Глобальні проблеми людства. 1 страница

На сучасному етапі перед людством встав цілий ряд проблем, які завдяки масштабності і важливості для життєдіяльності людей отримали назву глобальних. Глобальні проблеми носять загальнопланетарний характер, так як зачіпають життєво важливі питання всіх країн і народів. Слід враховувати, що глобальні проблеми для свого рішення вимагають величезних зусиль всіх держав, об’єднання воєдино прогресивних сил і народів, тісної взаємодії політичних, економічних і науково-технічних можливостей.

Глобальні проблеми досить суперечливі і багатогранні, проте їх можна об’єднати в три основні групи відносин. До першої групи відносяться проблеми, що складаються в світлі взаємодії і взаємовідношення між різними системами господарювання, проблеми взаємовідносин з питань війни і миру, роззброєння і економічного розвитку. Друга група відносин охоплює економічні проблеми сучасного народонаселення, боротьби з бідністю, голодом, хворобами і т. д. І на кінець, третю групу складають відносини, що складаються між товариством як органічною цілісністю і природою. Сюди слід віднести проблеми, пов’язанні з охороною навколишнього середовища, використанням природних ресурсів, заготівлею і споживанням дарів природи, розвитком енергетичного потенціалу планети і т.п.

Глобальні проблеми розвитку людства не відокремлені одна від одної, а діють в єдності і у взаємозв’язку, що вимагає кардинально нових, концептуальних підходів до їх вирішення усіма державами, що створюють систему світового господарства.

Словник термінів

АВАЛЬ – доручення за векселем третьої особи у вигляді гарантійного запису, відповідно до якого вона приймає на себе відповідальність за оплату векселя.

АВАНС – сума коштів, що видаються наперед в рахунок наступних платежів.

АВІЗО – офіційне повідомлення, яке направляється банком клієнту або іншому банку, одним підприємством іншому щодо змін у стані взаємних розрахунків, переказі грошей, пересиланні товарів.

АВТАРКІЯ – політика господарського відокремлення країни, створення замкнутої економіки, яка орієнтована на самозабезпечення.

АВУАРИ – 1) у широкому розумінні – різні активи (гроші, чеки, перекази, акредитиви), за рахунок яких можуть бути зроблені платежі і погашені зобов’язання їх власників; 2) у вузькому розумінні – кошти банка у іноземній валюті, цінних паперах і золоті, що знаходяться в іноземних банках.

АГЕНТ – фізична або юридична особа, що виконує певне коло операцій за дорученням і в інтересах іншої особи, як правило, за її рахунок та від її імені.

А. – оптовий торговельник, що представляє покупця або продавця на відносно постійній основі, виконуючий лише незначну частину функцій і не бере на себе права власності на товар. Залежно від того, чиї інтереси представляють, агенти бувають: по збуту, по закупівлі, агенти виробників, оптовики-комісіонери та ін.

АГРАРНА РЕФОРМА – процес трансформації економічних відносин і насамперед відносин власності в сільському господарстві.

АГРАРНІ ВІДНОСИНИ – економічні відносини, які виникають у процесі виробництва з приводу використання землі як головного засобу виробництва.

АГРЕГАТ – сукупність специфічних економічних одиниць, що розглядаються так, якби вони становили одну одиницю.

АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС – сукупність галузей народного господарства, що включає у себе сільське господарство та пов’язані з ним сфери економіки, які займаються обслуговуванням сільськогосподарського виробництва, переробкою та доведенням його продукції до споживача.

АКРЕДИТИВ – платіжний документ, за яким кредитна установа дає розпорядження іншій кредитній установі негайно сплатити пред’явнику акредитива певну суму грошей за рахунок спеціально заброньованих коштів шляхом заповнення акредитивного листа.

АКТИВИ – 1) частина бухгалтерського балансу, яка відображає у грошовому вигляді усі матеріальні цінності, що належать даному підприємству чи установі, з точки зору їх складу та розміщення (грошові кошти, боргові вимоги до інших організацій і т. д.); 2) сукупність майнових прав (майно), які належать фізичній або юридичній особі; різні об’єкти вкладання грошових коштів.

