Ситуація 1. Завдання для самостійної роботи

Завдання для самостійної роботи

23.2.1. Прочитайте працю А.С. Макаренка "Книга для ба­тьків" і випишіть суттєві думки, які, на ваш погляд, стануть вам у пригоді у процесі створення власної сім'ї і виховання своїх дітей.

23.2.2. Випишіть із книги А.С. Макаренка "Книга для батьків" детальні пояснення щодо особливостей прояву істинного і фаль­шивого авторитетів.

23.2.3. Проаналізуйте особливості прояву певних видів бать­ківського авторитету у вашій сім'ї.

23.2.4. Ознайомтесь із книгою подружжя Нікітіних "Ми, наші діти й онуки", випишіть 4—5 міркувань авторів, які, на ваш по­гляд, є оригінальними.

23.2.5. Випишіть 10—15 прислів'їв, що стосуються проблем сімейного виховання.

23.2.6. Ознайомтесь із книгою М.Г. Стельмаховича "Україн­ська родинна педагогіка" і випишіть цікаві надбання етнопеда-гогіки, які ви змогли б використати у процесі виховання дітей у сучасній сім'ї.

23.2.7. Запропонуйте власну систему педагогічної просвіти батьків.

23.2.8. Складіть 10—12 правил окремо для матері і батька, яких варто дотримуватися у системі сімейного виховання дітей.

23.2.9. Зверніться до праці В.О. Сухомлинського "Батьків­ська педагогіка" і випишіть цікаві міркування відомого педаго­га про особливості сімейного виховання, які були б для вас слуш­ними як майбутнім матері чи батькові.

23.2.10. Проаналізуйте подані нижче педагогічні ситуації з позиції культури сімейного виховання.

У 3-му класі був у мене учень Сергійко С Здібності у нього були середні, вчився на "З", інколи на "4". Вчитися краще йому заважала самовпевненість, набута в сім'ї. Сергій був єдиною дитиною, і мати вважала його найздібнішим і найрозумішим. Хлопчик повірив у це і старанність вияв­ляв все менше та менше. Я намагалася пояснити батькам їхню помилку, але почула у відповідь: "Ви не любите Сер-гія, прискіпуєтесь, знижуєте йому оцінки..."

Одного разу, після того як хлопчик одержав за чергову контрольну роботу "З", він звинуватив мене в несправедли­вості, а наступного дня до класу прямо під час уроків увір­валася мама. Почалися дорікання, звинувачення. Взявши контрольну роботу товариша її сина Гриші, вона почала доводити, що Сергійко розв'язує задачі і пише краще, що він завжди допомагає товаришам. Ті отримують "5", а він "З" і "4". Я на хвилинку розгубилася. Притих клас. Рішен­ня прийшло неждано: "Діти! Заховайте зошити з малюван­ня і приготуйтесь до математики. Гришо і Сергію, йдіть до

дошки, розділіть дошку навпіл". Я дала матері задачник, пояснила, які розділи ми пройшли і попросила її вибрати і дати дітям задачі. Клас мовчки розв'язував їх, а я сиділа за останньою партою і не втручалася у хід роботи. Як і треба було чекати, Гриша легко і швидко упорався із зада­чею, а Сергій заплутався.

"Тепер давайте займемося мовою", — сказала я. І знову мама вибрала для дітей завдання. І знову Сергій зміг вико­нати його у кращому разі задовільно. Я хотіла продемонст­рувати матері (а одночасно і Сергію навички в читанні, але вона відмовилася, пішла з класу.

Сергію я не сказала ні слова*.

1. Як ви оцінюєте дії вчительки у стосунках з маті­р'ю Сергія?

2. Чи варто залучати учнів до подолання конфліктів з батьками?

3. Змоделюйте свій варіант можливих дій у подібній си­туації.

