И в темный ящик сунут на покой

Дійсно, в нашому житті потрібно вміло робити ходи для того, щоб вийти переможцем, а не переможеним в темній коробці. Дорогі мої Андрюха і Вадим! Я хочу розповісти вам про дуже серйозні і важливі речі. Повірте, якщо прислуховуватися до порад інших, але при цьому думати своєю головою, то є велика можливість вийти переможцем. Ви можете заперечити, що всі різні і всі ставляться байдуже один до одного. Дійсно, в колективі жити не дуже легко і тому я хочу вам навести приклад, який є найкращим. Я надіюсь ви здогадалися, що це Краєзнавчо-туристичний клуб. Для тебе, Андрюха, це клуб, в житті якого ти хочеш брат активну участь. Ну, а ти, Вадим, вже дійсний член нашого Клубу. Ви можете мене запитати про Клуб, адже це не клуб “Найрозумніший”, який всім відомий, чи ще якийсь, тому послухайте.

ІСТОРІЯ. Історія Клубу дуже цікава. У нас в колегіумі існувала секція краєзнавства та туризму з вересня 2005 року до червня 2007 року. Ви можете здивуватися, чому так мало. Дійсно, два роки це не дуже великий термін, але секція себе не виправдала, тому що приходили всі кому було не лінь і відповідно існував балаган. У червні 2007 року учасниками ІХ Карпатського походу було прийнято рішення про створення даного клубу. Дата офіційного відкриття – 30 серпня 2007 року. Саме від цього дня пишеться історія нашого Клубу. Ви помітили, що в Клубі виключно виховані, чесні, дисципліновані і просто люди, на яких можна покластися. У кожній розпочатій роботі є завжди мета, от і у нас в Клубі є мета: вивчити історію рідного міста, ознайомитися з традиціями та звичаями національних громад, які проживають на території міста, відвідувати різні регіони України. Можна похвалитися, що за 10 місяців існування Клубу вже зроблена чимала робота. Своє життя в Клубі ми намагаємося роботи цікавим і різнобічним. Один раз на місяць проходять збори. Це в основному організаційні збори перед поїздкою, але останнім часом ми почали збиратися також і для того, щоб привітати наших іменинників. Туристичне життя не можливо уявити без поїздок, от і ми відвідали чимало міст нашої області і країни. Найбільше мені запам’яталася наша перша поїздка – до Малина. Ви можете здивуватися, оскільки під час першої поїздки завжди виникають неприємні ситуації. Але того разу все було навпаки. Нас тоді було 8 чоловік. Ми трималися один за одного, відчувалися здруженість, відвертість між нами. І найважливіше, що ніхто не намагався пред’явити свої лідерські позиції або зверхність над усіма нами. Саме під час тієї поїздки відчувався справжній колектив. А далі кожна наступна поїздка мала свої нюанси. Мені найбільше запам’ятався неприємний випадок під час екскурсії по Корцю. То було восени, як завжди падав дощ. Ми пішли подивитися на залишки замку, який чимало століть захищав Корець від різних навал. Ідучи до замку, ми проходили через міст, а потім був різкий підйом, тобто самому було тяжко піднятися. Побачивши замок і поснідавши, ми пішли назад. Ну, зрозуміло, проходили через різкий підйом і необхідно було проявити допомогу один одному. Хто йшов перший подавав руку тому, хто йшов останнім. І так вийшло, що я була передостання, і людина, яка йшла переді мною, спустившись, пішла далі. Я попросила про допомогу і у свою сторону почула такі слова: ”А навіщо? Я вже спустилася”. Було дуже неприємно. Тому, хлопці, я сподіваюся, що ви не будете забувати про ближніх, і навіть якщо вони не просять про допомогу, поцікавтеся. Повірте, це буде плюс у ваш бік.

