Моральне виховання 1 страница

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

МЕТА: засвоєння теоретичних положень, що характеризують типи і способи створення проблемних ситуацій, сутність, структуру та характерні риси проблемних методів навчання, формування навичок і вмінь застосування структурних знань на конкретному програмному матеріалі.

ПЛАН:

1. Типи і способи створення проблемних ситуацій.

2. Проблемно-пошукові методи навчання.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: матеріал, що міститься в першому і другому питаннях, у теоретичному і методичному аспектах, буде вивчатись лише на практичному занятті; відповіді на представлені питання повинні бути повними і вичерпними; при підготовці другого питання випишіть характерні риси раніш невідомих проблемних методів навчання; для відповіді на контрольні завдання підберіть декілька тем, матеріал яких викладається на теоретичному рівні; створіть проблемні ситуації, спираючись на опис способів їх побудови; викладіть тему з використанням одного з раніш невідомих проблемних методів навчання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

1. На конкретному програмному матеріалі покажіть типи і способи створення проблемних ситуацій.

2. Наведіть приклад викладання теми з використанням обраного проблемного методу навчання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ильницкая И.А. Проблемные ситуации как средство активизации мыслительной деятельности на уроке: Учеб. пособие к спецкурсу. – Пермь, 1983. – С. 27 – 35, 40 – 54 (1 питання).

2. Ильницкая И.А. Проблемные ситуации и пути их создания на уроке //Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Педагогика и психология». – М.: Знание, 1985. – С. 16 – 77 (1 питання).

3. Момот Л.Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. – К.: Рад. школа, 1984. – С. 26 – 44 (2 питання).

4. Момот Л.Л. Умови ефективності застосування частково-пошукових методів навчання //Зб. Педагогіка. – Вип. 19. – К., 1980. – С. 57 – 63 (2 питання).

5. Махмутов М.И. Организация проблемного обучения в школе: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1977. – С. 92 – 102 (1 питання); С. 134 – 162 (2 питання).

6. Мочалова Н.М. Методы проблемного обучения и границы их применения. – Казань, 1979. – С. 32 – 66 (2 питання).

ТЕМА № 7

МЕТА: ознайомлення з психолого-педагогічними основами, змістом та механізмом процесу морального виховання, формування навичок і вмінь визначення понять, виділення головного, узагальнення.

ПЛАН:

1. Психолого-педагогічні основи морального виховання.

2. Сутність і зміст морального виховання.

3. Характеристика процесу морального виховання.

4. Критерії оцінки результатів морального виховання.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: винесені на розгляд питання, будуть розглядатися лише на практичному занятті. Відповіді на них повинні бути повними і вичерпними. При підготовці 2 і 3 питань зверніть увагу на сортування матеріалу, лише потім зафіксуйте його основні положення. При підготовці 1 і 2 питань здійсніть якомога повну конкретизацію психолого-педагогічних основ морального виховання, його критеріїв і рівнів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Визначте психолого-педагогічні основи морального виховання.

2. Сформулюйте основні вимоги до побудови процесу морального виховання. Конкретизуйте свою відповідь.

3. Який взаємозв’язок між психолого-педагогічними основами морального виховання і соціальним розвитком суспільства?

4. Який взаємозв’язок між мораллю і соціальним розвитком суспільства?

5. Дайте визначення двох понять: моральне виховання та зміст морального виховання.

6. Яка динаміка формування моральних якостей людини?

7. Які існують критерії, підходи до визначення моральної вихованості? Конкретизуйте свою відповідь.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Колесов Д.В. Психологические основы нравственности //Сов. педагогика. – 1990. – № 4. – С. 35 – 39 (1 питання).

2. Бех І.Д. Психолого-педагогічні вимоги до побудови процесу морального виховання //Інформаційний бюлетень Академії педагогічних наук. – 1993. – № 3 – 4. – С. 6 – 8 (1 питання).

3. Зошмовский А.В. Критерии нравственной воспитанности //Педагогика. – 1992. – № 11 – 12. – С. 22 – 26 (3 питання).

4. Лихачев Б.Т. О критериях оценки нравственной воспитанности школьников //Советская педагогика. – 1987. – № 5. – С. 45 – 49 (3 питання).

