Розкрийте основні ознаки бароко як загальноєвропейского напряму. Порівняйте риси європейського та українського бароко

Бароко - це напрям у мистецтві та літературі у 17-18 століттях, який прийшов на зміну Відродженню. Слово «Бароко» перекладається як «перлина неправильної форми». Назва була дана цьому напрямові невипадково. Основними рисами бароко були асиметрія, тяжіння до контрастів, до пишної, ускладненої форми, парадності.

Бароко поєднало в собі мистецтво готики та Відродження. Як і мистецтво Відродження, воно було гуманістичним по суті. Але, на відміну від Відродження, митці епохи бароко сприймали світ трагічно, песимістично, розчаровано. Бароко - це мистецтво світу, «залишеного Богом».

Риси бароко в архітектурі та живопису: пишний, екстравагантний орнамент, парадність, сильні контрасти об'ємів, барвистість та динамічність живописних сюжетів, декоративна театральність. (Караваджо, Рубенс, Растреллі). Характерне звернення до релігійних сюжетів, гіперболізоване зображення мук святих або чудес.

Риси бароко в музиці: поліфонічний стиль, поява опери (Бах, Вівальді).

Риси бароко в літературі: поєднання релігійних та світських мотивів, християнських та язичницьких образів.
- складні метафори, символи, пишний риторичний стиль, патетика.
- ускладнена, вишукана та вигадлива форма літературного твору, наприклад, графічні вірші, рядки яких утворювали малюнки (вірші-«хрести», вірші-емблеми, наприклад)
- відчуття дисгармонії світу. Почуття життя як швидкоплинного, де панує один лише фатум, а людини - як мізерної, покинутої піщинки у Всесвіті.
- реальний світ нагадує сон, тому твори сповнені алегоричних образів.
- перше вдале поєднання трагічного з комічним, піднесеного з вульгарним.
- розвиток стійких малих форм віршів (мадригал, сонет), побутових, сатиричних романів.

Інші цінності бароко: витонченість, етикет, чемність, аристократичність. Бароко прагнуло облагородити природу та людину на засадах розуму.

Представниками бароко в Україні були Лазар Баранович, Іван Величковський, Григорій Сковорода, Мелетій Смотрицький, Феофан Прокопович та інші.

Дайте загальну характеристику німецькому романтизму. Г. Гейне….

Генрих Гейне – поет-романтик, «один з найбільших ліриків світу», як назвав його український поет Максим Рильський. Основні мотиви його поезій поділяються на два напрями. Перший – це ніжна лірика кохання поета-романтика. Друга – це громадянська лірика, оспівування ідеалів рівності в суспільстві, боротьби за соціальну справедливість, революцій.

Кохання для Гейне було святинею, яка прикрашає світ, рухає душу людини вперед, не даючи їй закиснути в матеріальному світі.«Найглибша істина розквітне лише з найглибшої любові. Ніде у всесвіті немає нічого прекраснішого й ліпшого, ніж людське серце» - казав Гейне.

Водночас Гейне казав про себе, що несе на своїх плечах «усі злигодні світу». Дуже багато уваги він приділяє соціальних несправедливості, нерівності бідних та багатих у суспільстві, приниженим до нужденності людям, обивательскій «кислятині». Причому, Гейне в поезії не такий, як більшість роматиків, не пасивний спостерігач, не песиміст. Він громадянин, активний борець. Таким чином, будучи представником напряму романтизму, Гейне фактично став одним з засновників нового напряму в поезії, реалізму. Гейне вказує, яких саме негативних рис було б добре позбутися: в економіці, в політиці, в побуті.

***

Чомy троянди немов неживі,

Кохана, скажи мені?

Чомy, скажи, в зеленій траві

Фіалки такі мовчазні?

Чомy так гірко дзвенить і співа

Жайворонком блакить?

Чомy в своєму диханні трава

Тління і смерть таїть?

Чомy холодне сонце поля

В задумі похмурій мина?

Чомy така пустельна земля

I сіра, мов труна?

Чомy мене, мов безумця, в пітьму

Моя печаль жене?