АКЦИЗ – вид непрямого податку на товари масового споживання (наприклад, чай, цукор, тютюнові вироби), який включається у ціну відповідного товару або плату за послуги.

АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА – форма централізації коштів індивідуальних пайовиків (акціонерів), які пропорційно розмірам свого внеску у капіталі мають право на відповідну частку у спільному доході – дивіденди. А. т. – не тільки форма централізації вільних капіталів, але і форма мобілізації заощаджень населення.

АКЦІОНУВАННЯ – одна з форм приватизації державної власності шляхом перетворення її в акціонерну і передачі господарських функцій від держави акціонерним товариствам як безпосереднім товаровиробникам.

АКЦІЯ – вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право його власника на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, право на участь в управлінні акціонерним товариством, а також на участь в розподілі майна при ліквідації товариства.

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ – відрахування частини вартості основного капіталу за мети відшкодування зносу його елементів (будівель, споруд, машин, устаткування і т. д.), тобто забезпечення їхнього відтворення.

АМОРТИЗАЦІЙНИЙ СТРОК – строк, період, який є економічно доцільним для експлуатації певних елементів основного капіталу з урахуванням їх морального зносу, умов експлуатації та ін.

АМОРТИЗАЦІЯ – процес поступового перенесення вартості основного капіталу (будівель, споруд, машин, устаткування і т. д.), у міру зносу, на вироблений продукт і використання цієї вартості для наступного його відтворення (заміщення, відновлення).

АНАЛІЗ – метод наукового пізнання, який полягає у розчленуванні явища на складові елементи і дослідженні цих складників та передбачає поєднання історичного й логічного, якісного й кількісного підходів.

АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО – законодавчі акти, які приймаються державою за мети регулювання процесу централізації капіталу у вигляді формування монополістичних об’єднань, що гальмують розвиток вільної конкуренції.

АНТИЦИКЛІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – система господарсько-політичних заходів з боку держави з метою пом’якшення циклічних коливань у суспільному виробництві та зменшення економічних і соціальних перешкод, які вони створюють у суспільстві.

АРБІТРАЖ – порядок розгляду і вирішення суперечок господарського характеру, що виникають між суб’єктами підприємницької діяльності.

АСОЦІАЦІЯ – найпростіша форма договірного об’єднання господарсько незалежних підприємств та організацій з метою постійної координації господарської діяльності.

АУКЦІОН – форма організації торгівлі у заздалегідь визначений час у певному місці, при якій продаж товарів здійснюється за процедурою публічних торгів, а реальні товари, що продаються на основі конкурсу, купуються особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.

БАЛАНС – певна система взаємопов’язаних показників, що характеризують стан коштів підприємств та організацій, пропорції у розвитку економіки, у доходах і витратах населення і т. д.

БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ – співвідношення на певну дату платежів, отриманих країною і сплачених нею.

БАЛАНС ТОРГОВИЙ – співвідношення вартості експорту й імпорту країни за певний період часу.

БАНК – фінансовий інститут, який акумулює тимчасово вільні грошові кошти (внески), надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів (позик) та виконує посередницькі функції у взаємних платежах і розрахунках поміж державою, підприємствами, організаціями, установами та населенням.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА – сукупність різних видів банків та банківських об’єднань у їх взаємозв’язку та взаємодії.

БАНКІВСЬКІ АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ – операції, за допомогою яких банки розміщують власний і залучений капітал.

БАНКІВСЬКІ ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ – операції, які пов’язані з акумуляцією коштів для наступного фінансування активних операцій.

БАНКНОТИ – кредитні знаки грошей, які випускаються емісійними банками для заміни грошей як засобу обігу та платежу.

БАНКРУТСТВО – встановлена в судовому порядку фінансова (боргова) неспроможність підприємницьких структур (підприємств, банків тощо), припинення ними платежів за борговими зобов’язаннями, внаслідок чого вони втрачають право самостійно управляти та розпоряджатися своїм майном.

