Управління підрозділами

РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА

УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ ТА ВОГНЕМ.

Дії солдата в наступі вночі

Протягом усіх війн широкого розмаху набули бойові дії вночі. Переваги наступу вночі полягають у тому, що нічні умови приховують від противника пересування й дії наших військ, ускладнюють йому ведення прицільного вогню, крім того, дозволяють наносити по противнику раптові удари, викликають у нього паніку й позбавляють його можливості чинити організований опір.

Підготовка до наступу проводиться у світлий час. Усі солдати повинні вивчити напрямок атаки, запам’ятати орієнтири й азимут наступу. Для забезпечення раптовості наступу в нічних умовах необхідно строго дотримуватись звукового й світлового маскування. Спорядження солдата має бути підігнане, поясний ремінь треба підтягнути, щоб піхотна лопата, фляга, гранатна сумка й запасні магазини не створювали шуму.

Для впізнавання своїх солдат необхідно підготувати нарукавні пов'язки білих кольорів або квадрати, трикутники, кола з білої матерії, які кріпляться на спину або до стальних шоломів. На білі халати взимку можна надягти пов’язки темних кольорів. Усю підготовку до наступу необхідно вести з дотриманням маскування.

Атака вночі проводиться із застосуванням засобів освітлення й за підтримкою танків. З метою досягнення раптовості атака вночі може починатися без вогневої підготовки. У цьому випадку при русі до переднього краю оборони противника при освітленні місцевості солдати зобов’язані негайно лягти й залишатися нерухомими.

Якщо противник виявить наступаючих або освітлення місцевості буде проводитися безперервно, солдати під прикриттям вогню прискорюють рух і діють так само, як й у денний час. Відстань між солдатами в цепу при цьому скорочуються до 3–4 кроків.

У центрі відділення поруч із командиром наступає солдат з компасом, який стежить за напрямком наступу. Велике значення для успіху атаки вночі мають швидкість і рішучість дій.

Постійне підвищення технічних можливостей військ, удосконалення озброєння та бойової техніки, зміна характеру сучасного бою і збільшення обсягу завдань, вирішуваних командиром як у період організації, так і в ході бою, впливають на умови, зміст і методи управління підрозділами.

Висока рухливість підрозділів, маневрений характер дій вимагають від командирів усіх ступенів організації бою в короткий термін, оперативного, безупинного і скритного управління.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення), підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира.

Управління включає в себе: організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, узагальнення, аналіз і оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; організацію і підтримання взаємодії; управління та всебічне забезпечення; практичну роботу в підлеглих підрозділах щодо їх управління; безпосередню підготовку до бою; організацію виконання поставлених завдань у ході бою та інші заходи.

Для здійснення управління підрозділами створюється система управління, яка включає в себе: органи управління, пункти управління та систему зв’язку.

Органи управління – управління взводу (роти, батальйону). Пункти управління – командно-спостережні пункти (КСП) взводу (роти, батальйону). Система зв’язку являє собою організаційно-технічне об’єднання сил і засобів зв’язку для управління підрозділами в бою та в повсякденній діяльності.

Бій командир взводу (відділення), як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо – по карті (схемі, на макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням і приданим засобам він уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок його роботи залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання з’ясовує його; оцінює обстановку; приймає рішення; проводить рекогносцировку; віддає бойовий наказ; організовує взаємодію, бойове забезпечення й управління; організовує підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою; перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання; в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з’ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти: завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливості взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, зручні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню.

Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У своєму рішенні командир взводу визначає: cпособи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману); завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам; організацію управління.

При проведенні рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує: орієнтири; положення противника і найбільш можливий характер його дій; уточнює завдання відділенням та інші питання, які пов`язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій БМП, БТР, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів у них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу вказує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання роти і взводу; об’єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, крім того, − завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та ін.); час готовності до виконання завдання; своє місце і місце заступника.

Бойовий наказ має викладатися коротко і ясно.

При організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу при застосуванні противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

При організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіоданні та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку.

Дата добавления: 2015-05-08