Катя Лось, Наталка Зублевська

У неділю зранку з’явилася вода у готелі. ЕЗ поголився, ми вмилися та пішли вдвох до міста. Віталій ще спав. В усіх церквах т тривали ранкові богослужіння. Ми побували у декількох з цих церков, подзвонили додому, пройшлися проспектом Свободи. До готелю повернулися о 10.00. Після відпочинку та сніданку з «Мівіною» вийшли до театру, де і зустрілися з дівчатами. Випадково побачили Павла Варчука, але він нас не впізнав. Трамваєм поїхали на Личаківський цвинтар, де поховано багатьох видатних людей. Знайшли також могилу полковника Австро-угорської армії Трушковського, який свого часу охороняв Гроб Господній у Єрусалимі. Після кладовища пообідали, пройшлися вулицями міста, посиділи у вуличній кав’ярні, потім у піцерії, та вирушили у напрямку залізничного вокзалу.

Сергій Трушковський

Все почалося з того, що спекотного недільного вечора, коли вже почали кусатися комарі, я, Сергій та ЕЗ прийшли на Львівський залізничний вокзал чекати дівчат та поїзда. Не знаю чому, але весь час я вважав, що додому ми будемо їхати Франківським поїздом. Тому думав, що поїду додому в одному поїзді із сестрою. Лише перед самим виїздом ми довідалися, що їдемо Ужгородським. Спочатку хвилювалися, що місця у вагоні будуть у різних кінцях, але, зайшовши у вагон, ми виявили, що він напівпорожній, тому почали дуже радіти. Наташа ті ЕЗ розмістилися на нижніх полицях, а Сергій з Катею – на верхніх. Звичайно ж, по дорозі було багато цікавого і смішного. Перше – ходіння Каті по вагону з метою зловити щось по радіо. Потім Сергій потрапив під фонтан мінералки, одночасно вдарившись головою об верхню полицю. Потім всі позасинали. У Здолбунові, коли я виходив купити води, в мене «стрільнув» цигарку провідник, після чого став дуже часто заходити до нас у купе. По приїзді до Новограда-Волинського, батько Каті забрав її торбу, а нас порозвозив на машині мій тато. Якщо порівнювати з дорогою до Львова, то додому ми їхали в «СВ».

Віталій Заїка

2004. МІСТО ЛЕВА

Я хочу розповісти вам про поїздку 10 класу до чудового міста Лева, до Львова. Ми почули про цю ідею ще на початку вересня, але ніхто не звернув на неї уваги. Тільки 17 вересня ми згадали про цю поїздку. І почалася старанна робота. Спочатку ми поділилися на групи, а вони у нас були такі: транспортники, історики, екскурсоводи, інтенданти, фінансисти та менеджери-координатори. Всі групи мали свої спеціальні завдання. В п’ятницю 8-го жовтня відбулася презентація нашого проекту. Здається, вона всім сподобалась. Вже ввечері цього ж дня ми зустрілися на залізничному вокзалі. О 23-й годині ми виїхали до Львова. В потязі всі спали, але деякі локальні індивідууми… І ось ранок! О п’ятій годині ми прибули до міста Лева. Чесно кажучи, залізничний вокзал був дуже гарним, проте погода такою не була. З п’ятої до сьомої години ми пробули на вокзалі, чому, я і досі не розумію…Погода зранку та на протязі всього дня була хмарною та дощовою. Але не дивлячись ні на що ми пішли в центр міста (не сидіти ж на вокзалі). В центрі міста ми побачили чудовий Оперний театр. Після цього ми відвідали церкву. Потім “дерлися” на “Високий замок”. Він був дійсно високим. Під час підняття ми рахували сходинки…їх було 300. Потім ми довго гуляли містом. Крамниці, вулиці та різні будівлі були дуже гарними та незвичайними. Також ми відвідали Личаківське кладовище. Здавалося, що це місце дуже страшне та неприємне (дійсно всякі там мертвяки, могили), але всім дуже сподобалосьJ!Зібравши усю “банду” ми зайшли до MacDonald’sa.(треба ж щось їсти!) Люди думали, що ми якісь голодні “біженці”, які ніколи не бачили MacDonald’sa (я мабуть теж злякалася, якби побачила, що такий табун мокрих “вигнанців” завалюється до MacDonald’sа). Поїли і далі…після обіду ми відвідали картинну галерею. Після смачного обіду… це було щось незвичне, невідоме, нове, але дуже вражаюче та чудове. Ми були вражені незабутніми картинами(та чудовим обідом J). Не дивлячись на погану погоду ми були дуже задоволеними! Об 11-тій годині вечора ми залишили Львів і поїхали до іншого чудового міста – Новограда-Волинського! Повертаючись додому всі були втомленими, але по-дійсному задоволеними поїздкою. Я вважаю, ця подорож залишиться надовго в нашій пам’яті!