БАРТЕР – прямий безгрошовий натуральний обмін товарами чи послугами.

БАРТЕРНА УГОДА – операція щодо прямого обміну певної кількості одного або кількох найменувань товарів на еквівалентну за вартістю (ціною) кількість іншого товару (товарів).

БЕЗРОБІТТЯ – соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

БІДНІСТЬ – неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

БІЗНЕС-ПЛАН – аналітичний документ прогнозуючого характеру, змістом якого є всебічне обґрунтування підприємницького проекту з метою одержання коштів, необхідних для його здійснення.

БІРЖА – організаційна форма оптової торгівлі товарами, цінними паперами, валютою, робочою силою; простий, але найбільш ефективний інструмент оперативного реагування на зміни попиту споживачів; особливий ринок, на якому через посередників здійснюється оптова торгівля товарами, цінними паперами, валютою.

БІРЖА ВАЛЮТНА – особливий ринок, на якому здійснюються операції купівлі – продажу іноземних валют, злитків та виробів з благородних металів, а також відбувається котирування валют.

БІРЖА ПРАЦІ – установа ринкової економіки, яка здійснює посередницькі функції між найманими працівниками та роботодавцями, збирає і надає інформацію про наявність вакансій, сприяє підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості робочої сили та частково регулює процеси зайнятості.

БІРЖА ТОВАРНА – особливий ринок, на якому купівля – продаж товарів здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і види поставок та інші умови.

БІРЖА ФОНДОВА – установа, централізований ринок, на якому здійснюється процес купівлі – продажу цінних паперів.

«БЛАКИТНІ ФІШКИ» – цінні папери найбільш відомих та стійких компаній.

БРОКЕР – посередник при укладанні угод між продавцями і покупцями товарів (цінних паперів, валюти тощо), який отримує за свою діяльність певну винагороду у вигляді обумовленого заздалегідь відсотку від вартості проданого товару або виплати фіксованої суми за продану одиницю товару (цінних паперів, валюти тощо); діє, як правило, за дорученням та за рахунок клієнта.

БЮДЖЕТ – сукупність грошових доходів та витрат держави, підприємства, установи, окремої родини (особи) за певний період часу.

БЮДЖЕТ ДЕРЖАВНИЙ – найбільший централізований грошовий фонд, який перебуває у розпорядженні уряду. Б. відображає економічні відносини, що складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням та використанням коштів для фінансування господарства, реалізації соціальної політики, розвитку освіти, культури, забезпечення оборони країни й управління суспільством.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА – сукупність усіх бюджетів країни у їх взаємодії.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ – макроекономічний показник, який виражає в ринкових цінах сукупну вартість товарів, створених всередині країни тільки з використанням факторів виробництва даної країни.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – макроекономічний показник, який виражає сукупну ринкову вартість виготовлених кінцевих матеріальних, нематеріальних благ та наданих послуг за певний період (рік) не тільки всередині країни, але і за її межами, і відрізняється від валового внутрішнього продукту на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків з іншими країнами.

ВАЛЮТА – 1) грошова одиниця певної країни та її тип; 2) грошові знаки, що використовуються в міжнародних розрахунках; 3) національна (міжнародна, регіональна) грошова розрахункова одиниця та платіжні кошти (наприклад, ЄВРО – міжнародна розрахункова одиниця країн – членів ЄС).

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ – значний цілеспрямований вплив центрального банку на операції на валютному ринку, передусім на валютний курс через купівлю-продаж великих партій власної або іноземної валюти.

ВАЛЮТНИЙ КУРС – ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошовій одиниці іншої країни.

ВАЛЮТНИЙ ПАРИТЕТ – офіційно встановлене співвідношення між двома валютами, що є основою валютного курсу.

ВАРТІСТЬ ТОВАРУ РОБОЧА СИЛА – сума вартостей матеріальних і духовних благ, необхідних для нормального відтворення робочої сили і робітника як особистості, а також утримання його сім`ї.

