

Протерозойська ера — виникнення найпростіших організмів (2,5 млрд. років).

Палеозойська — ера древнього життя, характеризується формуванням усіх типів рослин і тварин (570 млн. років).

Мезозойська — ера середнього життя, характерна розвитком плазунів, птахів, перших ссавців (240 млн.)

Кайнозойська — ера нового життя в історії Землі, ера формування всіх сучасних форм рослин і тварин. Ця ера триває і нині (65 млн. років).

Гаструляція у людини здійснюється у дві фази. Перша фаза передує імплантації або йде в процесі її, тобто відбувається на 7-му добу, а друга фаза починається тільки на 14-15 добу. У період між цими фазами активно формуються позазародкові органи, що забезпечують необхідні умови для розвитку зародка. До них належать:

· жовтковий мішок - бере участь у живленні і диханні ембріона до 7–8-го тижня, а потім піддається зворотному розвитку;

· алантоїс - бере участь в утворенні плаценти та пупкового шнура. Має густу сітка кровоносних судин, завдяки яким здійснюється газообмін зародка з зв'язок з організмом матері;

· амніон - формує амніотичну оболонку, яка перетворюється на заповнену рідиною амніотичну порожнину. Головна функція полягає у виробленні амніотичної рідини. Вона створює необхідне для розвитку зародка водне середовище, забезпечує плід поживними речовинами, виконує захисну функцію, амортизуючи можливі струси та удари, а також попереджуючи потрапляння до плода шкідливих агентів;

· алантоїс (не досягає значного розвитку, але має значення у забезпеченні дихання і живлення зародка на перших етапах розвитку. На 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується);

· пупковий канатик (забезпечує ембріон поживними речовинами та оксигеном, перешкоджає проникненню шкідливих агентів з плаценти до ембріона, виконуючи таким чином захисну функцію);

· хоріон (або ворсинкова оболонка, проникає в слизову оболонку матки і разом з нею утворює плаценту);

· плацента (орган, що утворюється під час вагітності й забезпечує зв’язок між організмом матері і плодом. Плацента виконує:

- трофічну,

- депонуючу,

- дихальну,

- екскреторну (для плода),

- ендокринну,

- захисну (включаючи імунний захист) функції.

Дата добавления: 2015-05-24