Korets. My impressions

Список використаних джерел

1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении /Под ред. Г.И.Щукиной. – М.: Просвещение, 1984. – 145 с.

2. Аникеева Н.П. Игра в педагогическом процессе. – Новосибирск, 1989. – 125 с.

3. Аникеева Н.П. Педагогика и психология игры. – М.: Просвещение, 1986. – 178 с.

4. Бим И.Л. Личностно-ориентированный подход – основная стратегия обновления школы // Иностранные языки в школе. – 2002. – №2. – С.18-21

5. Державна національна програма "Освіта". Україна XXI століття. - Райдуга, 1994. - С. 8-10

6. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта, V-IX класи). Проект /За ред. С. Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 1998. - 32 с.

7. Китайгородская Г. А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. -М.: Высш. шк., 1986. -101, с.

8. Колкер Я. М. Практическая методика обучения иностранному языку. -М.: Academia, 2001. -258, с.

9. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / Під ред. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

10. Методика викладання іноземних мов: Респ. наук.-метод. зб. -К.: Рад. школа, 1981 - Вип.13. -1984. -118 с.

11. Методические рекомендации по преподаванию иностранных языков в средних специальных учебных заведениях. -М.: Высш. шк., 1991 - Вып. 14. -1988. -78 с.

12. Панова Л. С. Обучение иностранному языку в школе: Пособие для учителей. -К.: Рад. шк., 1989. -143 с.

13. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: Пособие для учителей иностр. яз. -М.: Просвещение, 1985. -208 с.

14. Утробина А. А. Методика преподавания и изучения иностранного языка: Конспект лекций: Пособие для подготовки к экзаменам. -М.: Приор-издат, 2006. -107 с.

15. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе. - М. Просвещение, 1986.- С. 103

Motherland… Nowadays Ukraine is in the center of different events. Not much time has passed from “Orange revolution”. God bless, it immortalized in our great history. Now we have Eurovision song contest in Kyiv. It’s nice and necessary for Ukraine. ‘Cause we want to live like in Europe, work like in Europe, etc. But don’t want to do anything to achieve this goal. We say “welcome” to all tourists and visitors of our country, and propose them to explore Ukraine and visit all the sights. How often we think about our knowledge the country. Someone even doesn’t know all famous places of his or her native city or town. It’s a problem. “Who doesn’t know his own history, doesn’t have his future”. Sometimes we can hear it in TV advertising. Therefore, we decided to make a project with name “Exploring Ukraine”. The first place we explored was Korets. A lot of people think it’s a boring and usual small town. But it’s very interesting, having a lot of unusual features. At first I want to mention that this town was in Poland for a long period and has kept some traditions. Our trip took place on Sunday 08.05.05. It was a very convenient trip ’cause we had our own van with own driver. Thanks God and EZ. It’s really very convenient! There are many interesting places in Korets, especially churches. We have visited monastery, the castle remains, very unusual monument to T. Shevchenko and V. Lenin (2 in 1, like a shampoo), the town center and the borderline between USSR and Poland. We also wanted to visit historical museum and Catholic Church but they both were closed. I don’t want to describe all these places (it will be done my group mates, I think) but they all were nice, unusual and unforgettable. There were also a lot of other events during this trip. I think you can read them in my group mate’s articles. This trip was short like a flash. But it will be always in our memory and at perfect photos.