5. Харламов И.Ф. Нравственное воспитание школьников: Пособие для классных руководителей. – М., 1983. – С. 22 – 34, 34 – 44.

6. Марьенко И.С. Нравственное становление личности школьника. – М., 1985. – С. 30 – 45 (2 питання); С. 60 – 81 (3 питання).

7. Рувинский Л.И. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников. – М., 1981. – С. 48 – 51 (3 питання).

8. Водзинский Д.И. Научные основы нравственного воспитания школьников: Учеб. пособие для пединститутов. – Минск, 1982. – С. 59 – 74 (3 питання).

9. Харламов И.Ф. Педагогика. – 4-е изд. – М., 1999. – С. 343 – 346 (2 питання); С. 346 – 348 (3 питання).

ТЕМА № 8

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

МЕТА: ознайомлення з сутністю, змістом, теоретичними засадами, закономірностями естетичного виховання; формування навичок і вмінь працювати з літературними джерелами, логічної обробки отриманої інформації, конкретизації отриманих знань.

ПЛАН:

1. Естетична культура та її місце у естетичному вихованні людини.

2. Сутність і завдання естетичного виховання.

3. Загальні закономірності взаємодії видів мистецтва. Використання мистецтва в естетичному та загальному розвитку підлітків.

4. Естетичний розвиток дітей різних вікових груп.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: винесені на розгляд питання, будуть вивчатись лише на семінарському занятті, відповіді на них повинні бути повними і вичерпними; готуючи 1 і 2 питання, здійсніть сортування матеріалу і випишіть основні його положення; з’ясуйте структуру естетичної здібності; подумайте, як можна визначити поняття сутності й змісту естетичного виховання; при підготовці 3 і 4 питань зверніть увагу на виділення головного у матеріалі, формування висновків, відповіді на контрольні запитання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

1. Як можна визначити взаємозв’язок між естетичною культурою особистості та ходом естетичного виховання?

2. Перелічити основні компоненти естетичної культури.

3. Що собою являють сутність і основні завдання естетичного виховання?

4. На основі яких закономірностей відбувається взаємодія видів мистецтва?

5. Як можна визначити роль мистецтва в естетичному і загальному розвитку учнів під час вивчення предметів гуманітарного циклу?

6. Які специфічні ознаки естетичного розвитку учнів різних вікових груп?

ЛІТЕРАТУРА:

1. Эстетическая культура и эстетическое воспитание: Кн. для учителя //Сост. Г.С. Лабковская. – М.: Просвещение, 1993. – С. 37 – 59 (1 питання), С. 59 – 61 (2 питання).

2. Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Рад. школа, 1985. – С. 38 – 53 (3 питання).

3. Проблемы эстетического развития личности школьника. – 1987. – С. 45 – 62 (4 питання), С. 15 – 23 (1 питання).

4. Лихачев Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников. – М., Просвещение, 1985. – С. 18 – 20, 51 – 65.

5. Аболина Т.Г., Миропольская Н.Е. Эстетическое воспитание в школе. – К.: Вища школа, 1987. – С. 48 – 72 (4 питання).

6. Толстых А.В. Гуманизация образования и актуальные проблемы эстетического воспитания //Педагогика. – 1996. – № 4. – С. 9 – 13 (2 питання).

ТЕМА № 9

ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ

МЕТА: засвоєння теоретичних положень, що характеризують сутність, завдання, зміст та процес трудового виховання, специфіку формування трудових поглядів, переконань у навчальному процесі і виробничій праці, формування навичок і вмінь логічної обробки, фіксації навчальної інформації та її конкретизації.

ПЛАН:

1. Сутність і завдання трудового виховання.

2. Формування свідомості навичок та вмінь у процесі трудового виховання.

3. Трудове виховання в процесі вивчення основ наук.

4. Виробнича праця як засіб трудового виховання.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: винесені на розгляд питання, будуть вивчатися лише на практичному занятті. При підготовці кожного питання достатньо опрацювати одне літературне джерело на вибір. Під час роботи з літературними джерелами здійсніть сортування матеріалу, а потім сформулюйте і зафіксуйте основні його положення. Сформулюйте узагальнюючі висновки по кожному з питань.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Що таке трудове виховання?