Ситуація 2

Після "Книги для батьків" ходили батьки-невдахи. Чого до мене піде батько, у якого хороші діти? Приходять батько і мати:

— Ми обоє громадські діячі, я — інженер, вона — педа­гог, і у нас був хороший син, а тепер нічого з ним зробити не можемо. І матір лає, і з дому тікає, і речі пропадають. Що нам робити? І виховуємо його добре, і кімната у нього окрема, іграшок було скільки хочеш, і одягали, і взували, і всякі розваги пропонували. А тепер (йому 15 років): хо­чеш у кіно, театр — іди, хочеш велосипед — ось велосипед. Подивіться на нас: нормальні люди, ніякої поганої спадко­вості бути не може. Чому такий син?

— Ви після дитини постіль прибираєте? — питаю у ма­тері. — Завжди?

— Завжди.

— Ні разу не спало вам на думку запропонувати йому самому прибирати постіль?

Пробую батькові ставити запитання:

— А ви черевики вашому синові чистите?

— Чищу. І я кажу:

— До побачення, і більше не ходіть — ні до кого. Сядьте на бульварі, на якусь тиху лавочку, пригадайте, що ви роби­ли з сином, і спитайте, хто винен, що син вийшов такий, і ви знайдете відповідь і шляхи виправлення вашого сина*.

1. Проаналізуйте ширше причини поганого вихованням сина у цій сім'ї.

2. Складіть орієнтовну програму діяльності батьків, щоб виправити становище з виховання сина.

Ситуація З

У сім'ї, яку мені доводилось спостерігати, ріс хлопчик. Я знаю його від півтора року. Ріс хороший хлопчик, батьки були хороші. Батько був артистом. Мати була домогоспо­даркою.

Батько помирає, хлопчикові дванадцять років. Він за­лишається деякий час таким самим хорошим. Сестра — дуже гарна дівчинка; коли вона була маленькою дівчин­кою, брат її дуже жалів. Тепер він не жаліє ні матері, ні сестри.

Чому так вийшло, що після смерті батька з хорошого хлопчика відразу вийшов грубий, зухвалий шістнадцяти­річний хлопець. Адже мати любила дітей і віддавала їм останнє, вона і тепер сама не з'їсть, а сина нагодує**.

1. Проаналізуйте, причини такої негативної поведін­ки сина.

2. Що б ви порадили молодим людям, щоб запобігти подібним помилкам?

Ситуація 4

У приймальній біля кабінету лікаря сиділа мама з хлоп­чиком чотирьох років. Він стояв на колінах на стільці, дивився у вікно і без зупинку щось запитував маму.

— Чому у цієї машини червоний хрест? Чому хворих возять? А це яка машина?

— Хлопчик все запитував і запитував маму, а вона йому залюбки відповідала.

— Як тебе звати хлопчику? — запитав його хтось із відвідувачів. Хлопчик озирнувся, але нічого не відповів і продовжував дивитися у вікно.

— Ти чому ж не відповів? Адже тебе запитали! — сер­йозно сказала йому мама, але хлопчик мовчав.

Через деякий час він жваво запитав:

— А це теж пожежна машина?

Мама не відповідала. Він ще й ще раз повторив своє запитання, але відповіді не отримав.

— Чому ти не відповідаєш, мамо?

— Тобі не подобається? А чому ж ти не відповів тьоті? Ти її образив.

Жінка, яка запитувала хлопчика, пішла до кабінету, а мати з сином про щось тихо розмовляли. Коли жінка ви­йшла з кабінету, хлопчик зістрибнув зі стільця і, підбігши до неї, сказав:

— Мене звати Сергійко.

— А мене, — відповіла йому жінка, — Ольга Софіїна. Ось ми з тобою і познайомились!

У роздягальні мама сказала:

— Приємно, коли з тобою розмовляють?

— Так.

— Ось і ти будь привітним і завжди відповідай на запи­тання.

1. Проаналізуйте цю ситуацію з позиції доцільності дій матері. Чи варто звертати увагу на такі дрібниці у вихованні дітей?

2. Який метод (і прийом) використала мама у вихованні сина?

Дата добавления: 2015-05-24