Сутність конфлікту, його структура та динаміка

Фактори формування відповідальності

Виховання відповідальності як мета виховної діяльності

Виділяють такі важливі параметри відповідальності:

- вияв критичності в оцінці свого ставлення до навчання, поведінки, особистих якостей;

- визнання своїх помилок, віднесення невдач на власний рахунок, а не на рахунок інших людей та обставин.

Тому виховання відповідальності – це мета виховної діяльності. За допомогою відповідальності формується і через неї виявляється зв'язок людини з дійсністю, формується її цілісність, що, безумовно, має бути притаманне гармонійно розвиненій людині.

47. Відповідальності не можна навчити, нею можна оволодіти лише шляхом засвоєння тих чи інших правил, норм.

Процес формування відповідальності здійснюється за формулою: знання – почуття – діяльність.

У вітчизняній педагогіці поширені дві концепції формування відповідальності у підростаючої особистості:

1) реалізація відповідальної залежності, у межах якої має функціонувати вихованець, здійснюючи різні види діяльності. При цьому методична перевага надається вихованню особистості у колективі і через колектив. Автор цієї концепції А. Макаренко наголошував на вихованні відповідальності як сильного почуття, емоційного переживання особистістю своєї відповідальності;

2) формування відповідальності в особистості у контексті виховання її громадянськості і морально-духовної ціннісної спрямованості. Ця концепція втілювалась у виховній системі В. Сухомлинського, за словами якого з раннього віку слід формувати здатність жити за принципами добра, відповідно до високих ідеалів, що передбачає розвиток душевності, сердечності, людяності, милосердя тощо.

Етапи формування відповідальності:

- від колективної до індивідуальної відповідальності;

- від зовнішньої до внутрішньої;

- від відповідальності за минуле до відповідальності за майбутнє;

- зміна в часі самого суб’єкта виховання.

Відповідальності не можна навчити, нею можна оволодіти лише шляхом засвоєння тих чи інших правил, норм. Людина стає відповідальною в конкретних життєвих ситуаціях, які несуть в собі моральний фон.

Виділяють такі важливі параметри відповідальності:

- вияв критичності в оцінці свого ставлення до навчання, поведінки, особистих якостей;

- визнання своїх помилок, віднесення невдач на власний рахунок, а не на рахунок інших людей та обставин.

Конфдікт – це усвідомлена суперечність між людьми, яка вимагає вирішення; це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, суб’єктів.

Структура конфлікту

Під структурою будь-якого об'єкта розуміється сукупність його частин, елементів і зв'язків, відносин між ними, що забезпечують його цілісність. Основними елементами конфліктної взаємодії є:

1) об'єкт конфлікту,

2) учасники конфлікту,

3) соціальне середовище, умови конфлікту,

4) суб'єктивне сприйняття конфлікту і його особистісні елементи.

1. Об'єкт конфлікту. Кожен конфлікт має свою причину, виникає з приводу необхідності задоволення будь-якої потреби. Та цінність, яка здатна задовольнити цю потребу і через яку виникає конфлікт, і є його об'єктом. В якості об'єкта конфлікту можуть виступати матеріальні, соціальні та духовні цінності.

2 Учасниками конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави, коаліції держав. Головними учасниками конфлікту є протидіючі сторони або супротивники. Вони утворюють стрижень конфлікту. При виході з протиборства хоча б однієї з головних сторін конфлікт припиняється.

3 Але крім учасників конфлікту, сукупність яких складає так би його мікросередовище, важливу, а іноді й вирішальну роль у його розвитку відіграє і макросередовище, ті конкретно-історичні соціально-психологічні умови, в яких він розгортається. Поняттям соціального середовища визначається той грунт, на якій виникає і розвивається конфлікт. У це поняття включається не тільки найближче, а й далеке, більш широке оточення конфліктуючих сторін, ті великі соціальні групи, до яких вони належать, національні або класові, а також суспільство в цілому.

4 Але характер конфлікту залежить не тільки від об'єктивних умов у даній країні, великої чи малої групи, але і від суб'єктивного сприйняття або образу конфлікту, який створюється у діючих у даній конфліктній ситуації осіб або груп. Об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту, що виникають як на його ближніх, так і на далеких підступах, а також склад учасників визначають і набір можливих способів дій, поведінки сторін. Оскільки кожна дія одного з учасників конфлікту викликає відповідну протидію, вони впливають один на одного, взаємодіють

В динаміці конфлікту виділяють 4 основні стадії:

1. Виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

2. Усвідомлення учасниками конфлікту об’єкту ситуації;

Суперечності стають усвідомленими і протилежна сторона відповідає реальним інстанціям.

3. Перехід до конфліктної поведінки;

4. Вирішення конфлікту

Дата добавления: 2015-05-24