2. Сформулюйте основні завдання трудового виховання.

3. Дайте характеристику основних етапів процесу трудового виховання.

4. Сформулюйте положення, що визначають риси відмінності і схожості діяльності по трудовому вихованню в процесі навчання і виробничої праці.

5. Порівняйте процеси трудового і естетичного виховання школярів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Котряхов Н.В. Современные подходы к проблемам трудового воспитания //Школа и производство. – 1999. – № 2. – С. 2 – 3 (1 питання).

2. Кальней В.А. Трудовая подготовка школьников: приоритетные направления //Советская педагогика. – 1990. – № 2. – С. 22 – 25 (1 питання).

3. Золотухин Д.С. Трудовое воспитание сельских школьников. – М., 1990. – С. 74 – 80 (4 питання).

4. Иващенко Ф.И. Трудовой поступок школьника. – Минск, 1989. – С. 34 – 48 (2 питання).

5. Кочетов А.И. Основы трудового воспитания. – Минск, 1989. – С. 16 – 24 (1 питання); С. 58 – 59 (2 питання); С. 157 – 177 (4 питання).

6. Сериков М.И. Формирование в учащихся готовности к труду. – М., 1988. – С. 88 – 118 (3 питання).

7. Содержание трудового воспитания школьников /Под ред. А.Я. Журкиной, И.И. Зарецкой. – М., 1989. – С. 13 – 20 (1 питання); С. 46 – 56 (3 питання); С. 88 – 99 (4 питання).

8. Смирнов М.И. Психологические проблемы трудового воспитания школьников. – Киров, 1992. – С. 26 – 35 (4 питання).

9. Харламов И.Ф. Педагогика. – 4-е изд. – М., 1999. – С. 363 – 368 (1 питання); С. 368 – 375 (2 питання).

ТЕМА № 10

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ

МЕТА: засвоєння теоретичних положень, що визначають різні підходи до виховання особистості, сутність і характерні риси ведучих концепцій побудови виховного процесу, формування навичок і вмінь роботи з літературними джерелами, виділення головного, порівняння й узагальнення.

ПЛАН:

1. Альтернативні шляхи формування особистості.

2. Педагогіка співробітництва.

3. Концепція особистісно-зорієнтованого виховання.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: вказані питання будуть розглядатися лише на практичному занятті; при підготовці до кожного питання достатньо опрацювати одне літературне джерело на вибір; при опрацюванні літературних джерел сформулюйте і випишіть основні положення, що визначають сутність різних підходів і концепцій побудови процесу виховання, встановіть між ними ознаки відмінності й схожості, простежте за їх спадкоємністю.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

1. Сформулюйте теоретичні положення, що характеризують виховання на основі авторитету зовні.

2. Що собою являє виховання на основі особистого потенціалу особистості?

3. Сформулюйте основні положення педагогіки співробітництва.

4. Назвіть методичні прийоми, що реалізують співробітництво в процесі навчання і виховання.

5. Визначте основні положення особистісно-зорієнтованої концепції виховання.

6. Здійсніть порівняльний аналіз зазначених концепцій виховання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Темина С. В поисках альтернативных путей воспитания //Народное образование. – 1999. – № 9. – С. 193 – 197 (1 питання).

2. Оржеховська В.М. Нові підходи до виховання учнів у сучасній школі //Нові технології навчання. – К., 1997. – Вип. 19. – С. 52 – 60 (1 питання).

3. Красновський В. Організація шкільного виховного процесу: гуманістичний підхід //Освіта і управління. – 1999. – Т. 3. – № 3. – С. 41 – 46 (1 питання).

4. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках: Учеб. пос. – М., 1997. – С. 43 – 48 (1 питання).

5. Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації //Рідна школа. – 1999. – № 12. – С. 13 – 16 (3 питання).

6. Демакова І. Особистісно-орієнтоване виховання //Завуч. – 1999. – № 20 – 21 (3 питання).