ДІЯЛЬНІСТЬ КЛУБУ. Наші поїздки ніколи не були масовими, а от збори чи екскурсії по місту чомусь навпаки. Але це, можливо, і краще. До речі, я забула вам розповісти про особливості наших зібрань. У вашій уяві, напевно, наші зібрання – це витрачення дарма часу або пусте розпивання чаю. Кожне наше зібрання несе важливе значення і в пізнавальному плані, і в виховному. В грудні ми збиралися з метою вивчення історії центральної частини міста. Важливе значення мають організаційні збори перед поїздкою, оскільки завжди виникає маса запитань, тому Едуард Ільгамович завжди докладно розповідає про всі особливості поїздки. Ви повинні пам’ятати про наші збори, які відбулися перед мовним табором до Олександрівки, під час яких відбулося стільки речей, що просто прикро. Добре, коли є почуття гумору, але коли його проявляти під час розповіді іншої людини – це є не дуже тактовним. Дуже тяжко щось розповідати і пояснювати, коли хтось за спиною або поряд коментує кожне слово або вставляє свої “п’ять копійок”. Саме в такі моменти проявляється відношення і повага один до одного. Особливо для мене неможливим є життя без походів. І наш Клуб організував похід до Олександрівки. Ви повинні були помітити, що організація забирає чимало сил і часу. Найважливіше правильно розподілити обов’язки між усіма, хто планує піти. Оскільки похід організовується для п’ятикласників, то академічна група повинна розробити цікаву програму перебування в таборі. Необхідно запланувати і рухливі ігри, і ігри на кмітливість, зрозуміло, і конкурси для того щоб перевірити знання мови. Господарська група повинна слідкувати за дровами, водою і підтримувати вогнище. На кухні зайняті, як завжди, дівчата, але частенько потрібна допомога хлопців. Все повинно виконуватися без нагадування, тоді дійсно буде здійснено все, що заплановано. Кожен повинен налаштуватися, що перші 2 дні потрібно буде попрацювати, а потім, провівши дітей, можна відпочивати. Цього року все, що ми запланували - виконали, але, як завжди, без сюрпризів не обійшлося. Для мене все почалося ще з перших хвилин перебування у таборі, коли один з наших хлопців кричав мені про те, як йому тяжко носити речі дітей, а потім з великим галасом ставив намети. В похід пішли 7 хлопців і 4 дівчини. Другого дня хлопці провели дітей і залишилися самі. Дорослі - Біма, Миша, Ваня, Максим - пішли грати у “Canter Strike”. Ми з Ольгою пішли купатися. Ти, Вадим, повинен це пам’ятати. Коли ми поверталися, по дорозі зустріли тебе і Кирила – ви грали у футбол. Ви нам сказали: ”Вибухнув Чорнобиль!”. Я спочатку не зрозуміла і мені стало смішно. Але, прийшовши до табору, я побачила дуже неприємну картину: хлопці збиралися, не промовивши жодного слова. Вони склали намети за лічені хвилини, а речі були зібрані ще швидше. Лише Максим запитав, чи залишити нам сокиру, і попрощався. Було дуже неприємно. Але найважливіше, що ніякий Чорнобиль не вибухнув. Отже, слова Біми підняли весь табір на вуха. Вони пішли, залишивши нас самих, і найважливіше, що ніхто не запитав, як ми будемо добиратися додому, збирати табір, носити речі. При наших зустрічах після походу я не почула жодного вибачення, і хлопці себе поводили так, ніби нічого не трапилося. Цей похід дійсно запам’ятається, але було зроблено дуже багато висновків. Можна сказати, що похід – це своєрідний детектор, який показує, хто є хто, відкривається сутність кожного. Я впевнилася в цьому на сто відсотків. Люди, в яких я була впевнена - підвели мене, але ті, кого майже не знала, показали, що дійсно не випадкові і є гідними члени нашого Клубу.

