Харків 2012 р

КАФЕДРА ОХОРОНИ ПРАЦІ, стандартизації та сертифікації

РОБОЧА ПРОГРАМА, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ

Основи екології: робоча програма, методичні вказівки та контрольні завдання з екології для студентів заочної форми навчання / Упоряд.(и): Кіпоренко Г.С. - Х:, 2012.- 36 с.

Запропоновані методичні вказівки призначені допомогти студентам заочної форми навчання при самостійному вивченні дисципліни «Основи екології». Наведена робоча програма дисципліни, короткій зміст кожного модуля, завдання для виконання контрольної роботи з рекомендаціями щодо вирішення запропонованих задач. Пропонується список літератури, рекомендований кафедрою.

Вперше термін «екологія» (від грец. ойкос - житло, місцеперебування та логос - наука) запропонував у 1866 р. німецький дослідник природи Е. Геккель, однак формування екології як науки почалося в XX ст. й триває досі. Сучасна екологія - це системна наука, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожен із поверхів спирається на безліч традиційних дисциплін (М. М. Мойсеєв). Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона із суто біологічної науки перетворилася на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки й навіть теології (М. Ф. Реймерс). На думку інших учених, екологія - це соціально-природнича наука; її однаково можна віднести і до біологічної, і до географічної галузей знань і її слід розглядати як цілком самостійну науку, що набула фундаментальності й глобальності.

Екологія в широкому розумінні об'єднує в собі десятки наукових напрямів, хоча, на жаль, у наш час іще немає таких необхідних екологів-професіоналів широкого профілю. Ця ситуація вкрай небезпечна: вона веде до серйозних економічних втрат і соціальних збитків. Екологи найвищої кваліфікації все ще роз'єднані. (О. В. Яблоков, російський зоолог, еколог).

Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства - екологічною філософією. Вона, як і раніше, базується на біогеографічних знаннях, але для вивчення й осмислення всіх складових сучасних екологічних проблем, установлення прямих і зворотних зв'язків між процесами, які формують екологічні умови, визначення шляхів виходу з екологічної кризи, розроблення для цього конкретних локальних, регіональних і глобальних планів та програм сучасна наука про довкілля залучає знання практично з усіх інших наук.

Сучасна екологія - це одна з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої й неживої природи, нова філософія людства, що перебуває в стадії формування. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв'язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем. Це наука про узгодження Стратегії Природи й Стратегії Людини, що має базуватися на ідеях самообмеження й самозбереження, розумної коеволюції техносфери й біосфери.

Екологічна діяльність нині - обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії та ін. Усі рішення, пов'язані з використанням природних чи людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, слід приймати з урахуванням найближчих і віддалених наслідків.

Об'єкти досліджень науки про довкілля або її галузевих підрозділів - це екосистеми планети та їхні елементи (залежно від рівня досліджень).

Головний предмет досліджень нової екології - взаємозв'язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих і неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних і антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

– вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;

– прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;

– розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.

2.1 Кваліфікаційні вимоги до випускників в області даної дисципліни

2.1.1. Необхідна навчальна база перед вивченням даної дисципліни

Вивчення дисципліни базується на:

1.Біологія, географія, фізика;

2.Хімія, основи Українського законодавства та права

2.1.2. Узагальнені кваліфікаційні вимоги до випускника по даній дисципліні

Завдання дисципліни Основи екології: визначити проблеми сучасної екології у системі міждисциплінарних знань, з’ясувати роль екології в заощадженні, відновленні навколишнього середовища і попередження негативних наслідків втручання людини в природу

Мета курсу Основи екології:дати основи екологічних знань, розвинути екологічний інтерес, екологічну свідомість і мислення, підвищити екологічну культуру, навчити практичному застосуванню цих знань, умінь і навичок у майбутній практичній діяльності, розробляти пропозиції щодо зменшення впливу окремих галузей чи підприємств на природне середовище, прогнозувати стан природних умов та екологічних явищ, оцінювати природну, технічну, економічну, соціальну, екологічну ефективність наукових технічних рішень, на практиці втілювати сучасні екологічно безпечні прогресивні технології у різних

2.1.3. Перелік вмінь та навичок, які мають бути сформовані у випускників в процесі вивчення даної дисципліни

Внаслідок вивчення курсу «Основи екології» студент повинен уміти:

1) класифікувати основні екологічні фактори навколишнього середовища, пояснювати їх взаємодію; класифікувати основні природні та антропогенні забруднення біосфери, вміти пояснити принципи нормування та методи визначення властивостей забруднень;

2) формулювати висновки, що випливають з аналізу екологічних процесів, ставити конкретні завдання до вирішення проблем, які виникають у практичній діяльності, й організувати роботу з їх реалізації;

3) застосовувати отримані екологічні знання з урахуванням міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків у практичній діяльності, систематизувати їх, аналізувати, робити висновок про виконану практичну чи лабораторну роботу;

4) аналізувати і прогнозувати екологічні наслідки впливу господарської діяльності на навколишнє середовище, пов’язані з порушенням норм раціонального природокористування і схарактеризувати основні полютанти та їх вплив на здоров’я людини;

5) визначати сутність нормування якості атмосферного повітря та зробити розрахунки приземної концентрації шкідливих речовин відносно гранично допустимих викидів в атмосферу;

6) класифікувати забруднення природних та стічних вод, сформулювати нормативні вимоги до якості води та зробити розрахунок концентрації шкідливої речовини в місці водокористування;

7) приймати професійні рішення з розрахунком реальної екологічної ситуації;

8) розробляти пропозиції щодо зменшення впливу окремих галузей чи підприємств на природне середовище;

9) оцінювати природну, технічну, економічну, соціальну, екологічну ефективність наукових технічних рішень;

10) на практиці втілювати сучасні екологічно безпечні прогресивні технології у різних галузях людської діяльності;