7. Бондаревская Е.В. Смыслы и стратегии личностно-ориентированого воспитания //Педагогика. – 2001. – № 1. – С. 17 – 24 (3 питання).

8. Селевко Г.К., Тихомирова Н.К. Педагогика сотрудничества и перестройка школы. – Ярославль, 1990. – С. 8 – 39 (2 питання).

9. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Кн. для учителя. – К., 1991 (2 питання).

10. Сотрудничество педагогов и учащихся как педагогическое явление. – Л., 1989. – С. 31 – 36, 3 – 16 (2 питання).

11. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: о коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. – М., 1991. – С. 8 – 22 (2 питання).

ЗМІСТОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУРСУ

Програма курсу “Педагогіка” складається з трьох частин. Спочатку вивчаються теми, що висвітлюють загальнотеоретичні основи педагогіки як науки. До другої частини курсу увійшли теми, що стосуються теоретичних і методологічних засад навчання (дидактики). І, нарешті, завершується вивчення педагогіки розділом, що висвітлює основні положення теорії виховання як самостійної наукової дисципліни.

До першої частини програми увійшли теми, що мають переважно теоретичний характер, їх засвоєння спрямоване, перш за все, на здобуття системи наукових знань з предмета. Логічна обробка такого матеріалу передбачає сформованість таких навичок і вмінь як аналіз, синтез, виділення головного, порівняння, узагальнення, визначення понять, доведення, конкретизації, які у ході вивчення програмового матеріалу повинні отримувати більш згорнутий характер.

Контроль результатів засвоєння матеріалу даної групи тем здійснюється шляхом виконання завдань, що вимагають відтворення фактів, уявлень, понять, закономірностей, або продуктивних завдань середнього ступеня складності, що спрямовані на різноманітну логічну обробку засвоєних знань.

Змістом другої частини програми є матеріал дидактики. Послідовність його вивчення відбиває взаємозв’язки між окремими компонентами процесу навчання. Зміст матеріалу окремих тем, логіка його вивчення враховують специфіку засвоєння предметів гуманітарного циклу в школі. Вивчення матеріалу дидактики передбачає засвоєння системи наукових знань, сформованість навичок і вмінь їх логічної обробки, практичного застосування, а також навичок і вмінь комплексного характеру, комплексного використання засвоєних знань, навичок та вмінь.

Тема: “Зміст освіти у школі”

У ході вивчення цієї теми студенти повинні вміти визначати сутність усіх видів знань, навичок та вмінь, знаходити між ними ознаки відмінності й схожості, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, здійснювати конкретизацію засвоєних знань, викладати обрану тему на емпіричному і теоретичному рівнях, здійснювати індуктивний і дедуктивний методи введення понять, теоретичних знань.

Відповідаючи на питання про те, який вид наукових знань містить висловлювання “Первісні люди цієї доби займались збиральництвом та полюванням”, необхідно зазначити, що воно фіксує науково вірогідну інформацію про процеси, що відбувались у минулому, не містить їх суттєвих, загальних ознак, узагальнень. Отже, це такий вид наукових знань як факт.

Наукові факти також можуть позначати наявність явища, процесу, предмета в теперішньому часі – “Сучасне суспільство складається з декількох соціальних прошарків населення”, в майбутньому – “У наступному році виповниться 152 роки з дня народження О.С. Пушкіна”.

Наукові факти позначають наявність явища, предмета, процесу не лише безвідносно до часу його існування, а і до кількісних характеристик – “Людство пережило дві світові війни”, “Протягом 1183 року в полон було взято дванадцять половецьких ханів”, “Після загибелі князя Святослава у Київській державі спалахують міжусобні війни між його синами”.

На основі узагальнення інформації, що міститься в наукових фактах, формулюються одиничні й загальні уявлення. Уявлення, як вид наукових знань, не лише позначають наявність явища, предмета, процесу в теперішньому, майбутньому та минулому часі, а й фіксують їх зовнішні, безпосередньо, дані ознаки, властивості, якості.

“Добриня був людиною мужньою, талановитою, кмітливою, привітною” - в цьому висловлюванні міститься інформація не лише про те, що колись жив дружинник Добриня, а й про якості цієї людини. “Армія Суворова була малочисельна, але добре підготовлена, відрізнялась високим бойовим духом” - прочитавши це висловлювання, ми однозначно дізнаємось і про існування цієї армії, і про її бойові якості.

