Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК)

СТ 140

СТ 139

Незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК).

СТ 138

Безпосередній об’єкт цього злочину – суспільні відносини, що охороняють життя та здоров’я особи, а додатковий обов’язковий об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують порядок надання громадянам якісних і кваліфікованих медичних допомоги та послуг. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, котра насправді має певне захворювання, або тільки вважає, що його має, а насправді воно відсутнє.

Об’єктивна сторона злочинухарактеризується заняттям особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого.

Суб’єкт злочину є спеціальним (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не має належної медичної освіти).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини – умислом щодо незаконної лікувальної діяльності та необережністю щодо наслідків.

Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК). Потерпілим від цього злочину є хворий (наприклад, особа, яка отримала серйозну травму чи перебуває в іншому явно хворобливому стані, інвалід тощо).

Особливістю об’єктивної сторони цього злочину (ч. 1 ст. 139 КК) є те, що вона характеризується бездіяльністю: медичний працівник, який згідно з установленими правилами зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.

Суб’єкт злочину спеціальний (це особа медичного персоналу, яка зобов’язана, згідно з установленими правилами, надати допомогу хворому – лікарі, медичні сестри, фельдшери, працівники служби швидкої медичної допомоги та інші).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 139 КК, вчиняється з необережності щодо наслідків.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 139 КК) є спричинення смерті хворого або інших тяжких наслідків (це, зокрема, заподіяння хворому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень).

Безпосередній об’єкт цього злочину – суспільні відносини, що охороняють життя та здоров’я особи, а додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують встановлений порядок виконання медичними та фармацевтичними працівниками своїх професійних обов’язків. Потерпілим від злочину є хворий.

З об’єктивної сторони цей злочин (ч. 1 ст. 140 КК) характеризується трьома обов’язковими ознаками, що прямо впливають на кваліфікацію вчиненого: 1) діянням – невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у вигляді тяжких наслідків для хворого; 3) причиновим зв’язком між вказаними діянням та наслідками.

Злочин є закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого.

Суб’єкт злочину спеціальний, тобто медичний чи фармацевтичний працівник (див. питання кваліфікації злочину, передбаченого ст. 131 КК).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю).

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140 КК) є спричинення діянням тяжких наслідків неповнолітньому.

Дата добавления: 2015-05-07