ВЕКСЕЛЬ – письмове боргове зобов’язання встановленої форми, яке дає його власнику (векселетримачу) беззастережне право вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної у векселі суми грошей в зазначений термін.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ – експорт капіталу в інші країни як приватними корпораціями, так і державою у вигляді надання міжнародних кредитів (вивіз позичкового капіталу) або шляхом будівництва за кордоном власних підприємств, а також придбання акцій уже діючих підприємств (вивіз підприємницького капіталу).

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ – суспільна форма розвитку продуктивних сил, змістом якої є відносини (зв’язки) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА – те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

ВІДСОТОК – частина чистого продукту, створеного у виробництві і вираженого у грошах, яка сплачується власнику позичкового капіталу за тимчасове користування коштами.

ВІДТВОРЕННЯ – постійне відновлення, безперервне повторення процесу виробництва. Розрізняють просте відтворення, якщо обсяг виробництва не змінюється, й розширене відтворення, коли масштаби виробництва збільшуються. Відтворення включає відтворення: а) сукупного суспільного продукту; б) робочої сили; в) виробничих відносин; г) природних ресурсів.

ВІДТВОРЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН – відтворення, що охоплює відносини власності на засоби виробництва, становище соціальних груп, трудових колективів, окремих працівників, організаційно-економічні зв’язки. На сучасному етапі відтворення виробничих відносин веде до розвитку товарно-грошових відносин на основі плюралізму форм власності, їх рівноправності й змагальності.

ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – відновлення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів та ін.), збереження й облагородження середовища проживання людини.

ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ – безперервне відновлення та збереження працездатності працівників, зайнятих у народному господарстві, збільшення їх чисельності. У цьому процесі відбувається постійне відновлення і підвищення трудової кваліфікації людей, зростання їхнього загальноосвітнього і професійного рівня.

ВІДТВОРЕННЯ СУКУПНОГО СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ – відновлення всіх його частин за вартістю (фонду спожитих засобів виробництва, необхідного продукту, додаткового продукту) і за натуральною формою (засобів виробництва і предметів споживання).Типовим для ринкової економіки є розширене відтворення суспільного сукупного продукту, що означає його зростання за обсягом, а також поліпшення його структури та якості.

ВЛАСНІСТЬ ДЕРЖАВНА – форма власності, за якої володарем засобів виробництва і його результатів виступає держава.

ВЛАСНІСТЬ ЕКОНОМІЧНА – відносини, що виникають між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення. Включає такі групи відносин: 1) відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів; 2) відносини господарського використання майна; 3) економічні форми реалізації відносин власності.

ВЛАСНІСТЬ КООПЕРАТИВНА – колективна власність кооперативів, їхніх об’єднань, що виникає на основі добровільного усуспільнення їх членами всіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків (паїв) з наступним її розвитком за рахунок внутрішніх нагромаджень.

ВЛАСНІСТЬ ПРИВАТНА – відносини привласнення, при яких економічний суб’єкт відособлено і незалежно від інших здійснює функції володіння, розпорядження та користування засобами виробництва та його результатами.

ВЛАСНІСТЬ СУСПІЛЬНА – система економічних відносин, що характеризується спільним привласненням засобів виробництва і створеного продукту.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – стрімке зростання товарних цін та грошової маси у обігу, що призводить до порушення платіжного обороту та до економічної кризи в країні (гіперінфляція наступає при рості цін від 500 до 1000 % на рік).

ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ – система управління народним господарством за допомогою відповідних форм, методів і важелів, на основі використання економічних законів, для розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації відносин власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів соціальних стратів, груп та верств населення.

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ – додаткова корисність, яку дістає споживач з однієї одиниці товару.

ГРАФІК ПРОПОЗИЦІЇ – відображення співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають і здатні запропонувати на ринок у певний момент часу.

ГРАФІК ПОПИТУ – зображення залежності між ринковою ціною товару і грошовим відображенням попиту на нього у певний момент часу.