Наведені уявлення входять до групи одиничних, оскільки фіксують інформацію про відносно невелику кількість явищ, процесів, предметів.

“Міста стали економічними, політичними та культурними центрами Київської держави”, “Рабами були люди, що втратили майно й особисту свободу” – це загальні уявлення, оскільки позначають наявність цілого типу, виду, класу явищ, предметів, процесів безвідносно до часу, а також їх загальні ознаки, властивості та якості.

3’ясовуючи наявність у тексті поняття, слід звернути увагу на те, що поняття здебільшого містять суттєві ознаки цілого типу, виду, кла­су предметів, процесів і складаються з обсягу і змісту.

“Раб – це людина, що позбавлена майна й особистих прав”, “Феодал - це людина, що володіла землею і використовувала працю залежних селян”, “Натуральне господарство – це таке господарство, в якому все необхідне для життя вироблялось всередині помістя, де майже нічого не прода­валось і не куплялось” – це поняття, кожне з яких має свій обсяг і зміст. Обсяг першого і другого понять позначається словом “людина”, оскільки це той вид явищ, до якого можна віднести раба, феодала. Аналогічним буде обсяг таких понять, як “первісна людина”, “рабовласник”, “капіталіст” і т.д.

Наведені ознаки складають обсяг поняття. Обсяг поняття буде визначеним правильно лише тоді, якщо кількість ознак буде достатньою і вони будуть суттєвими, необхідними. Всі основні, ведучі поняття курсу визначаються через обсяг і зміст, тобто по повній логічній характеристиці.

Другорядні поняття найчастіше вводяться за допомогою таких дидактичних прийомів, як пояснення і характеристика. “Сагайдак – шкіряна сумка чи дерев’яний футляр для стріл”, “Акт - офіційний документ”, “Репресія - державна карна міра, кара”, “Фабрикант - володар фабрики” – ці поняття вводяться за допомогою пояснення, оскільки містять роз’яс­нення значення слів, переклад слів іншомовного походження. Отже, ці поняття вводяться на рівні термінів.

“Революція – одночасний масовий виступ великих груп людей по всій країні”, “Зернотерка – пристрій, що складається з двох круглих каменів, за допомогою яких зерно розтирають в муку”, “Панцир – частина бойового металевого спорядження, котре захищало тулуб воїна від ударів” – ці поняття вводяться за допомогою такого дидактичного прийому, як характеристика, так як містять лише деякі найбільш помітні ознаки, що складають зміст поняття.

Найбільш широко у навчальних планах і програмах представлені такі види теоретичних знань, як закони і закономірності. Достатньо важко провести межу між законами і.закономірностями, що вивчаються системою суспільних наук. 3’ясовуючи їх наявність у тексті, слід зважати на те, що будь-який закон, закономірність завжди відбиває сутність явища, внутрішні, недоступні для органів відчуття, необхідні й суттєві зв’язки і відношення в явищах або між окремими явищами.

Будь-який закон, закономірність виконує функцію висновку, тобто теоретичного узагальнення, що формулюється на основі певного обсягу фактів, уявлень, понять. Теоретичне узагальнення відбувається на основі аналізу, синтезу, руху від абстрактного до конкретного і явище розглядається в розвитку, взаємозв’язках, залежностях. Формулювання теоретичного узагальнення здійснюється, переважно, шляхом зведення багатьох явищ до єдиної основи.

“З народженням класів у франків виникла держава, що захищала життя і власність великих землевласників, допомагала, їм тримати у покорі народ”, “Арабський халіфат розпався у результаті посилення влади великих феодалів і боротьби підкорених народів за незалежність”, “У результаті відокремлення ремесла від сільського господарства підвищилась продуктивність праці селян і ремісників, розвивалось товарне господарство”, - це закономірності, оскільки фіксують у собі наведені вище ознаки даних видів знань.

