Сутність професійної діяльності як менеджера освіти

Навчальний заклад як об'єкт професійної діяльності менеджера освіти виявляє свою сутність у формі соціально-педагогічної системи, яка є: за походженням — реальною; за субстанціональною ознакою — соціальною; за рівнем складності — багатофункціональною; за характером взаємодії з навколишнім середовищем — відкритою; за критерієм мінливості — розвивальною і динамічною; за наявністю мети — цілеспрямованою; за мірою керованості — самокерованою. Відповідно до означених особливостей педагогічний менеджмент сучасного закладу освіти постає як комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління процесом взаємодії керуючої (хто керує) і керованої (ким чи чим керують) підсистем, спрямований на досягнення його найвищої ефективності.

Щодо механізму реалізації педагогічного менеджменту у вищому навчальному закладі слід зазначити таке:

наявність управління і керуючого суб'єкта зумовлює різноманітність учасників педагогічної співпраці, серед яких є розпорядники й виконавці з закріпленими за ними функціями;

між суб'єктами й об'єктами управління, тобто між керуючими і керованими, виникає особливий вид відносин — відносини педагогічного менеджменту;

між відносинами педагогічного менеджменту і діяльністю суб'єкта керування спостерігається тісний взаємозв'язок;

управлінська діяльність керівних кадрів навчального закладу як менеджерів освіти — це процес односпрямований; суб'єкт спрямовує керуючі дії на об'єкт, оскільки активним началом є сам керуючий;

відносини педагогічного менеджменту мають двосторонній характер і реалізуються як суб'єкт-суб'єктні взаємовідносини;

менеджер освіти ставиться до підлеглих як розпорядник до виконавця, а підлеглий ставиться до менеджера як виконавець до розпорядника; кожен із них є суб'єктом власного ставлення до іншого, що є паритетно необхідною стороною цих відносин. Паритетність ректора як менеджера освіти і його підлеглих означає не однаковість, а рівність їх як учасників єдиного процесу педагогічного менеджменту, коли кожний з них виконує свої службові функції;

менеджер освіти безпосередньо бере участь у формуванні відносин педагогічного менеджменту, забезпечуючи їх суб'єкт-суб'єктний характер з інтелектуальною порівнянністю і взаєморефлексією сторін — потенціалом удосконалення спільної діяльності, що має бути характерною для функціонування навчально-виховного закладу сучасного типу.

71. Система освіти України складається із закладів освіти (загальноосвітні навчальні заклади, ВНЗ), наукових (академічні інститути, наприклад Інститут педагогіки АПН України), науково-методичних і методичних установ (методичні кабінети, інститути післядипломної освіти), науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти в Україні:

– дошкільна освіта й виховання (сім’я й дошкільні заклади);

– загальна середня освіта:

o початкова загальна освіта (початкова школа (1-4 кл.) –І ступінь);

o базова загальна середня освіта (основна школа (5-9 кл.) – ІІ ступінь;

o повна загальна середня освіта (старша школа (10-11 кл.) – ІІІ ступінь;12-річна загальна середня школа має ІІІ ст. – 10-11-12 кл. з профільними класами.

Крім того, існують такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, навчально-виховні комплекси, об’єднання.

– позашкільна освіта (палаци, будинки, центри дитячої і юнацької творчості, клуби, ДЮСШ, школи мистецтв, бібліотеки, оздоровчі заклади);

– професійно-технічна освіта (ПТК, вищі ПТУ, навчально-виробничі центри);

– вища освіта (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища):

І рівень акредитації – технікуми, училища;

ІІ рівень акредитації – коледжі;

ІІІ-ІУ рівень акредитації – інститути, консерваторії, академії, університети.

– післядипломна освіта: спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів (академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати, підрозділи вищих закладів освіти: філіали, факультети, відділення тощо; професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах);

– самоосвіта (народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо-, відеонавчальні матеріали тощо).

Органами державного управління освітою в Україні є:

– Міністерство освіти і науки України;

– Міністерство освіти і науки КрАР;

– міністерства і відомства, які мають навчально-виховні заклади;

– ВАК;

– управління освіти і науки обласної державної адміністрації;

– управління освіти і науки міських(районних) адміністрацій.

Їхні повноваження визначені Законом України „Про освіту”.

Органи громадського самоврядування в освіті:

– з’їзд працівників освіти України (1 раз на 5 років);

– міська, районна, обласна конференція педагогічних працівників;

а в навчальних закладах

– Загальні збори (конференція);

– Рада загальноосвітнього навчального закладу;

– Піклувальна рада.

Загальні принципи управління освітніми системами:

– демократизації і гуманізації управління;

– системності і цілісності в управлінні;

– раціональне поєднання централізації і децентралізації;

– науковості;

– цілеспрямованості;

– оптимізації;

– об’єктивності;

– єдності колегіальності з персональною відповідальністю;

– оперативності, конкретності і діловитості;

– ініціативності й активності.

Вони однаково важливі для всіх освітніх систем.

Дата добавления: 2015-05-24