Особливості функціонування та фінансова діяльність підприємств комунальної власності

Складовою місцевих фінансів є фінанси підприємств комунальної форми власності. Фінанси підприємств комунальної власності функціонують на основі законодавства, яке регламентує діяльність господарських структур будь-якої форми власності в Україні.

Більшість вітчизняних підприємств комунальної форми власності функціонують у формі комунальних унітарних підприємств.

Згідно з Господарським кодексом України комунальне унітарне під­приємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комуналь­ної власності і входить до сфери його управління.

Згідно з чинним законодавством України можуть функціонувати два види комунального унітарного підприємства: 1) комунальне комерційне підприємство (майно закріплюється за таким підприємством з правом повного господарського відання) та 2) комунальне некомерційне підприєм­ство (майно закріплюється за таким підприємством з правом оператив­ного управління). Право повного господарського відання майном нале­жить підприємствам, які функціонують у режимі комерційного розра­хунку та самоокупності. Окремі підприємства, наприклад міський електротранспорт, володіють майном з правом оперативного управління.

Комунальне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на засадах господарської автономії, комерційного роз­рахунку і несе відповідальність за результатами своєї діяльності усім своїм майном. Характерною особли­вістю є те, що до реєстрації таких підприємств їх статутні фонди мають бути повністю оплачені власником.

Комунальне комерційне підприємство зобов'язане приймати та ви­конувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і завдання, а також враховувати їх у процесі фор­мування виробничої програми, визначенні перспектив свого економіч­ного та соціального розвитку й виборі контрагентів. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридич­ним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Кому­нальне комерційне підприємство має право відчужувати, віддавати в за­ставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в орен­ду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, як правило, на конкурентних засадах, і лише за попередньою згодою орга­ну, до сфери управління якого воно належить.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до ос­новних фондів комунального комерційного підприємства, спрямовують­ся на інвестування виробничої діяльності цього підприємства.

Комунальне некомерційне підприємство здійснює господарську ді­яльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управлін­ня якого воно належить.

Майно комунального некомерційного підприємства становлять основ­ні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відоб­ражається в самостійному балансі підприємства. Підприємство володіє та користується зазначеним майном, здійснюючи право оперативного управління.

Джерелами формування майна підприємства є: майно, передане йо­му органом управління; доходи, одержані від реалізації продукції, а та­кож від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних папе­рів; позичені кошти; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Комунальне некомерційне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить.

Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого на­лежить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобо­в'язаннями підприємства.

Щодо організаційно-правової форми організації діяльності комуналь­них підприємств, то характерним є те, що вони не можуть бути створені у формі командитних товариств, повних господарських товариств і то­вариств з додатковою відповідальністю.

Мета діяльності комунальних підприємств — якісне обслуговування замовників та насе­лення щодо надання відповідних товарів і послуг.

У процесі своєї діяльності комунальні підприємства безпосередньо вступають у такі грошові відносини:

а) взаємовідносини підприємств з бюджетною системою і цільовими державними фондами з приводу сплати податкових платежів та бюджетного фінансування у вигляді асигнувань та соціальних трансфертів на капітальні вкладення, капітальний ремонт, відшкодування різниці в цінах і тарифах, фінансування поточних витрат, цільових програм тощо;

б) відносини комунальних підприємств із страховими організаціями з приводу страхування та отримання відшкодування у разі настання страхових випадків;

в) відносини, пов'язані з формуванням та розподілом грошових дохо­дів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів під­приємств (так, під час розподілі отриманої виручки її частину підпри­ємства спрямовують передусім на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних фондів і оборотних активів, потім — на відшко­дування живої праці, а з частини, що залишилася, формується чистий дохід);

г) взаємовідносини між підприємствами комунальної форми власно­сті при внутрішньогалузевому перерозподілі прибутку, амортизації, кош­тів на капітальний ремонт із розпорядження місцевих органів влади;

д) відносини з банківською системою у зв'язку з отриманням і пога­шенням кредитів на капітальні вкладення та інші інвестиції в кому­нальний сектор економіки, а також з приводу сплати відсотків за банків­ськими позиками;

е) відносини комунальних підприємств зі своїми вищими за рівнем управлінськими структурами в межах внутрішньоструктурного або внутрішньовідомчого перерозподілу грошових коштів.

Основою організації фінансових відносин суб'єктів господарювання всіх форм власності, у тому числі комунальної, є наявність фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для здійснення господарської та комер­ційної діяльності власника.

Під фінансовими ресурсами підприємств комунальної форми власно­сті слід розуміти сукупність грошових коштів, резервів і надходжень цільового призначення, що є в розпорядженні підприємств, які закріп­лені за ними на правах оперативного управління або повного господар­ського відання і використовуються на власні статутні потреби.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємств комунальної форми власності є власні та залучені кошти. До власних коштів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, вало­вий дохід і прибуток. До залучених — бюджетні асигнування, кредити банків.

Первинне формування цих ресурсів проводиться в період створення підприємства шляхом формування статутного фонду, що складається з основних засобів і оборотних коштів. Мі­німальна величина статутного фонду такого підприємства встановлюєть­ся відповідною місцевою владою.

Грошові надходження — це кошти, які надходять на поточні та інші рахунки підприємства у банках та в касу підприємства. Найбільша частка грошових надходжень підприємств належить дохо­дам від операційної (основної) діяльності та іншим операційним доходам.