Скажи, кохана моя, чомy

Покинула ти мене?

Дайте загальну характеристику розвитку романтизму в англії …

Поема «Мазепа» Байрона – це ліро-епічний твір, тому що в ньому наявна розповідь про події, вчинки персонажів, і водночас змальовані ліричні переживання героя, розвиток його емоцій, його внутрішній світ. «Мазепа» - романтичний твір, в ньому наявний романтичний герой, це український гетьман.

Образ Мазепи у Байрона такий - це сильна людина, мужній та непохитний воїн. Він мало балакає та багато робить, зауважує шведський король Карл. «Гетьман — похмурий і старий. І сам, як дуб той віковий» - такий опис Мазепи дан у творі. Стійкість його духу не може порушити навіть нищівна поразка під Полтавою. «Козацький князь» після поразки не дає волі своїй втомі. Він піклується про коня, ділиться з Карлом та іншими друзями по нещастю своїми припасами: «З такою ж гідністю достоту, як на бенкеті дворянин».

Світогляд Мазепи – це світогляд романтичного героя, якого життя вже багато чого навчило, і вже багато чим розчарувало. Всі печалі для нього замалі після того, що він пережив. Не завжди гетьман був такий «залізний»: «То час війни й турботи стер з обличчя душу...». Колись Мазепа був веселим, палким юнаком з ніжним серцем: «Не гамував бажань і втіх».

«Кохав колись — і зараз теж –

вогонь подібної любові

в добрі і злі не знає меж».

В глибині душі старий гетьман волів би віддати землі і владу, і скарби, аби повернути молодість та щастя з коханою Терезою: «Я всю віддав би Україну, щоб пережить таку хвилину».

Тереза була заміжня. Її чоловік, вельможний пан, дізнався про заборонене кохання дружини та молодого хлопця та жорстоко скарав Мазепу. Його прив`язали до дикого коня та пустили в поле. Через нелюдські муки довелося пройти йому під час кількаденної шаленої скачки, а коли кінь пав – прикутому до задубілого трупа, але дух хлопця не зламався.

Врятований козаками Мазепа згодом став володарем, «князем» на Україні, зумів помститися кривдникам, але не зазнав більше щастя, бо кохана була втрачена навіки.

Загальна характеристика російського романтизму

Олександр Пушкін знаменитий своєю лірикою, присвяченою жінці, коханню: «Я помню чудное мгновенье», "На холмах Грузии...", «Я вас любил. Любовь еще, быть может..."Все в жертву памяти твоей", "Что в имени тебе моем", "Мадонна". На відміну від своїх сучасників, поетів-романтиків, які розглядали кохання як пристрастне почуття, що супроводжується муками та стражданнями, Олександр Пушкін розумів кохання зовсім інакше.

Кохання Пушкіна – це світле, радісне почуття, в якому немає егоїзма. Навіть, коли кохання закінчується розлукою, коли воно не є взаємним, це ажніяк не затьмарює його радості. Кохати – це так само природньо, як дихати повітрям. Кохання розпалює вогонь у серці, примушує жити на повні сили, палати, відчувати гостроту та насолоду кожної миті життя. Поет пише про любовні почуття дуже просто та піднесено водночас.

Образ жінки в ліриці Пушкіна – прекрасний та чистий. Кохана може бути легковажна, може бути холодна. Проте її поява в житті закоханого – це все одно божественний дарунок долі. Нехай навіть кохана проходить повз поета та зникає з його життя – поет ні в чому її не винить. Він дякує жінці за те, що вона розбудила в його душі таке прекрасне почуття та бажає їй щастя, нехай і з іншим. Печаль його нерозділеного кохання, хоч глибока, але світла. Вона природня, як природні ревнощі, і поет знає – всі ці почуття з часом минуть.

Кохання минає, але у цьому немає трагедії, вважає Олександр Пушкін. Воно знов виникне, розквітне, неначе квіти кожної весни. «А сердце вновь горит и любит – оттого, что не любить оно не может».

***

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам бог любимой быть другим.

Дата добавления: 2015-05-09