ГРОШІ – специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

ГРОШІ КРЕДИТНІ – найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (символом) вартості, виконує роль загального еквівалента, забезпечує рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

ГРОШІ ПАПЕРОВІ – грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

ГРОШОВА МАСА СУКУПНА – готівкові кошти в обігу, внески та кошти на рахунках у банках, інші безумовні грошові зобов’язання.

ГРОШОВА РЕФОРМА – повна або часткова зміна грошової системи, що виражається у заміні одних грошових знаків іншими. Скорочення грошової маси в обігу може мати тимчасовий характер, якщо не здійснити радикальні економічні реформи, не усунути дефіцит державного бюджету, не зруйнувати затратний механізм господарювання.

ГРОШОВА СИСТЕМА – форма організації грошового обігу, що історично склалася у країні й закріплена в національному законодавстві.

ГРОШОВИЙ ОБІГ – безперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу обігу та платежу.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ – така реформа грошового обігу, яка проводиться шляхом законодавчого зменшення металевого вмісту грошової одиниці або пониженням курсу валюти даної країни відносно до ціни на золото, коштовності чи конвертованих валют.

ДЕВІЗИ – платіжні засоби, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки.

ДЕДУКЦІЯ – перевірка теорії фактами.

ДЕМПІНГ – вивіз та продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими за витрати виробництва.

ДЕНОМІНАЦІЯ – зміна найменування паперових грошових знаків з метою спрощення розрахунків шляхом зменшення номінальної ціни паперових грошей за умов різкого падіння їх курсу.

ДЕПОЗИТИ – грошові кошти підприємств, установ, організацій та окремих осіб, які знаходяться у зберіганні в банках або інших фінансово-кредитних інститутах на певних умовах.

ДЕПРЕСІЯ – фаза розвитку економіки, що настає безпосередньо після економічної кризи та характеризується застоєм у виробництві, безробіттям, слабкими темпами торгівлі тощо.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ – комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів для стабілізації економічної системи та її пристосування до умов, що змінюються, передусім до потреб та інтересів розвитку головної продуктивної сили – людини.

ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ – економічні відносини, які виникають між державою і підприємствами, організаціями та населенням в процесі формування й розподілу страхового фонду для відшкодування втрат і надання матеріальної допомоги.

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ – сума заборгованості держави за кредитними операціями, тобто загальний розмір заборгованості уряду власникам державних цінних паперів.

ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ – облігації, казначейські та інші зобов’язання, що випускаються державою з метою покриття бюджетного дефіциту.

ДЕФІЦИТ – 1) нестача, недостача будь-чого; 2) збиток, перевищення витрат над доходами бюджету.

ДЕФІЦИТ ВАЛЮТНИЙ – недостача іноземної валюти, яку потрібно державі для забезпечення власних потреб.

ДЕФІЦИТ ЗОВНІШНЬОТОРГОВИЙ – перевищення пасивної частини зовнішньоторгового балансу, що складається з імпорту, над його активною частиною, тобто експортом.

ДЕФІЦИТ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ – макроекономічний показник, що відображає ситуацію, при якій сумарні надходження в країну іноземної валюти є негативними.

ДЕФЛЯЦІЯ – протилежний інфляції процес зменшення кількості паперових грошей в обігу шляхом здійснення комплексу заходів для оздоровлення економіки і фінансів, які виражаються у реформі податкової системи (збільшенні податків), підвищенні облікової ставки та обов’язкових резервів комерційних банків у центральному банку, скороченні бюджетних видатків тощо.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – одночасний розвиток кількох або багатьох не зв’язаних технологічно видів виробництва та обслуговування, розширення асортименту продукованих виробів і (або) послуг, що дає можливість підприємству (фірмі) забезпечувати відносну фінансову стабільність, оскільки тимчасові збитки від нерентабельних виробів можуть перекриватися прибутком від інших видів продукції.

ДИВІДЕНД – частина прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється серед акціонерів пропорційно їх вкладеному капіталу. Доход, що виплачується за акцією.

ДИЛЕР – фізична або юридична особа, що здійснює біржове або торгівельне посередництво за свій рахунок.