Artem Kolosiuk, grade 10

2005. ПЕРШІ ЕКСКУРСІЇ СЕКЦІЇ КРАЄЗНАВСТВА ТА ТУРИЗМУ

Неділя, 20 листопада 2005 року, 11-та ранку. Погода, як кажуть в народі, така, що добрий господар собаку не випустить на двір. Але що ж ми бачимо? Колегіанти переважно 11-го класу, була одна колегіантка з 10А та учень 9Б, зустрівшись “на лавочках”, що знаходяться навпроти центрального входу до школи, заходять до неї. Непоінформованій особі могло б здатися, що “дітки” з’їхали з глузду. Ті, хто так думав, глибоко помилялися, бо насправді то був збір членів секції краєзнавства та туризму Наукового товариства “Astra”, до якої належить і Ваш покірний слуга. Як йшлося вище, на дворі було надзвичайно холодно, і тому ми, щоб зігрітися, вирішили зайти до школи, де на нас уже чекав вчитель-координатор секції Зіннуров Е. І. За десять хвилин підійшли майже всі члени секції, ті, хто змогли пожертвувати усіма перевагами міського життя, ті, хто зробили величезний подвиг – змогли піднятися з ліжка і відірватися від телевізора заради невідомого. Отже, хто ж ці відчайдушні сміливці? Це – В. Медецька, С. Бойко, В. Литвин, С. Кравчук, Б. Дегодюк, С. Герасимчук, А. Радзімінський, А. Маланяк та, як вже зазначалось, Е. І. Зіннуров – вчитель-координатор секції. Після короткого брифінгу, проведеного Е. І. з метою ознайомлення з виглядом головної вулиці міста у 70-80-х роках минулого століття, ми вирушили в дорогу. Вирішили їхати громадським транспортом, оскільки мета нашої екскурсії – єврейський цвинтар, який знаходиться на протилежному кінці міста. Але це було не так уже і легко зробити, бо, як усі знають, неділя в нашому місті – день базару, і тому зранку з нашого району кудись дістатися надзвичайно важко. І все ж таки ціною неймовірних зусиль нам вдалося втиснутися в переповнений автобус Дружба – Автовокзал. Дорогою вдалося перекинутися декількома жартами з дівчиною-кондуктором, в розмові з якою особливо активним був Сергій Бойко. “Вилізши” з автобуса в повному значені цього слова, ми попрямували до нашої основної мети екскурсії. Як це не дивно, ніхто з нас, крім Е. І., до того раніше не бував на єврейському цвинтарі. Більше того, більшість (в тому числі і я) навіть і не знали, що в нашому місті такий є, не кажучи про його місцезнаходження. Багато у кого могло виникнути питання: що, хіба вони не могли знайти цікавішого місця для екскурсії? Але я хочу відповісти таким людям, що все ж таки ми є членами секції краєзнавства та туризму, і головною метою нашої “ранкової прогулянки” було саме краєзнавство. Ми мали чудову змогу почути про життя єврейської громади у Новограді-Волинському, оглянути могили відомих у місті людей та порівняти вигляд єврейського цвинтаря, наприклад, з православним. Після відвідання обох цвинтарів можу сказати, що на відміну від православних, іудеям, не зважаючи на всі ті гоніння і утиски, яких вони зазнали, вдалося зберегти і постійно підтримувати порядок та чистоту на могилах свої загиблих та померлих родичів. Наступна екскурсія відбулася до Римо-католицького костьолу на Смолці в ніч на Різдво 25 грудня, але це вже інша розповідь.

Андрій Маланяк, координатор секції краєзнавства та туризму

2005. КРАЩЕ САЛА МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ САЛО, АБО НАШІ НА ЛУБЧИЦІ

Дійсно, як можна не погодитися з цим перефразованим заголовком? Що може бути кращим за чисте повітря, зимову природу, друзів поруч та, як ви вже встигли здогадатися, чудового шматочка сала, щойно підсмаженого на вогнищі? 19 лютого секція краєзнавства та туризму запрошувала усіх охочих взяти участь у ЗИМОВОМУ ФЕСТИВАЛІ САЛА, що мав відбутися на наших теренах вперше. «Що ж це таке і з чим його їдять?», - могло виникнути у вас запитання. Спробую відповісти. Кілька тижнів тому у відлуннях ЗМІ широко рекламувалося свято, яке щороку святкують жителі невеличкого села на Прикарпатті. Це, як вони називають, свято сала, або зимовий фестиваль сала. Як не дивно, воно є дуже популярним у цьому селі і святкує його кожен – від малого до великого, смакуючи усілякі види цього делікатесу. А чом би нам не провести щось на зразок цього? Тим більше, що ми вже давно мали мрію вирушити в похід на природу взимку. Таким чином, група з дванадцятьох колегіантів, колегіанток, майбутнього (я сподіваюсь!) колегіанта та ще одного вчителя-координатора секції краєзнавства та туризму (разом 13!) вирушила чудового недільного ранку на мальовничу околицю нашого міста – Лубчицю, а саме на узбережжя річки Случ. П’ять годин, проведених на свіжому повітрі, серед зимової природі та у чудовій компанії не можна порівняти ні з чим. За цей час нам вдалося попрактикуватись у розведенні вогнища в зимовий період, поласувати хто чим: хто салом, хто сосисками чи ковбасою (як не дивно!), дехто захопив з собою навіть домашні мариновані помідори та млинці (особлива подяка Світлані Редчиць за чудові смачні млинці власного приготування). Незабутніми були також гра у сніжки та катання на пакетах з гори. То ж навіть дощ, що розпочався під час нашого повернення додому та надзвичайно мокрі одяг та взуття не змогли зіпсувати загального враження від свята, а додали, на мою думку, неперевершеного екстриму. Дуже прикро, що з нами не змогли відсвяткувати усі члени секції через свої підготовчі курси та ще з інших причин. Та як би там не було, слід до цього звикати. А наостанок хочу висловити сподівання, що наступні покоління продовжать відзначати Свято сала і це стане чудовою традицією. Ну, у мене все. Па-па!