КАРПАТСЬКІ ПОХОДИ. Але найбільше можна розповісти про Карпатські походи. Цього року ми святкували Х річницю літніх таборів в горах. Особисто я відвідала гори вже 3 рази і буду надіятися, що випаде можливість знову відпочити в Карпатах. Розпочну все по черзі, тобто починаючи з підготовки і закінчуючи приїздом додому. Найголовніше перед поїздкою зрозуміти, чи ви зможете там прожити певний час, оскільки там мами немає. Чи зможете митися в холодній воді, самостійно прати свій одяг, ходити по багнюці, витримувати дощі, які затягуються на кілька днів, жити в одній кімнаті з нерідними тобі людьми. Якщо так, то ви можете сміло їхати відпочивати в гори. Обов’язково завжди проводяться зібрання, де Едуард Ільгамович детально розповідає про похід, про умови проживання, харчування, про заплановану програму перебування. Намагайся не пропустити жодного слова, адже втратите важливу інформацію! А відомо, той хто володіє інформацією – володіє світом. Андрюха, я знаю, що ти не дуже любиш слухати, але намагайся запам’ятати все, для того, щоб потім не було ніяких запитань. Ви отримаєте інструкційний лист, де буде вказана вся необхідна інформація. Коли будете збирати речі будьте дуже уважним. Намагайтеся зібрати все необхідне, але не беріть зайвого. Зважте, що для вас є найнеобхіднішим. Андрюха, ти бачив, що я всі речі клала на столі, тому тобі рекомендую збирати речі таким же чином. Ти тоді зможеш бачити, що у тебе є, а чого немає. І збирайте речі не в останній день. Досвід підтверджує, що все потрібно пакувати у поліетиленові пакети. Ти можеш запитати, для чого? А ми з Вадимом знаємо, що дощі в горах непередбачені і дуже сильні. А на випадок дощу речі будуть запаковані в пакетах, і, прийшовши на базу, ти зможеш переодягнутися у сухий одяг. Розклавши речі по пакетах, складай їх у рюкзак. І, до речі, краще мати рюкзак, а не сумку, оскільки на плечах нести речі легше. Також ми завжди купували харчі в селі і у більшості випадків несли їх в руках. Це досить незручно. Речі складайте до рюкзака по необхідності, тобто те, що тобі не потрібно, поклади на низ, але миючі засоби і те, що треба на дорогу поклади наверх, щоб легко дістати, а не вивертати весь рюкзак. Приділіть важливу увагу збиранню їжі на дорогу. Я рекомендую не брати з собою те, що дуже швидко може зіпсуватися, тобто помідори, яйця, смажену курку… Найкращий варіант – канапки, печиво, обов’язково вода. Намагайтеся брати ту їжу, яку ви їли, щоб вам не стало зле під час дороги. Все спакуйте у фольгу або целофанові пакети. Кількість їжі розрахуйте собі на дорогу і для того, щоб поїсти коли прийдете на місце. Спакувавши все, перевірте всі шлейки, замочки, щоб не вийшла неприємна ситуація, яка сталася з Вовою Ягуткіним. До відправлення потяга залишалися лічені години і він одягнув рюкзак: як на лихо відлетіли шлейки і він не поїхав відпочивати в гори. Якщо виникає подібна ситуація, не панікуйте! Всі речі можна перепакувати до дорожньої сумки або швидко зашити шлейки. Перед виходом перевір, чи ти все зібрав. На потяг намагайся вийти раніше, краще почекати, ніж добігати. У потязі намагайтеся поводитися, як людина. Не забувайте, що інші хочуть відпочити. Зайшовши до потягу, займайте своє місце. Дуже часто ми збиралися в одному купе і довго про щось розмовляли, сміялися, але це тривало до Шепетівки, але потім – спати! Якщо вам щось не подобається, наприклад, місце чи сусіди, не кричіть і не показуйте своє невдоволення. По приїзду перевірте, чи ви забрали всі свої речі!

ШЛЯХ ДО БАЗИ. Дорога до Лазещини нелегка, але особливо складна до Козмещика. Йдучи, якомога менше запитуй, чи ще довго – це дійсно надокучає, тому можеш у відповідь почути неприємність. По дорозі намагайтеся притримуватися своєї групи, можливо хтось потребує допомоги. Повірте, природа там просто чудова, тому ви навіть не помітите, як дійдете до місця. Прийшовши до будинку займіть місце, але без сварок. Не розкладайте відразу свої речі, а візьміть тільки найнеобхідніше для того, щоб перевдягнутися, все інше поскладайте по своїх місцях. Охайність в таких умовах – то необхідна риса, тому намагайтеся виховати її в собі якомога раніше. Пам’ятайте про особисту гігієну! Якщо не хочете, щоб в кімнаті пахло брудними шкарпетками чи спітнілим тілом вчасно займайтеся пранням та миттям.

ПЕРШІ МИТІ. Після прибуття у нас завжди є обід. На обід подається все, що було з дому. Не забувайте, що ви не одні, тому останньою канапкою поділіться зі своїми товаришами. Чомусь так завжди складалося, що після обіду всі займалися справами по господарству. Дійсно, для того, щоб наступного дня було з чого розвести вогонь у печі хлопці завжди рубали дрова. Намагайтеся не відвертатися від роботи. Навіть якщо ви не вмієте рубати дрова, чи дівчата не вміють готувати їсти – це не велика проблема, а навпаки, гарний шанс навчитися. Намагайся працювати без зайвого галасу або не роби з маленької проблеми цілу катастрофу. Перший день – це день, коли звикаєш до умов, приживаєшся з тими, з ким ти приїхав, відпочиваєш. Але наступні дні повинні йти у запланованому порядку. Ти можеш запитати, навіщо цей розроблений план, адже можна відпочивати і без нього. Ми з Вадимом можемо тобі заперечити, що дуже важливо, коли є запланована програма перебування, розпорядник. Я з власного досвіду можу сказати, що відпочивати пару днів без будь-якої програми – досить скучно, і саме в такі моменти виникають конфлікти та не дуже приємні ситуації у таборі. Всі починають займатися, хто чим, одним словом - дуріти.

РОЗПОРЯДНИКИ. Одним із пунктів організації гарного відпочинку є наявність розпорядника. Це людина, яка відповідає за організацію роботи наступного дня, тому потрібно серйозно поставитися до своїх обов’язків. Якщо хтось із вас буде розпорядником, то не дивіться на інших зверхньо, потрібна допомога - допоможіть. Ввечері обов’язки від одного розпорядника переходять до іншого. І по черзі всі в таборі будуть розпорядниками.