ДИСТРИБ’ЮТОР – порівняно велика незалежна посередницька фірма, що здійснює збут на основі оптових закупок готової продукції у крупних промислових фірм-виробників; має власні склади, встановлює довгострокові контрактні відносини з промисловцями.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТОВАРІВ – фізичні або інші відміни між товарами різних підприємств (фірм), що спричиняють у індивідуальних покупців певні переваги до товарів одного (однієї) підприємства (фірми) перед товарами інших підприємств (фірм) за умови, що продавці продають їх по однаковій ціні.

ДОДАТКОВА ВАРТІСТЬ – вартість проданого підприємством (фірмою) продукту за мінусом виробів (матеріалів), які куплені та використані підприємством (фірмою) для його виробництва.

ДОДАТКОВИЙ ПРОДУКТ – частина національного доходу, яка використовується для розширеного виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження розкішних особняків тощо).

ДОМОГОСПОДАРСТВО – сукупність осіб, які проживають в одному жилому будинку (приміщенні) та ведуть спільне господарство (мають спільні витрати з утримання житла, харчування тощо).

ДОТАЦІЯ – державна виплата, яка надається у безповоротному порядку тій або іншій підприємницькій структурі, що зазнала економічної скрути за об’єктивними причинами.

ДОХОД – кошти у грошовій або натуральній формі, які одержано в результаті економічної діяльності.

ДОХОД НАЦІОНАЛЬНИЙ – новостворена вартість в масштабі народного господарства країни, яка включає необхідний і додатковий продукт; макроекономічний показник, що є складником валового національного продукту та визначається шляхом додавання всіх видів доходів у суспільстві: заробітної плати, плати за оренду, прибутку, дивідендів, податків на прибуток, нерозподілених прибутків підприємств.

ЕКОНОМІКА – сукупність галузей народного господарства в межах певної країни.

ЕКОНОМІКА АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНА – економіка, в якій більшість підприємств перебувають у державній власності, здійснюють свою діяльність на основі директив за єдиним народногосподарським планом.

ЕКОНОМІКА ЗМІШАНА – економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, але з урахуванням саморегулюючої ролі ринку.

ЕКОНОМІКА РИНКОВА – суспільна форма організації господарства, яка основана на товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням шляхом ринку.

ЕКОНОМІКА ТІНЬОВА – сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, виробництво і збут заборонених видів продукції та надання заборонених послуг.

ЕКОНОМІКС – суспільна наука про використання рідкісних економічних ресурсів з метою максимального задоволення безмежних матеріальних потреб суспільства.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА – незалежність держави у формуванні й розвитку власної економічної системи.

ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ – узагальнююче логічне поняття, яке виражає істотні сторони економічних явищ, відбиває глибинні процеси економічного розвитку.

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – сукупність науково сформульованих ідей і положень, довгострокових та поточних завдань, цілеспрямованих дій, за допомогою яких здійснюється управління економікою, тобто розробка й проведення в життя системи господарських заходів, які спрямовані на розвиток і підвищення ефективності суспільного виробництва.

ЕКОНОМІЧНА ПОТРЕБА – ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту членів родини.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА – сукупність усіх видів економічної діяльності та відносин між людьми в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

ЕКОНОМІЧНА СУПЕРЕЧНІСТЬ – суттєве, закономірне відношення і економічна взаємодія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх рушійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті – основою пізнання сутності економічних законів та категорій.

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, що виникають з приводу виробництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на прогрес економіки.

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ – кількісні та якісні зміни у виробництві, що виражаються у збільшенні його кінцевих результатів.

ЕКОНОМІЧНИЙ ІНТЕРЕС – усвідомлена економічна потреба окремих людей, соціальних верств, груп та класів, яка знаходить свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОГРЕС – поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента: продуктивних сил, техніко – економічних відносин (а водночас технологічного способу виробництва), організаційно – економічних відносин, виробничих відносин, або відносин економічної власності, та господарського механізму.

Дата добавления: 2015-05-24