Аналіз інвестиційного середовища

Західний економічний макрорайон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частину. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого складає 269,4 тис. кв. км (44,6% площі країни). Населення макрорайону - 22,04 млн. чол. (43,3% населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37%, сільського господарства, навпаки, вища - 52%. Макрорайон включає 4 економічних райони - Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їх загальної кількості в Україні. Щодо основних рис, то район вцілому характеризується:

- сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;

- потужним та різноманітним природно-ресурсним потенціалом;

- великим та розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;

- значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при переважанні областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.

У територіальному поділі праці район відзначається:

- різноманітною продукцією АПК, перш за все, виробництвом цукру, м’яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;

- виробництвом різноманітної промислової продукції: приладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.

Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв’язків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов’язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агломерації, двох єврорегіонів - “Буг” і “Карпати”, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумови для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, в тому числі таких форм його територіальної організації, як технопарки і технополіси.

Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район зараз є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціально-економічним станом.

Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіально дуже диференційована. Основні природні ресурси – мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні та агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий могутній АПК. Більше половини площі - під родючими чорноземами. Дуже цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях району. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, нафта і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської провінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни Вінницької області, цінні кам’яні облицювальні матеріали Житомирської, Київської та Вінницької областей тощо.

Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбільші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України. Тут зосереджені майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.
Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використовуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються поки що недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєвидами Карпат, Поділля, Волині.

Населення району становить 43,3% усього населення України, а його густота трохи нижча за середньоукраїнську і становить 82 чол./кв.км. Цей показник дуже відрізняється у Київській (155 чол./кв.км) та західних областях, де він перевищує 100 чол./кв.км (і досягає 126 чол./кв.км у Львівській), та в поліських областях, де він знижується до 53-59 чол./кв.км. Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і поліських областях (в останніх вона значно зменшилася).
Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1000 жителів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чернівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській областях та м. Києві - значно нижча. Ще відчутніші відмінності в природному прирості населення, який у 3-х областях з 13-ти у 1997 р. був позитивним, на відміну від усіх інших областей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська області. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській областях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. було трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях, перш за все, завдяки ситуації, що склалася в містах. У 8 областях району природний приріст позитивний саме у міського населення.

Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в цілому, майже на 3 роки.

Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним пререважанням українців - до 92-95% у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Друге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо. Розселення населення у макрорайоні дуже неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття. Перш за все, це стосується росту міст, зокрема, збільшення кількості великих і середніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процесами урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у західних областях України.

Сільське населення розселене по території району досить неоднорідно. У західних областях і на Поділлі воно складає половину всього населення, а в Київській області - лише 30%. Найбільша густота мережі міських поселень - у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більш ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих та середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто виступають центрами росту, здебільшого, внутрішньорайонного значення - важливими елементами просторового каркасу розвитку України.
Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал - 11,7 млн. чол. працездатних (чи 42,7% усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Волинській, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Співставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє тривожну картину.

Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) при середньому по країні 11,2 од. у 1997 р. досягав у Волинській області 127 од., у Івано-Франківській – 112,8, у Львівській – 43,9, у Чернівецькій – 31,6, Чернігівській – 25,7, Рівненській – 32,9.1, лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в районі безробіття – велике соціальне лихо нашого часу. Висока забезпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою, висококваліфікаційними ресурсами мала б сприяти подальшому розвитку тут праце- і наукоємних галузей господарства.

На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння природних і трудових ресурсів у районі склався великий і розгалужений виробничий комплекс. У ньому майже на рівних розвиваються промисловість і сільське господарство, в яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв’язкам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничохімічний, лісопромисловий, будівельний та інші. Добре розвинене машинобудування, в якому частка прогресивних наукоємних галузей набагато більша, ніж в Донецько-Придніпровському районі. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промисловості району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів.

Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль відіграє паливно-енергетичний. Він працює на кам’яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаській та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прикарпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі – торфі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об’єднує великі ДРЕС (Трипільську, Ладиженську, Бурштинську, Добротворську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку) та кілька ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.

Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АПК цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, в якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тваринництво. Грунтово-кліматичні умови дуже сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зони, перш за все, озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (в Поліссі та Прикарпатті), тютюну (в Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут дуже поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному макрорайоні має переважно молочно-м’ясне спрямування. Крім основної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівництво і, в меншій мірі, вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір’ях Карпат - конярство.

Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціалізовані АПК: зернопромисловий, буряко-цукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м’ясопромисловий.

Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв’язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалізації внутрішніх зв’язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх – залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією господарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мінеральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, продукти тваринництва. Значну частину складають і транзитні вантажі, які йдуть у країни Східної Європи. Їх обсяги останнім часом дуже зменшилися, але й зараз серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та певне обладнання.

Західний макрорайон має великий науково-технічний потенціал. Тут працює більше 100 вищих та майже 300 середніх навчальних закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена система академічних та галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та інтелектуальний потенціал району зосереджений переважно в містах – Києві, Луцьку, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.

Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів потрібно віднести Київську та Львівську агломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувались, головним чином, навколо обласних центрів, а також на базі освоєння великих родовищ мінеральних ресурсів. Це такі, як Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватутіно-Звенигородський, Коростенський тощо.

Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основних її компонентів: води, повітря, ґрунтів. Звичайно, це не стосується зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрорайоні, - зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує особливої стратегії економічної і соціальної реабілітації території.
Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний щодо природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть історичних і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розміщення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі.

За результатами проведеного дослідження також можна стверджувати, що між регіонами посилюється конкуренція на інвестиційні ресурси, а отже, влада на місцях проявлятиме дедалі більшу лояльність до донорів – як іноземних, та і внутрішніх. Проте, всупереч позитивній динаміці, диспропорції в географічному розподілі інвестиційного капіталу все ще надто разючі. Тому багатьом регіонам іще належить довести свою винятковість у боротьбі за долари та євро.

Нерезиденти воліють інвестувати у великі індустріальні регіони, побоюючись аграрної глибинки. У рейтингу інвестиційної активності перші позиції посіли столиця, Київська і промислово розвинуті області. Волинська область посіла восьме місце серед усіх областей України. З огляду на споконвічно вищий рівень платоспроможності місцевого населення на сході країни, іноземці продовжують спрямовувати свої гроші саме туди. Сама ж промисловість, попри низку гучних заяв, особливим попитом не користується.

При підвищенні кредиту довіри до потенційних партнерів і влади інвестори з більшим оптимізмом поставилися б до пропозицій з таких областей, як Волинська, Вінницька або Кіровоградська. Саме тут були зареєстровані найвищі після Севастополя і Запорізької області темпи вкладення капіталу в житлове будівництво. Що свідчить про наявність багатьох передумов для ведення успішної інвестиційної діяльності – високої взаємної довіри між бізнесом і владою.

Західні території змогли подолати депресивний стан, у якому вони перебували кілька років тому. Зараз їхніми конкурентними перевагами в боротьбі за інвестиції стали однорідність соціально-економічного розвитку територій, високі показники ринку нерухомості, а також інноваційні підходи до розвитку бізнесу. В рейтингу розвитку інфраструктури регіонів Волинська область займає шосте місце серед усіх областей України.

До спільних проблем розвитку Західного макрорайону потрібно віднести:
1) посилення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку;
2) модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галузях господарства;
3) перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукоємних галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;

4) розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, соціальної інфраструктури;

5) технічне переозброєння промисловості, сільського господарства, будівництва;
6) розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;
7) інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;
8) модернізацію транспортної системи району для її інтегрування в загальноєвропейську;

9) збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;

10) екологізацію господарства та розвиток екологічної інфраструктури;
11) пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркасу росту продуктивних сил району.

Дата добавления: 2015-05-24