ПРОГРАМА ПЕРЕБУВАННЯ. Ми завжди так планували нашу програму перебування, аби перше, що ми робили – піднімалися на Говерлу. Але підйом вимагає чималої підготовки. По-перше, приготуйте теплий одяг, тому що на вершині завжди холодно, дощовик, медикаменти і вологі серветки. По-друге, продумайте, що будете брати з собою з їжі. Найкращим варіантом були, є і будуть: канапки з салом, хліб, масло, цукерки. Вже з вечора визначте, чий рюкзак будете брати. Але бажано, щоб було 2 або 3 (залежно від кількості тих, хто буде підніматися). Все запакуйте в целофанові пакети. Я, напевно, буду це пам’ятати все своє життя. Коли ми спускалися з Говерли, я несла рюкзак для того, щоб трохи було тепліше в спину. Спустившись, ми шукали галявину, де можна було б перекусити. Знайшовши, ми почали викладати їжу. У моєму рюкзаку було масло в коробочці. Відкривши рюкзак, я побачила, що все масло було розмазано по рюкзаку. Як ти думаєш, чому? А відповідь проста – необхідно було покласти в пакет. Але масло було розмазано по чашкам, тому нам прийшлося його витирати. Але воно було смачним. Лягти спати краще раніше, для того щоб без проблем піднятися рано вранці. Підйом у нас завжди був о 05:30 або о 06:00. Вмившись, одягнувшись, ми снідали і пакували рюкзаки. Виходили завжди всі разом. Але дорога до Говерли не є дуже легкою, тому потрібно себе готувати до того, що буде тяжко. Якщо ви зрозуміли, що далі не зможете іти, повертайтеся додому. Така ситуація в нас вийшла влітку 2007. Юлі було дуже тяжко підніматися, тому Микола Сергійович був змушений іти з нею додому. А, до речі, найтяжча дорога була пройдена. Тому, щоб не повторилася подібна ситуація, краще або не підніматися взагалі, або йти не дуже швидко. Якщо вам подобається бути самотнім, самому дертися крізь кущі, то відривайтесь від групи. Під час дороги необхідно йти по декілька чоловік. Самі ніколи не відривайтеся від групи. Цього року ми піднімалися новим шляхом. Нам прийшлося дертися через кущі. Кущі були у мій ріст, тому якби не Вадим і Валера, мені було б тяжче. Допомога в таких умовах необхідна. Через певну відстань зупиняйтеся і чекайте на тих, хто відстає. Рюкзак з харчами, медикаментами і речами необхідно нести по черзі, так, щоб було чесно. Підйом дійсно нелегкий, але якщо йти групою, то повірте, час минає дуже швидко. Піднявшись на вершину, ми завжди чекали один одного і обов’язково фотографувалися. На вершині голодний організм дає про себе знати, але ми ніколи (був тільки один виняток) не снідали на вершині. Це дійсно виглядає не зовсім гарно, коли група сидить і їсть, а навколо неї ходять інші туристи. До того ж, викликає огиду велика кількість залишків від їжі, які залишають на вершині горе-туристи. Спуск завжди був легший, але не біжіть вперед. На галявині можна відпочити, пообідати і йти далі.

ПОВЕРНЕННЯ З ГОРИ. Повернувшись до табору, ми намагалися швидко помитися і попрати свої речі, але це чомусь завжди затягувалося на кілька годин. Після миття нас чекала смачна вечеря. До речі, ми ніколи не говорили, що чогось не будемо їсти. У нас так завжди виходило, що на обід гречана каша, то вже ввечері буде гречаний суп. Тому раджу налаштуватися на таку їжу, інакше можна цілими днями ходити голодним. В раціоні у нас завжди щось було цікаве і смачне. Галина Миколаївна, яка з нами їздила двічі, підмітила, що в горах завжди все дуже смачне: вдома не виходять такі смачні млинці, як в горах, і те, що не сприймається вдома тут з’їдаєш повністю, ще й просиш добавку. Фірмовою стравою цьогорічного табору став витвір Галини Миколаївни: до підсмажених в олії свіжих огірків, помідорів та цибулі вона додала рибну консерву та локшину швидкого приготування. За кілька хвилин до готовності все це притрушується подрібненим часником. Смак – неймовірний! Гаразд, повертаюся до розмови. Повечерявши, чергові займаються своєю роботою, а інші відпочивають. Ти можеш запитати, чи ми дуже втомлюємося після підйому? Вадим тобі може сказати, що дійсно, втома відчувається, але після купання в річці все минає, ніби зняли рукою.