До складу діяльнісної частини змісту освіти входять навички і вміння, що розподіляються на групи загальнонавчальних і предметних. Загальнонавчальні навички і вміння складають зміст діяльності, що засвоюється при вивченні всіх навчальних предметів у школі: аналіз, виділення головного, порівняння, узагальнення, доведення, конкретизація, складання планів, тезисів, конспектів і т.д. Вони складають основу всіх предметних навичок і вмінь. Предметні навички і вміння складають зміст діяльності, притаманної окремому навчальному предмету як галузі знання. До групи предметних можна віднести такі навички і вміння, як співвідношення року з десятиліттям, року зі століттям, переведення дати з одного літочислення на інше, визначення віку предмета, робота з архівними матеріалами і т.д., оскільки вони забезпечують засвоєння змісту історії як науки і не мають суттєвого значення при оволодінні іншим предметним змістом.

Оволодіння навичками і вміннями логічної обробки засвоєної інформації дозволяє перейти до виконання завдань, що спрямовані на практичне застосування засвоєних знань. У ході їх виконання необхідно у змісті шкільних програм, підручників знаходити різні види знань, навичок та вмінь, уміти наводити їх приклади самостійно.

І, нарешті, у ході вивчення теми “Зміст освіти у школі” студенти повинні оволодіти способами виконання завдань на комплексне застосування засвоєних знань, навичок та вмінь. До даної групи відноситься завдання, що вимагає самостійного формулювання понять різних видів.

Поняття відрізняються у залежності від широти охоплення змісту. Урахування цієї ознаки дає можливість усі поняття розділити на 4 грпи: одиничні, обсяг яких дорівнює одиниці (Сашко - це хлопчик, якому 8 років, він навчається у другому класі, має добрий і відкритий ха­рактер; Байкал – це озеро, що знаходиться на території Сибіру, має глибину дві тисячі метрів...); загальні, обсяг яких більше одиниці (первісні люди – це люди, що жили у докласовому суспільстві, мали примітивні знаряддя праці; феодал – це людина, що мала земельне володіння і використовувала працю залежних селян...); міжпредметні, що формуються на матеріалі декількох навчальних предметів (культура – це соціальний досвід, що нагромаджується людством у ході виконання різноманітних видів діяльності; клас – це велика група людей, що відрізняється своїм відношенням до засобів виробництва, соціальними правами...); філософські, категоріальні поняття (розвиток - закономірна якісна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, що характеризується неповоротністю і спрямованістю; рух – це спосіб існування матерії, який включає усі процеси, що відбуваються у природі і в суспільстві...).

Для понять притаманний процес обмеження (конкретизації). Він має місце тоді, коли відбувається перехід від більш загальних понять до менш загальних. Обсяг поняття при цьому звужується, а зміст розширюється. Узагальнення - це процес переходу від менш загальних понять до більш загальних. Зміст поняття при цьому звужується, а обсяг розширюється.

Шляхом узагальнення можна переходити від емпіричних понять, що фіксують зовнішні, безпосередньо дані ознаки, до теоретичних, що місять внутрішні, суттєві і необхідні ознаки явищ, процесів, предметів: Герцен О.І. – це людина, що була російським революціонером-демократом, що жила і працювала у середині ХІХ століття, була письменником, мислителем-матеріалістом, засновником народництва...; аристократ – це людина, що є представником вищих прошарків суспільства, власником засобів виробництва, має широкі соціальні права; людина – це представник виду homo sapiens, що має інтелект і прямоходіння.

Для того, щоб на матеріалі конкретної теми показати індуктивний і дедуктивний методи введення понять, необхідно знати їх сутність та умови використання. Індуктивний метод введення понять використовується, переважно, у молодших і середніх класах та ґрунтується на індуктивній логіці, коли думка людини розгортається від одиничного до загального. Повідомляється інформація про об’єкти певного класу, потім виявляються їх властивості, зв’язки і структура, загальні і суттєві властивості, що позначаються відповідним терміном – назвою поняття. Отже, логіка викладання інформації підпорядковується логіці введення поняття, що виконує функцію висновку.