У доходах від операційної (основної) діяльності значне місце займа­ють доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підпри­ємств комунальної форми власності — це сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від про­дажу товарів покупцям, виконання робіт та надання послуг споживачам. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств.

На величину виручки від реалізації продукції впливають два основні чинники:

1) обсяг продукції (товарів, робіт, послуг), що підлягає реалізації;

2) рівень реалізаційних цін (тарифів).

Підприємства комунального господарства за специфікою їх діяль­ності, як правило, є на місцевих ринках природними моно­полістами. Той факт, що більшість підприємств комунальної форми власності відповідає всім умовам природної монополії, визначає необхідність кон­тролю за цінами на продукцію (роботи, послуги), що надаються ними. В нашій країні це здійснюється шляхом прямого регулювання цін і та­рифів відповідними органами місцевої влади.

Тариф — це ставка плати, яка встановлюється за кожну одиницю наданих послуг. Економічно обґрунтовані тарифи відображають суспільне необхідні витрати на виробництво і реалізацію послуг, а та­кож створюють можливість рентабельної роботи при досягненні необхід­них споживачам результатів.

Абсолютну ефективність діяльності будь-якого суб'єкта господарю­вання характеризує прибуток. Прибуток підприємства комунальної форми власності є грошовим вираженням частини грошових надходжень, утворюваних підприємством. Він створюється в результаті як основної діяльності (во­допостачання, водовідведення, теплопостачання, перевезення пасажи­рів тощо), так і інших видів господарської діяльності (виконання різ­них робіт і надання господарських послуг), проте значну частку в його обсязі займає прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток, отриманий підприємствами комунальної форми власно­сті, розподіляється за загальними правилами розподілу прибутку, які діють у країні. Насамперед частина його у формі податку спрямовуєть­ся на формування фінансових ресурсів держави, частина прибутку мо­же бути вилучена місцевими органами самоврядування для перерозпо­ділу між іншими підприємствами комунальної форми власності. Чи­стий прибуток підприємств, як правило, спрямовується на розвиток ді­яльності, задоволення соціальних потреб тощо.

Прибуток комунальних підприємств підлягає оподаткуванню подат­ком на прибуток у загальноприйнятому порядку. 100 % податку на при­буток підприємств комунальної власності зараховується до місцевого бюджету.

Як відомо, будь-якому підприємству для його нормального функціо­нування потрібен основний і оборотний капітал.

Основні засоби підприємства — матеріальні активи, які під­приємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких стано­вить більше одного року. Їх структура на різних підприємствах комунальної форми власності неоднакова, оскільки зумовлюється характером їх господар­ської діяльності. Так, до житлового господарства належать будівлі та споруди (житлові будинки, господарські споруди і т. ін.). На частку житлових будинків припадає більше 90 % вартості основного капіталу. В житловому господарстві зосереджена майже п'ята частина всіх основ­них фондів країни. Експлуатація житлових фондів здійснюється за ра­хунок платежів населення, бюджетних коштів та інших надходжень. До складу основних фондів комунального господарства разом з вироб­ничими фондами входять фонди зовнішнього впорядкування: набереж­ні, тротуари, мости й інші споруди. Основними фондами підприємств — постачальників комунальних послуг можуть виступати об'єкти інже­нерної інфраструктури, передавальні пристрої, комунікації.

Оборотні кошти — це авансована в оборотні виробничі фонди і фон­ди обігу сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі круго­обігу. Тобто це засоби, які необхідні для забезпечення безперервної діяльності підприємства і які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

У сучасних умовах значно зростає необхідність об'єктивного оціню­вання фінансового стану підприємств комунальної форми власності. Це пов'язано з тим, що місцеві органи самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з'ясу­вати доцільність виділення коштів з місцевого бюджету цьому підприєм­ству для подальшого його функціонування. Щоб комплексно оцінити фі­нансовий стан підприємства, необхідно дослідити динаміку найзагальніших показників, що якомога повніше характеризують його діяльність. До таких показників належать: майновий стан підприємства, його при­бутковість, ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність, фі­нансова стійкість і стабільність, рентабельність, ділова активність.

Фінансовий стан підприємства комунальної форми власно­сті — це стан, що характеризується наявністю у підприємства фінансо­вих ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життєдіяль­ності, здійснення грошових розрахунків з іншими суб'єктами господа­рювання.

Підприємства комунальної форми власності складають фінансовий план на рік за кварталами за встановленою формою. Фінансовий план складається з трьох частин.

Показники фінансового плану відображають обсяги планових надхо­джень та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у плановому році. Фінансовий план складається з трьох розділів: 1) Формування чистого прибутку, 2) Джерела формування та надходження коштів і напря­ми використання, 3) Формування доходу від фінансових інвестицій.

При розробці фінансового плану комунальними підприємствами особ­ливу увагу необхідно звернути на виявлення та мобілізацію внутріш­ньогосподарських резервів збільшення реалізації робіт і послуг населен­ню за рахунок ефективнішого використання наявних виробничих по­тужностей, підвищення продуктивності праці, економного витрачання палива, електроенергії, усунення втрат у мережах, покращення контролю за правильністю проведення оплати праці та повнотою надходження виручки.

Ще однією характерною особливістю функціонування комунальних підприємств є те, що в окремих випадках такі підприємства не можуть бути оголошені банкрутами. Так, відповідно до п. 8 ст. 5 Закону Украї­ни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дата добавления: 2015-05-24