ЗАКУПИ. Сподіваюся, у вас ще не зникло бажання відпочивати в горах? Якщо ні, то ідемо далі. Наступного для ми відпочивали, а окрема група ходила до магазину. В магазині купували найнеобхідніше, а також окремі персональні “делікатеси”: морозиво, сухарики, чіпси… Але я тобі раджу обійтися без цього. Повірте, чим менше ви витратите в магазинах, тим більше вам буде грошей на Рахів та Івано-Франківськ, а ще зможете привезти гостинця додому, і тоді ви позитивно виростете в очах мами і тата. Про купівлю цигарок, пива чи чогось міцного навіть не згадуватиму, оскільки все це “ТАБУ”! З магазину намагайтеся прийти швидше. Цього разу нас в дорозі застав дощ, тому ми повернулися дещо мокрими.

ВИЇЗД ДО РАХОВА. Сидіти на одному місці дійсно трохи скучно, але поїздка до Рахова може все змінити. Рахів – це географічний центр Європи, тому для власного розвитку можна відвідати це місто. З усіх поїздок це місто чомусь не викликало грандіозних вражень. Але цього року воно приємно вразило тим, що збільшилася кількість кафе. Намагайтеся пообідати, пройтися містом. Але раджу не витрачати гроші на різні непотрібні речі. Ви повинні знати, що найкраще в кафе відпочивати з друзями, тому не будьте відлюдникам, не показуйте своє неподобство і відпочивайте разом з усіма. По-можливості ми закуповували окремі продукти в магазинах Рахова. Це, зазвичай, були яйця, овочі і смачні паштети. Поверталися додому дизелем або маршруткою. В дизелі намагайся зайняти місце для твоїх товаришів і себе. Чомусь після дизеля дорога до Козмещика завжди була тяжкою.. На вечерю готували особливі страви з продуктів, які купували в Рахові. Якщо хочете бути голодними, то можете йти та займатися своїми справами. Саме цього року ми злагоджено накривали на стіл: навіть ті, хто не був черговим по кухні. І їжа готувалася напрочуд швидко. Вечеря затягувалася на годину або навіть довше. Під час вечері ми обговорювали пройдений день, сміялися, згадували кумедні історії з власного життя. Найприємніше було дивитися на веселі обличчя Едуарда Ільгамовича і Галини Миколаївни, коли вони згадували цікаві історії з власного життя, а біля них і нам було весело.

ВАЖЛИВІ ПРАВИЛА. Мені дуже хочеться, щоб ви запам’ятали одно досить важливе правило: вставати з-за столу слід лише тоді, коли всі поїли. З моїх спогадів ви повинні були помітити, що ніхто ніколи сам не сідав їсти, навіть якщо дуже хотілося. Але в історії Карпатських походів такий випадок був. Тому я надіюся, хлопці, що ви не потрапите до історії, як найголодніші і найегоїстичніші (по-вашому “криси”). Ви, напевно, часто бачили, як туристи збираються біля вогнища, розмовляють на цікаві теми, п’ють чай або каву. І такі розмови тривають аж до самої ночі. Кращого не має! От і ми не відмовлялися від такої романтики. Одного такого вечора ми ознайомилися з історією «Карпатських походів» аж від 1998 року. Також слухали пусті розповіді Руслана, а бувало просто читали газету, дата випуску якої бажала бути ближчою. Цього року, Вадиме, ти відчув таку романтику. Я надіюся, що тобі сподобалось. А у тебе, Андрюха, все попереду. Головне - не лінуватися нарубати дров і слідкувати за вогнищем. Після таких вечорів сон приходить дуже швидко. Вже наступного дня ви можете підкоряти Петрос. Щоб підйом був без сюрпризів приготуйтеся заздалегідь. Підйом крутіший, але гора нижча за Говерлу, тому ви швидко повернетеся додому. Під час підйому дотримуйтеся порад, які я вам давала, коли розповідала про підйом на Говерлу.

АКАДЕМІЧНА ПРОГРАМА. Наступні дні варто зайнятися виконанням академічної програми. Намагайтеся брати участь у всіх заходах. Обов’язково проводиться «Зірка Карпат», де кожний зможе проявити свій інтелект. Це дійсно цікаво, але найголовніше - не ображатися. Я найбільше запам’ятала «Зірку Карпат -2007». Мене запитали, яка домашня тварина живе сама по собі. Всі мені підказували, але я чула лише першу літеру потрібного слова - «к», тому і відповіла, що кури. А насправді відповідь - кіт. Було дуже весело, адже такі випадки повторювалися не один раз. Цього року ми провели конкурс польської орфографії. Хочу наголосити, що він проводився вперше. Ти, Вадиме, і Костик за два дні досягли чималих результатів, тому сміло взяли участь у конкурсі, а ми змогли перевірити свої знання, які здобули протягом навчального року. Я зробила висновок, що необхідно працювати і удосконалювати свої знання для отримання гарних результатів. У 2005 році велику увагу приділяли вивченню англійської граматики. Майже кожного дня проходили різні змагання, тести. Також учасники того походу вивчали по два гасла латиною кожного дня, тобто відпочиваючи, вивчили нове і удосконалили те, що було вивчено раніше. Не відмовляйтеся, коли вам пропонують щось нове. Повірте, це зайвим не буде.

