Лекція. Соціальна суть і психологічне призначення відпочинку

План

1. Система організації відпочинку.

2. Основні види відпочинку.

3. Різноманітність форм відпочинку.

4. Психотерапевтичний ресурс дозвілля.

2.Основними видами відпочинку є:

- перерви протягом робочого дня,

- щоденний відпочинок,

- вихідні дні, святкові і неробочі дні,

- відпустки.

Відмінність між "сільським" та "міським" туризмом

Сучасна наукова література подає широкий класифікаційний спектр різних видів туризму: активний і пасивний, історичний, культурно-етнічний, пізнавальний, екологічний, розважальний, релаксаційний, бізнесовий, конгресний, релігійний, екстремальний тощо.

Поняття "сільський туризм" не може чітко відокремлюватися від низки інших видів рекреаційного туризму через такі специфічні характеристики цього виду відпочинку, як інтенсивність використання ресурсів, тип поселення та тип організації сервісу, набір складових рекреаційного продукту, інші фактори. Багато видів відпочинку можуть розвиватися як у міській, так і у сільській території (скажімо, кінний туризм, пляжна рекреація).

З іншого боку, туристи в один і той же день можуть бути залучені як до "сільських", так і до "міських" видів діяльності. При комбінуванні різних туристично-відпочинкових занять межа "сільський/міський" туризм розмивається, і для самих споживачів рекреаційних послуг стає несуттєвою.

"Сільські" види відпочинку можна охарактеризувати такими термінами: розслаблення, пасивність, ностальгія, традиційність, низька технологічність. До них відносять пішохідні і велопрогулянки, пікніки, збиральництво, рибальство, огляд визначних пам'яток, відвідування історичних і культурних місць та фестивалів, кінний спорт, участь у традиційних ремеслах і обрядах, задоволення гастрономічних потреб. Натомість види "міського" відпочинку можна охарактеризувати як активні, конкурентоспроможні, престижні, високотехнологічні, сучасні, індивідуальні ташвидкісні. До них належать: вивчення міста, шопінг, дансінг, відвідування спортивних змагань чи розважальних шоу, участь в азартних іграх, відвідування музеїв, зоопарків тощо.

Крім того, певні види відпочинку відносять як до "сільського", так і до "міського" туризму і розрізняють лише за урботериторіальною ознакою, тобто конкретним місцем надання послуг (наприклад, плавання, велопрогулянки, відвідування культурних фестивалів, відпочинок на пляжі).

Перелік основних відмінностей між "міським" та "сільським" туризмом подано у табл. 1.2.

Міський туризм

Сільський туризм

1. Мало відкритого простору

1. Багато відкритого простору

2. Поселення понад 10 000 осіб

2. Поселення до 10 000 осіб

3. Рідше впливають сезонні природні фактори

3. Частіше впливають сезонні природні фактори

4. Забудоване середовище

4. "Природне" середовище

5. Різні види діяльності у закритих приміщеннях

5. Багато видів діяльності на чистому повітрі

6. Добре розвинута інфраструктура

6. Слабо розвинута інфраструктура

7. Великі розміри туристично-рекреаціиних споруд

7. Малі розміри туристично-рекреаціиних споруд

8. Турорганізатори —національні фірми

8. Турорганізатори —місцеві підприємницькі структури

9. Робітники можуть жити далеко від місця роботи

9. Робітники часто живуть біля місця роботи

10. Туристичні інтереси підтримуються самостійно

10. Туризм підтримує інші інтереси громад

Основною організаційною відмінністю сільського туризму є те, що туристичні послуги відвідувачам надають особи різних професій (сільськогосподарські робітники, працівники сфери побутового обслуговування, вчителі тощо), які постійно проживають у сільський місцевості. Обслуговуючий персонал інших видів рекреаційного туризму (інструктори, агенти з туризму, покоївки, офіціанти, екскурсоводи тощо) є представниками туристичного сектора господарства і володіють спеціально набутим фахом та кваліфікаційним рівнем.

Сільський зелений туризм тяжіє до форм пасивного (а не активного) відпочинку, за ступенем своєї організованості він є самодіяльним (а не плановим), за метою — скоріше соціальним, а не суто комерційним.

Основним показником відпочинкового туризму є зміцнення психічного і фізичного здоров'я людини. Міський туризм не забезпечує цілковитої релаксації особистості, оскільки людина продовжує перебувати в урбанізованому середовищі звичних повсякденних стресів і пришвидшеного, т. зв. міського, ритму життя. Натомість сільський зелений туризм надає можливість повного психічного і фізичного відновлення та зняття напруги, що виникає в індустріальному середовищі. Активний відпочинок, спілкування з природою і простими гостинними людьми значно підвищують життє і працездатність міського мешканця.

Тісна взаємодія міських туристів із традиційною сільською культурою веде до глибшого розуміння та поваги до народної української культури, сприяє само-ідентичності особистості, призводить до формування її національно-патріотичної свідомості.

Форми організації відпочинку в селі

В. Косенко виділяє такі види сільського зеленого туризму:

—короткотерміновий, у період вихідних днів. Найчастіше він має сезонний характер: рибальство, збирання грибів, полювання, лижі, сані, а також маршрутний — заповідними місцями регіону (різні види пересування);

—відпочинковий (на період відпусток). Його термін може змінюватися в межах 20—40 днів;

—сезонний відпочинок. Він може бути сімейним, колективним чи окремих осіб (художники, краєзнавці, археологи);

Перелік видів, форм і способів рекреації у сільській місцевості можна поглиблювати й деталізувати.

До переваг сільського туризму можна віднести:

а) гарантію охорони традиційної забудови;

б) забезпечення туристам поселення там, де готельна промисловість не існує;

в) надання роботи для місцевих ремісників;

г) підтримування місцевих традицій;

ґ) стимулювання безпосереднього збуту сільськогосподарської продукції;

д) сприяння усвідомленню сільськими громадами значення місцевого середовища;

є) підвищення стандарту та естетики сільських осель; є) налагодження порозуміння між людьми села і міста;

ж) поліпшення якості життя мешканців села.

До недоліків сільського туризму можна зарахувати:

а) сільським туризмом займаються більше заможні селяни, ніж бідні, яким додаткові доходи потрібніші, тобто сільський туризм поглиблює соціальне розшарування сільських громад;

б) туристичний сезон збігається з сезоном польових робіт, що створює значні труднощі для туристичного руху і господарів агроосель;

в) традиційна культура села часто не витримує зіткнення з масовою субкультурою великого міста і поступово відмирає.

Подальша офіційна категорізація організаційних форм сільського зеленого туризму повинна регламентуватися окремим законом України "Про сільський туризм".

Звільнення від оподаткування доходів, отриманих від здачі кімнат туристам, передбачається при таких умовах:

—житловий будинок, в якому здаються кімнати, належить до сільського господарства;

—житлові кімнати здаються відпочиваючим, а не сезонним робітникам або іншим особам на тривалий термін;

—кімнати, які здаються, знаходяться у житловому будинку (чи прибудові) господаря, а не в іншій спеціально пристосованій будівлі;

—житловий будинок розташований на сільській території.

Дата добавления: 2015-05-10