Дослідіть пропозицію та закон пропозиції. Функція пропозиції. Аналіз зміни пропозиції загалом та величини (обсягу) пропозиції

Р Р

Дослідіть попит та закон попит. Ринковий попит як сума індивідуального попиту всіх споживачів певного товару. Функція попиту.

Попит – це платоспроможна потреба. Її визначають як кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною за певний період часу. Попит зазвичай розглядають з погляду вигідності ціни, тобто попит показує кількість продукту, яку споживачі купуватимуть за різними можливими цінами. Але маючи гроші, споживачі прагнуть купити товар подешевше. Вони усвідомлюють інтерес продавця, мета якого – продати товар найдорожче. Тому споживачі готові заплатити за товар так звану ціну попиту – максимальну ціну, вище за яку попит не відбудеться, оскільки у покупця вичерпана платоспроможність. Залежність між ціною та обсягом попиту описується кривою попиту. Вона показує ту кількість благ, яку покупець, маючи гроші, готовий купити за деяку ціну. Незалежна змінна (ціна) відкладається по осі ординат, залежна (обсяг попиту) – по осі абсцис. Крива попиту позначається буквою D (від анг. – demand), ціна – Р (price), обсяг – Q (quantity – кількість) (рис. 5.1). Крива попиту має негативний кут нахилу, оскільки залежність між Р й обсягом є зворотною.

		D

Q Q

Рис. 5.1. Крива попиту Рис. 5.2. Зсув кривої попиту

За інших рівних умов, коли ціна на товар зростає, обсяг попиту на товар зменшується. Ця залежність називається законом попиту. Рух по кривій попиту при зміні ціни, за інших однакових умов, тобто перехід від однієї комбінації “ціна – кількість товару” до іншої є зміною величини попиту.

Функціональна залежність попиту від ціни виражається рівнянням Q^D = f (P), або у вигляді лінійної залежності Q^D = a- bP, де a,b- константи.

Індивідуальний попит – це кількість товарів, які конкретний споживач зможе придбати за різними можливими цінами на певному ринку за певний період. Проте в умовах конкуренції на ринку є багато споживачів. А це означає, що ми маємо перейти від індивідуального попиту до ринкового. Ринковий попит – це сукупний попит усіх покупців на певному ринку за певний період часу. В основі ринкового попиту лежить Інд. попит, а отже, він визначається чинниками, що впливають на індив. попит.

Коли економісти будують криву попиту, вони виходять з того, що ціна є найважливішою детермінантою кількості будь-якого продукту, що купується. Але ж попит дуже динамічний, змінюється під впливом багатьох чинників. Існують нецінові детермінанти: економічні (зміни реальних потреб, смаків споживачів; грошові доходи споживачів; ціни на комплементарні товари та товари-субститути; очікування споживачів щодо майбутніх цін і доходів);соціальні (рівень загальнолюдської культури, субкультури; економічна, політична культура; традиції, звички);психологічні (належність до певного суспільного класу, способу життя (смаків, уподобань життєлюбів, естетів); типу особистості (запальна, схильна поступати “як усі”, авторитарна натура);демографічні (зміни в структурі населення (за статево-віковою ознакою, розміром сім’ї, етапом життєвого циклу сім’ї, родом занять, освітою тощо); число споживачів на ринку).

Таким чином, функція попиту в узагальненому вигляді буде мати вигляд: Q^D = f (P, I, W, Z, N), де P - ціна, I, W, Z, N - нецінові детермінанти.

Вплив нецінових детермінантів приводить до з міни в попиті, що означає зсув кривої попиту праворуч або ліворуч (рис. 5.2.).

Усі продавці прагнуть одержати на ринку найвищу ціну, і чим вище буде ціна, тим активніше вони будуть намагатися продати більшу кількість товару, тобто збільшувати пропозицію.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, що виробник може і здатний виробити і запропонувати на ринку за певною ціною з ряду можливих протягом певного періоду. Закон пропозиції відображає суттєвий причинно-наслідковий зв’язок між ціною і кількістю товарів і послуг: за інших однакових умов зростання цін на товари веде до збільшення кількості товарів, яку хочуть і можуть вивести на ринок виробники. Він показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж за низькою ціною. Його графічне зображення ілюструється кривою пропозиції.

Крива пропозиції показує ту кількість товарів і послуг, що готові продати виробники за певною ціною. Як і у випадку з попитом, за вертикаллю відкладається незалежна перемінна ціна, за горизонталлю – залежна – пропозиція, що позначається буквою S (supply). Ця крива має позитивний кут нахилу (рис. 5.3). Під впливом зміни ціни відбувається зміна величини (обсягу) пропозиції.

При побудові кривої пропозиції економіст виходить з допущення, що ціна виступає найголовнішою детермінантою. Однак крива пропозиції, так само як і крива попиту, зв'язана з допущенням «за інших рівних умов», тобто з неціновими детермінантами: ціни на ресурси; технологія виробництва; податки і дотації; ціни на взаємопов’язані товари; очікування щодо зміни цін; число продавців на ринку. Під впливом нецінових детермінант відбувається зміна в пропозиції (рис. 5.4).

Р Р

Q Q

Рис. 5.3. Крива пропозиції Рис. 5.4. Зсув кривої пропозиції

Функція пропозиції в узагальненому вигляді: Q_S = f (P, R, T, N, B, K). де Р – ціна, P, R, T, N, B, K – нецінові детермінанти. Дану функцію можна задати лінійно – Q^s = -a + bP.

Дата добавления: 2015-05-09