ХРОНІКА ПОДІЙ. Забула сказати про річ, яка буде нагадувати про пережиті пригоди в таборі – це журнал з враженнями, який ведеться з 2005 року. Журнал заповнювати необхідно кожного дня для того, щоб не забути усіх подробиць дня, що минає. Записи робили у різних формах: хто писав пару рядків, а дехто й цілі новели. Найбільше мені запам’яталися твої, Вадиме, спогади: «Ми прийшли на вказане місце розташування. Я в цих краях вперше, але мені тут дуже подобається. Навколо гори і ліси» - коротко і ясно. Цього року був день, коли ми не залишили жодних вражень, а кожен день у нас був насичений різними подіями. Але я пропоную призначати людину, яка буде нагадувати про заповнення журналу.

ПРИРОДА. Відпочиваючи в горах намагайтеся не тільки підніматися на вершини, а й оздоровитися. Дихайте чистим, гірським повітрям, особливо зранку. Обов’язково босоніж походіть по росі. Не бійтеся холодної води, адже вона так заряджає енергією організм, що, напевно, «Red Bull» тут “відпочиває”. Коли залишається кілька днів до від’їзду, тоді розумієш, що їхати додому зовсім не хочеться. Можливо, це настільки приваблює природа, а можливо прив’язуєшся до колективу, який за кілька днів відпочинку стає родиною. Тому в останні дні намагайтеся відпочити і оздоровитися по–максимуму, але залишайтеся людиною і не забувайте, що ви відпочиваєте в колективі.

ЗАКІНЧЕННЯ ТАБОРУ. Від’їзд вимагає чималої підготовки. По-перше, зберіть всі свої речі. Пакуйте за принципом необхідності. Але досвід показує, що рюкзак додому набагато легший. Вранці, після того, як всі встали, спакували рюкзаки, поснідали, приберіть кімнату, якщо ви не хочете поїхати, як свині і щоб це була остання поїздка. До станції ідіть всі разом. Дорога в дизелі нелегка, адже їхати в дизелі, за якого Костик швидше бігає, трохи нудно, але слухаючи анекдоти Вадима час минає швидко. Довго сміятися і обговорювати проблематичні теми не виходило, адже після першої години подорожі поїздом всі засинали. За чотири години - довгоочікуваний Івано-Франківськ. У вас буде час відпочити, перекусити в кафе. Особисто я раджу пройтися містом, хоча б вокзальною площею, і обов’язково перекусити. На вокзалі є чимало магазинів, тому можна щось купити в потяг. Але не купуйте непотрібної всячини. До речі, всі речі ми залишали на вокзалі в залі очікування і встановлювали своєрідне чергування, тобто група пішла їсти, а інші чекають і дивляться за речами. На вокзалі сидіти прикольно, оскільки там є телевізори, але, на жаль, без звуку. І ось приходить час, коли дикторка оголошує: “На другій платформі відбувається посадка на потяг №042 сполученням Івано-Франківськ – Київ». Тоді швиденько збирайте речі і займайте свої місця у вагоні. Тричі повертаючись з гір дійшла до висновку, що смуток завжди є обов’язковим!! Швидко минає час, підкрадається ніч і всі швидко засинають, навіть ті, які говорили, що не будуть спати. За півгодини до приїзду намагайтеся вмитися, скласти постіль і чекайте часу прибуття. Я раджу бути уважними з постіллю. Неприємна ситуація вийшла з нами, коли ми поверталися додому взимку. У одного з наших хлопців постіль впала за сидіння і ми не могли її знайти. Але провідниця нам сказала, що поки не здамо постіль вона нас не випустить. Ми передивилися всі речі, перевернули все купе, ходили перераховувати постіль у провідниці, але добре, що знайшли, а то напевно їхали б до Києва. Лементу було на весь вагон! Отже, слідкуйте за постіллю, щоб не було неприємностей. Ось і знайомі краєвиди з вікна – рідний Новоград. Виходячи з вагона, очима шукаєш когось з рідних. Приємна зустріч і дорога додому. Не забудьте попрощатися з усіма і подякувати за спільний відпочинок.