Катя Мєдвєдєва, 10 клас

2006. МІСТО ЛЕВА

Добридень, дорогі читачі газети «No Comments». Травневі свята та День Перемоги вже минули, але мені хочеться ще раз привітати вас з цими святами, друзі. На мій погляд, кожна людина полюбляє подорожувати, відвідувати інші міста. Особисто я не уявляю свого життя без подорожей та поїздок. Коли подорожуєш з друзями – це взагалі не можна описати словами. Мої друзі та я відвідали багато міст нашої країни. 6 травня, о 23:32 група, яка складалася з 10 колегіантів 11 класу вирушила з Новограда-Волинського до Львова. У потязі всі встигли поспілкуватися, пограти в карти, відпочити кілька годин та поїсти. До Львова ми прибули о 5-ій ранку. Всі чекали з нетерпінням, коли настане сьома година, адже ми мали зустрітися з нашими однокласниками, які перед цим відвідали Стрий. Всього наша група налічувала 17 осіб. Варто додати, що до нас приєдналися випускниці 2003-ого року Наталка Бузьян та Наталка Кравчук, котрі вже були у місті Лева 4 роки тому разом зі своєю групою англійської мови. Протягом всієї нашої поїздки погода нам сприяла, хоча подекуди і починався дощ, але він швидко закінчувався. Наша подорож до Львова не була першою. Ми вже встигли його відвідати півтора роки тому. Якщо людина не відвідала Високий Замок у Львові, то можна сказати, що вона взагалі не бачила Львова. Звісно ж ми побували на Високому Замку, і у нас залишилось дуже багато приємних вражень від нього. А який звідти чудовий краєвид! Досить вражаючою виявилась вистава-опера „Золотий пінгвін”, яку ми побачили на власні очі у Львівському оперному театрі. Хоч вистава і була дитячою, мені насправді було цікаво, ми були зачаровані професійною грою акторів. Ще одне незабутнє місце, яке ми відвідали – музей зброї „Арсенал”. Ми побачили там зброю різних народів з різних епох. Звісно ж, маючи таку насичену екскурсію, ми відчували легкий голод, і тому вирішили поїсти: хто у піцерії, а хто і у нині „Пузатій хаті”. Далі ми прогулялися старовинними вуличками Львова. Зайшли до храмів, випили знаної львівської кави. Найбільш вражаючим моментом нашої поїздки був концерт, присвячений 750-річчю Львова, на якому просто неба біля Львівської опери виступали такі відомі виконавці, як Скрябін, Тіна Кароль та гурт ТНМК, але, на жаль, за браком часу ми лише встигли побачити та почути виступ Кузьми. Останньою крапкою нашої поїздки був той момент, коли ми сіли у потяг. Не обійшлося без пригод: дорогою до вокзалу ми побачили хлопчика, який загубив своїх батьків і не знав, що робити. Спільними зусиллями ми заспокоїли дитини та відвели до відділку міліції на залізничному вокзалі. Сподіваємося, що 4-річний Орест знайшов своїх батьків. Наступного дня ми довго обмінювалися своїми враженнями. Наша подорож була насправді цікавою і, я гадаю, не останньою.

Дата добавления: 2015-05-24