Соціальна роль релігії

Функції релігії.

В релігієзнавстві під поняттям «функції релігії» розуміють характер і напрямок впливу релігії на індивідів і суспільство.

Одна з найбільш важливих функцій релігії – світоглядська.

Світогляд – необхідна складова людської свідомості. Це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне бачення, розуміння світу, місця в ньому людини і одночасно життєві позиції, програми поведінки, діяльність людей.

Функція релігійного світогляду полягає не тільки в тому, щоб намалювати людині певну картину світу, а передусім в тому, щоб завдяки цій картині він зумів знайти сенс свого життя.

З точки зору функціоналістів (один з основоположників функціоналізму – Е.Дюркгейм), релігія виконує функцію інтегратора суспільного організму та його стабілізатора.

З інтегруючою функцією релігії тісно зв’язана легітимізуючи (та, що узаконює) функція.

Теоретично обґрунтував цю функцію сучасний представник функціоналізму американський соціолог Т.Парсонс.

Вона полягає в легітимізації та обґрунтуванні існування самого ціннісно-нормативного порядку.

Слідуюча соціальна функція релігії – регулююча.

Регулюючу функцію виконує ціннісна установка, що утворює мотив поведінки і діяльності людини, який виступає у вигляді його мети.

Ще більшим регулятивним потенціалом володіє нормативна система релігії.

Релігійні норми – це система вимог і правил, спрямованих на реалізацію релігійних цінностей.

На думку Д.М.Угриновича соціальна роль релігії – «це система соціальних функцій релігії, властивих їй в певних історичних умовах».

Ступінь впливу релігії пов’язана з її місцем в суспільстві. Це місце не буває раз і назавжди даним.

В середньовічному феодальному суспільстві релігія пронизувала всі сфери життєдіяльності людини, регулювала і санкціонувала систему суспільних відносин.

В деяких країнах Азії (наприклад, Ірані, Саудівській Аравії) релігія, як і раніше, займає домінуюче становище в житті віруючих.

В країнах Європи і Америки в результаті процесу секуляризації (від лат. saecularis – світський) роль релігії змінилась.

Її усунули з багатьох сфер суспільного життя, хоча вона і залишається важливим мотиватором особистої поведінки і впливає на діяльність соціальних інститутів.

Існують різні критерії оцінки соціальної ролі релігії.

Марксизм, наприклад, стверджує, що до проблеми соціальної ролі релігії слід підходити конкретно-історично.

Зразком такого конкретно-історичного дослідження соціальної ролі релігії служать статті Ф.Енгельса про раннє християнство.

Нерідко соціальні рухи виступають під релігійними гаслами.

З одного боку, релігійна ідеологія може підняти в очах учасників соціального руху його цілі, показати їх в «божественному» ореолі як реалізацію божественних цілей, і тим самим посилити активність учасників руху, зміцнити їх віру в досягненні цих цілей.

Так, солдати Кромвеля йшли на бій з військом короля, співаючи старозавітні псалми, а сам Кромвель називав себе «мітлою божою».

Якщо звернутися до сучасності, то можна побачити, що подібну роль подекуди виконує іслам, який в деяких країнах стає для мас ідейним прапором в боротьбі з імперіалізмом.

З іншого боку, вважає марксизм, релігійна ідеологія не може не здійснювати стримуючого, обмежуючого впливу на прогресивні соціальні рухи, бо завжди неправдиво висвітлює справжній зміст соціальних конфліктів, уводить думки учасників боротьби в бік ілюзійного «потустороннього світу», зосереджуючи енергію мас на молитвах та інших культових діях, може вести до розпалювання релігійного фанатизму і нетерпимості.

Релігійна форма соціального протесту свідчить про незрілість суспільного руху.

«Релігія, − говорив К.Маркс, − є ілюзія людини про своє становище; і завдання полягає в тому, щоб ліквідувати становище, яке має потребу в ілюзіях».

Дата добавления: 2015-05-08