ВИСНОВКИ. Так проходить відпочинок в горах. Якщо відпочивати за канонами моральності, здорового глузду, вихованості, то є дійсно гарний шанс суперово провести час. Але найважливіше пам’ятати, що відпочиваєте в колективі, а не з рідними, де всі знають ваші примхи. Я надіюсь, що ви врахуєте всі помилки, які були здійснені нашим і попередніми поколіннями, тоді ваш відпочинок буде проходити на найвищому рівні.

СТОСУНКИ У КЛУБІ. Ми все своє життя проводимо у спілкуванні з рідними, знайомими, друзями і саме вміння вислухати, підтримати, допомогти стають основою для нових дружніх відносин. Як на мене, то класно, коли тобі довіряють, питають поради, висловлюють свої переживання. Ось чому я хочу дати вам деякі поради стосовно спілкування в нашому колективі, а відповідно і в спілкуванні з іншими людьми. Це дійсно достойно називатися комунікабельною людиною. Але для того, щоб досягти цього титулу потрібно чимало над собою працювати. З самого дитинства мама з татом завжди нам нагадували про ввічливі слова: будь-ласка, дякую, добрий день, вибачте, і їх ми проносимо крізь все життя. І дійсно, одним із пунктів комунікабельної людини є ввічливість. Повірте, дуже приємно спілкуватися з людиною, яка не боїться таких слів. Андрюха і Вадим, не забувайте про ввічливість не лише тоді, коли ви в КТК, а й вдома, серед родичів, друзів. Також дуже важливу роль при спілкуванні відіграє обрана тема. Сьогодні розмовляти можна про будь-що, але не всі теми підходять хлопцям і дівчатам. У нас в Клубі частенько буває так, що хлопці починають розмовляти про машини або комп’ютерні ігри, а нам, дівчатам, зовсім нецікаво, як пройти до наступного туру або який бампер краще. Тому вмійте підняти таку тему, щоб абсолютно всім було цікаво спілкуватися. Якщо взагалі не можете обрати теми, то в таких випадках на допомогу приходить гумор. Розкажіть смішні ситуації з вашого життя або анекдот. До речі, стосовно анекдотів: потрібно бути обережним, тобто розповідати такі, які будуть зрозумілі всім. І взагалі, намагайтеся використовувати своє почуття гумору з розумом, щоб розповідаючи смішні ситуації ви не образили свого товариша. Якщо так вийшло, що ви образили свого колегу, намагайтеся перевести це на жарт. Жартуючи, не забувайте, в якому колективі ви знаходитесь, можливо потрібно промовчати, тому перед тим як «ляпнути» подумайте, чи це доречно. Пам’ятайте народну мудрість: «Шабля ранить голову, а слово - серце». Частенько в нашому улюбленому телесеріалі герої в своїй мові вживають нецензурні слова. Також прикладом є всім відомий Філіп Кіркоров і його скандал з журналісткою. Тому і не дивно, коли маленькі діти в своїй мові вживають такі слова, але вони ж їх не розуміють. А от підлітки вважають, що лаятися - це модно. Особливо така мода перейшла до дівчат. І вже не є новиною, коли гарна дівчина вживає нецензурні слова. Тому вам, хлопці, раджу не лаятися! Від цього, повірте, ви не станете дорослішими. З цим ви, окрім поганої звички, якої згодом важко позбутися, нічого не набудете. До того ж це не всім подобається, і в багатьох оточуючих це викликає тільки зневагу, огиду і презирство. Намагайтеся не лаятися в присутності дівчат або жінок, цим ви виявите свою повагу. Якщо лайка – це частина неповаги, то найбільше неповага підкреслюється неуважністю до співрозмовника. Тому навчіться не перебивати розповідь, навіть якщо ви з чимось не погоджуєтеся. Чим уважніше ви будете слухати співрозмовника, тим приємніше людям буде з вами спілкуватися. Якщо вам випала нагода про щось розповісти, то намагайтеся поменше говорити про себе. Потрібно зрозуміти, що як би ви багато не хотіли розповісти про себе, а іноді похвалитися, людей не настільки цікавить те, що з вами відбувається. Некрасиво говорити, що у вас нічого не виходить, ви слабкі, беззахисні, невмілі. У цьому разі здається, ніби ви напрошуєтесь на компліменти, просите, щоб вас похвалили. Тому про себе розповідайте тільки тоді, коли вас запитають. У розмові будьте обачними для того, щоб не розповісти зайвого. Також не розповідайте про чужі таємниці, краще нехай власник секрету розповість все сам, якщо буде вважати за потрібне. Раджу триматися далі від пліткарів. Повірте, спілкуючись з таким людьми власних друзів не пізнаєте. Також утримуйтеся самі від розповсюдження пліток. Намагайтеся не насміхатися над тими, кого в даний момент немає. Потрапивши до нового колективу, дізнайтеся ім’я кожного для того, щоб не звертатися «він», «вона» або навіть «гей, ти». Дуже важливо, коли ви під час розмови дивитесь в очі співрозмовнику. А якщо це ваш найкращий друг або людина, яка вам важлива, то, дивлячись в очі, ви підкреслюєте вашу небайдужість. Коли ваш співрозмовник відводить очі – це свідчіть, що йому нецікаво або він дуже завинив перед вами. Тому намагайтеся під час розмови сміло дивитися у вічі, адже вони багато можуть розповісти про вашого друга або знайомого. Я раджу завжди залишатися самим собою, навіть якщо ви маєте якісь мінуси. Не забувайте усміхатися, адже усмішка може розтопити найхолодніше серце. У спілкуванні з людьми забудьте про такі риси, як лицемірство, злість, хитрість, підступність … Я вірю, що ви, Андрюха і Вадим, зможете оволодіти такими тонкощами спілкування.