Андрій Маланяк (Мандрик), 11 клас

2006.СЕКЦІЯ КРАЄЗНАВСТВА ТА ТУРИЗМУ: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЗБІР

Весняного недільного ранку 24 вересня група туристів 10-х та 11-х класів на чолі з Е.І. вирушила на Лубчицю. Зібралися на Зелених о 10-й годині, добре, що обійшлося без запізнень. Дорога до місця перебування була нецікавою, кучкувалися кожен по своїй групці. Було дуже приємно опинитися знову на тому ж місці, де ми збиралися зимою з нашими дорогими випускниками на “Свято сала”. Не марнуючи часу всі дружно взялися до роботи: хлопці пішли по дрова, Діма та Сергій зайнялися розведенням вогнища, Віка та Юлька почали накривати на стіл. Далі почали смажити сардельки, а Е.І. не зраджував назві свята і їв сало. Атмосфера була дружньою, не відчувалося дискомфорту в спілкуванні. Стіл був дійсно чудовим, всі дуже добре наїлися, потім пішли до річки. Хлопці почали купатися, пірнати. Вода, як на мене, була холодною, але це їм не завадило, тому що сонечко пригрівало по-літньому. Е.І. фотографував нас та оточуючу природу. Наш похід був не тільки розважальним, але й пізнавальним. Ми ближче познайомилися один з одним, обговорили наші плани на майбутнє. Чудовим закінченням цього походу було дружнє поїдання великого, солодкого кавуна. Сталося кілька неприємних випадків (ну а як же без ложки дьогтю?): негідно повелися кілька колегіантів, хоча це не зіпсувало дружньої атмосфери походу. Потрібно сказати, що харчів ми взяли “трохи” більше, ніж було потрібно, тому кожен отримав по помідору і яйцю на зворотній шлях. Дорога додому була більш цікавою, ми зустріли Валерія Григоровича, який з родиною рибалив неподалеку. Було дуже приємно і цікаво провести вихідний день в колі нових людей на свіжому повітрі.

Карина Сокол, координатор секції

2006. ПОЇЗДКА ДО КНЯЖОГО ГРАДУ

В перший день жовтня секція краєзнавства та туризму вирішила завітати до сусіднього містечка Корця. Місто Корець входить до числа історичних міст України. Сучасний Корець нараховує близько 9 тис. мешканців. Корець розташований за 63 км від Рівного та за 33 км від Новограда-Волинського. Найчарівнішою перлиною в архітектурному ансамблі Корця є жіночий Свято-Троїцький монастир, що був заснований у 1620 році. Окрім церковних будівель нас привабила ще один маловідомий факт: на території монастиря знаходиться поховання Анни Оленіної-Андро, яка своєю юністю і красою полонила молодого Олександра Пушкіна. Саме цій жінці було присвячено вірш “Я вас любил…”. Найпомітнішою спорудою древнього міста є замок князів Корецьких, який упродовж багатьох століть змінювався від оборонної споруди із неприступними мурами до князівського палацу роду Острозьких-Корецьких у стилі бароко. У 1832 р. палац спіткала пожежа і відтоді його не відбудовували. В майбутньому планується реконструкція замку, навіть в краєзнавчому музеї, який ми відвідали після оглядин руїн замку є макет майбутньої відбудови. В музеї ми також почули багато цікавого про історію міста. Екскурсія закінчилась зупинкою на місці, де до 1939 р. проходив радянсько-польський кордон. Екскурсія всім сподобалася: вона була цікавою і корисною, тому що ми відкрили для себе багато невідомого у такому близькому містечку. Крім того, атмосфера у групі була настільки приязною та товариською, що не хотілося розходитися. Що ж нас найбільше вразило? Говорять учасники поїздки: Ковалевська Олена: найбільш мені сподобалися екскурсія до старовинного замку князів Острозьких. Це було захоплююче та цікаво. А також екскурсія до монастиря, якому 300 років. Даниленко Юлія: захоплюючою була прогулянка по території жіночого монастиря. Мене вразило те, як слабкі жінки можуть виконувати чоловічу роботу!!! Все було супер. Хай буде якомога більше таких захоплюючих і цікавих подорожей Остапчук Олег: мені дуже сподобалось місто Корець, особливо замок князів Острозьких та краєзнавчий музей. Замок хоча і напівзруйнований, але все ж таки стоїть. Дуже дякую всім за цю поїздку у колі справжніх друзів. Волошин Олександр: це була моя третя подорож до Корця, і я не відмовлюся від четвертої. Навіть не віриться, що я був на княжій землі. Звичайно, відчувався вплив колективу на екскурсію. Без сумніву наші туристи найкращі у світі!!!