Наприклад, якщо поняття “натуральне господарство” вводити за допомогою індуктивного методу, то послідовність викладення матеріалу може бути такою: знаряддя праці феодальних селян; їх заняття; умови життя; натуральне господарство. У ході викладення перших трьох блоків повідомляється інформація про об’єкти даного класу, зв’язки між ними, у блоці виділяються загальні й суттєві властивості, структурні зв’язки між ними, що позначаються терміном “натуральне господарство”. Потім по повній логічній характеристиці формулюється поняття: натуральним називається таке господарство, в якому вироблялось майже все необхідне для життя, продукти і речі виготовлялись не для продажу, а для власного споживання.

Дедуктивний метод введення, понять використовується, переважно, у старших класах. Він передбачає знайомство із загальним систематизуючим принципом, а потім з локальними положеннями, конкретними фактами як реалізацію цих загальних принципів.

Наприклад, якщо поняття “феодальний лад” вводити за допомогою дедуктивного методу, то на початку викладення інформації необхідно по повній логічній характеристиці сформулювати це поняття, а потім повідомити факти й уявлення про форми державної влади, класи, форми власності і т.д.

Аналогічна методика використання індуктивного і дедуктивного методів введення різних видів теоретичних знань.

Матеріал, який вивчається, може викладатись на емпіричному чи на теоретичному рівнях. Якщо тема містить факти, одиничні і загальні уявлення, емпіричні поняття, значить матеріал викладається на емпіричному рівні. Інформація, в даному випадку, подається у формі констатації, відсутні чіткі логічні зв’язки між окремими блоками інформації. Наприклад, якщо тему “Життя та звичаї феодалів” викладати на емпіричному рівні, то послідовність викладу матеріалу може бути такою: замок феодала, озброєння рицаря, мораль та звичаї феодалів.

Матеріал викладається на теоретичному рівні тоді, коли він містить факти, уявлення, емпіричні й теоретичні поняття, а також закони, закономірності та теорії. Логіка викладу емпіричного матеріалу в таких темах підпорядкована логіці введення теоретичних понять, різних видів теоретичних знань. Наприклад, якщо тему “Виникнення держави у франків” викладати на теоретичному рівні, то послідовність викладу матеріалу повинна бути такою: франки завойовують Галлію, ріст серед франків майнової і соціальної нерівності, Хлодвіг стає королем, зміни в управлінні державою. Наприкінці теми вводиться відповідна закономірність.

Тема: “Психолого-педагогічна характеристика процесу засвоєння знань, навичок та вмінь”

Дана тема вивчається після теми “Зміст освіти у школі” і потребує засвоєння теоретичних положень, що. визначають сутність, характерні риси і послідовність етапів засвоєння знань, навичок та вмінь, сформованість навичок і вмінь практичного застосування засвоєної інформації.

Показуючи на матеріалі обраної теми процес реалізації основних етапів засвоєння знань, необхідно визначити рівень засвоєння інформації, основні види знань, джерела інформації. Наприклад, тема “Перший хрестовий похід” вивчається на емпіричному рівні; основні види знань – факти, уявлення; джерела інформації – матеріал підручника, історичні документи, малюнки, репродукції, карти. При викладенні цієї теми сприйняття буде раціональним під час слухання, читання і чуттєвим при роботі з картами, ілюстраціями, репродукціями і т.д. Процес усвідомлення буде контролюватись по ходу викладення інформації. Для цього після викладення логічно завершеної частини інформації будуть даватись завдання на відтворення основних фактів, уявлень, понять, переказ невеликих частин тексту. Перше питання теми “Церква - організатор походів на Схід”. Після подання інформації питання на усвідомлення можуть бути такого характеру: Хто був організатором хрестових походів?; У якому році римський папа закликав до хрестових походів?; Хто такі хрестоносці?. Після висвітлення питання “Причини хрестових походів” завдання на усвідомлення можна сформулювати такі: Назвіть основну причину хрестових походів?; У якому столітті значно погіршилась економічна ситуація в Західній Європі?. Після сприйняття інформації про похід бідноти завдання на усвідомлення можуть бути такі: Коли відбувався похід бідноти?; Яка кількість людей приймала в ньому участь?; Чим закінчився похід бідноти?.

Дата добавления: 2015-05-24