ГОЛОВА КЛУБУ. Наближаються до кінця мої літні канікули, а попереду важкий рік. Це не тільки останній рік навчання в колегіумі, а й останній рік мого керування Краєзнавчо-туристичним клубом. Дійсно, будучи головою Клубу, я багато чого для себе відкрила нового і в організації, і в спілкуванні з людьми. Хочу поділитися деяким своїми відкриттями з можливим майбутнім головою Клубу. Хто це буде я не можу знати, але маю велику надію, що це буде або Вадим або Андрій. Можу сказати, що бути головою Клубу не дуже легко. Потрібно бути самому зацікавленим поїздками, походами та іншими заходами перш ніж розповідати і пропонувати іншим. Також варто розуміти, що частину свого вільного часу потрібно буде приділяти діяльності Клубу. Досить часто на себе треба брати організацію або іншу роботу в Клубі. Найголовніше - не ставити себе вище за інших, поважати кожну особистість і вважати всіх рівними. Голова клубу повинен ставити перед собою мету, щоб абсолютно всі в Клубі відчували себе рівними і не відчували дискомфорту. Найтяжча сторона керівництва клубом – це вміння знайти спільну мову з усіма. Всі абсолютно різні і тяжко знайти підхід до кожного. Тому не потрібно виділяти когось в Клубі і спілкуватися лише з ним. Перебуваючи з клубівцами, спілкуйтеся з усіма, навіть якщо серед членів Клубу є ваші не зовсім близькі люди (не потрібно цього всім показувати). При спілкуванні не дозволяйте собі розмовляти на підвищених тоннах – це відштовхує. Завжди залишайтеся такими, якими ви є. Якщо комусь потрібна ваша допомога не відвертайтеся, а допоможіть. Треба вміти владнати конфлікти, які можуть виникати між членами Клубу. Не допускайте знущання чи насміхання над іншими. Намагайтеся, щоб всі були проінформовані про події, які заплановані в Клубі: особисто телефонуйте всім і повідомляйте про заплановану поїздку чи похід (навіть якщо знаєте, що людина хворіє). Навчіться менше розповідати непотрібної інформації, а вказувати найголовніше. Завжди пам’ятайте про свої обов’язки, не майте звички перекидати свою роботу комусь іншому. При виконанні господарської роботи в Клубі не забувайте, що ви такі ж, як і всі, тому потримати віника в руках чи помити підлогу - це частина ваших обов’язків. Часто буває, що необхідно провести виховну роботу в Клубі, тому при розмові не «рубайте з плеча», а розпочніть з іншого. Цей метод є перевіреним і досить дієвим. Пам’ятайте, що ми живемо в демократичній країні, тому не будьте диктатором, таким чином не досягнете жодної поставленої цілі. При організації поїздки дізнайтеся про всі нюанси, тобто вартість проїзду, час виїзду, а потім повідомляйте всім іншим. Порівну розподіляйте обов’язки. Не бійтеся братися за тяжке завдання. Якщо правильно організувати роботу і розподілити час, то важке перетворюється в легке. Вмійте захищати честь Клубу. І майте на увазі, що від голови Клубу залежить, які статус та авторитет буде мати ваше об’єднання. Я покладаю на вас великі надії. Мені б хотілося, щоб Клуб існував ще не один рік, тому продовжуйте традиції, які ми започаткували, але звісно вносьте щось нове. Мені буде дуже приємно через декілька років прийти до Клубу, взяти участь у поїздці до Карпат, поділитися своїми враженнями і вказати на позитивні зміни в Клубі. Тому не зраджуйте традиціям і не бійтеся пізнавати щось нове, адже наше життя на цьому і побудоване.

З повагою Іра Шатіло. Липень-серпень 2008 року.

Дата добавления: 2015-05-24