Вікторія Медецька, 11А клас

У МІСТІ ЛЕВА: ЕКСКУРСІЇ ДО ЛЬВОВА

2 ТРАВНЯ 1998 РОКУ. МИ У ЛЬВОВІ

КОЛЕКТИВНА РОЗПОВІДЬ З ПРОДОВЖЕННЯМ УЧАСНИКІВ ПОЇЗДКИ ДО ЛЬВОВА

- До цієї поїздки готувалися давно і збирали гроші, вивчали план міста, готували інформацію, слухали настанови. (EZ)

- І нарешті цей перший травневий вечір, а ми вже на пероні. (Р.Ю.Н.)

- Хвилюючи мить – під’їжджає потяг і ми загружаємося. (С.Н.Б.)

- Нас було багато – на кожному метрі. (Г.О.А.)

- Всі сіли у вагон, але на деяких екскурсантів не вистачило місця, тому там де повинно бути три чоловіки – було 4, ми поїхали. (Х.А.В.)

- І ось довгоочікувана мить – ми у Львові! (Р.В.О.)

- Одразу ринулися на пошуки зали очікування та на пошуки місця, що позначають літерами М. і Ж. (Г.А.А.)

- Почався дощ. Ми вирішили чекати 1 годину на вокзалі. (Н.О.В.)

- Після вокзалу, доїхавши до центру міста на трамваї, почали штурмувати Замкову гору, на якій відразу почався дощ. (З.В.В)

- Трохи постоявши під дощем, почали здійснювати складний спуск з «мокрої» гори. (Г.Ю.М.)

- По дорозі (з гори) ми надибали кафе, але воно було зачинене і тоді ми здогадалися про набиті їжею рюкзаки (О.О.Я.)

- Ми розбилися на групки, розташувалися під дахом кафе і почали спорожняти рюкзаки. (Р.В.О.)

- Як добре, що закінчився дощ і ми спустилися з Замкової гори до невеличкого ресторану і добре наїлися. (Р.В.В.)

- Після спуску з Замкової гори ми пішли до Історичного музею, де дізнались багато нового.

- Після Історичного музею ми відвідали Італійське подвір’я. (Х.І.В.)

- На якому не дозволяли фотографуватися, та попри заборони ми зробили кілька знімків.

- Після цього ми вільно гуляли по місту, декілька дівчат потрапили в цікаву пригоду. (Т.Т.С.)

- Гроші летіли, як з мішка (Щ.О.О.). І либи у нас були до вух.

- Також відвідали цвинтар, де знаходилося багато гробниць. Я знайшла своїх родичів, а також розриту могилу. (Р.Ю.Н.)

- Після кладовища ми понаїдалися та пішли у центр міста, де навіть завели друзів (Ж.Т.А.)

- Далі пішли зйомки: ми фотографувалися біля пам’ятника І.Франка та біля Ратуші. (О.О.Я)

- Деякі хотіли піти на бойовик до кінотеатру, але більшість була проти і ми всі стомлені пішли блукати по місту.

- Я ходила по місту у пошуках бананів, хот-догів, і всього, що можна було з’їсти. А ще на Личаківському цвинтарі я знайшла могилу Петровських та поблизу Григор’євих… (П.М.В.)

- Після таких пригод ми поїхали додому.

Дата добавления: 2015-05-24