Поезія для цитування

Абсолютна посмішка

вибрані вірші

Нині поезія змінюється. І на її зміни впливають не тільки, і не стільки внутрішні прозріння авторів, глибоке осмисленя класики або свідоме експериментаторство, а цілком об’єктивні причини, немислимі іще років 20 тому. Філософи-неомарксисти Вальтер Беньямін, Теодор Адорно та їх колеги чимало рефлексували щодо зміни мистецтва в добу індустріалізації і тиражування. І справді – епоха докорінно змінює, передовсім, мету і принципи творення мистецького продукту. Але це очевидно з картинами, музикою або кінематографом, а як же поезія, як же те мистецтво, яке найменше піддається на комерційні спокуси, а отже і справді може існувати «заради мистецтва»?

Поезія також змінюється. І збірка, яку ви тримаєте в руках, це яскраво доводить. Що стало найяскравішою тенденцією в українській молодій поезії останніх трьох років, якщо говорити про те, що лежить поміж окремими особистостями і віршами? На мою думку – це її, поезії, несподівана популярність у соціальних мережах. Десятки тисяч підписників поетичних пабліків, сотні репостів окремих поезії, онлайн-дискусії, нові обличчя, нові кумири, зрештою – нові вірші.

Андрій Даньків – один із найяскравіших представників цього явища, поет, який став популярним не завдяки перемогам на конкурсах, участі у фестивалях чи виданню збірок у поважних видавництвах. Зате його вірші читають і цінують дівчата і хлопці практично по всій Україні – і з високих карпатських сіл, і з міст-мільйонників, адже доступ до соціальних мереж (на відміну від доступу до бібліотек і книгарень) мають у нас практично усі.

Але не лише Андрій впливає на цю тенденцію, формуючи її своїми текстами, але і онлайн-середовище позначається на його поезії. Які тексти воліють бачити у стрічці новин? Короткі, максимально стислі, влучні, афористичні, зрозумілі і прозорі, але – не банальні. Тексти, які можна супроводжувати атмосферними ілюстраціями та доречною музикою. Поезія Даньківа має практично усі перелічені вище ознаки, і навіть з його довших текстів можна нарубати афоризмів, що вже говорити про короткі, (ніби й) написані для публікації в пабліку.

Але відмовляти цим віршам у поетичності тільки на основі їх тісного зв’язку із гіперсучасністю було би несправедливо. Простота висловлювання, поєднана із каламбурністю і підкресленою абсурдністю («Гавкає собака: / рання пташка. / Щось цвіркотить у небі: / пізня собака?»), і навіть – досить сміливе перепрочитання класики («Ти знаєш, що ти — труна. / Ти знаєш про це чи ні? / Усмішка твоя — труна, / Мука твоя — труна, / Очі твої — труна.»).

Іронія (вірші з циклу «фантазії») у цій збірці доречно уживається із мало не наївним захопленням життям і почуттями («Боже, яка ти світла. / Яка ти світла. / Яка безхмарна. / Сонцесяйна.»). Афористичність деяких віршів протистоїть багатослівності деяких інших. Це і робить збірку Андрія не скопищем розрізнених поезій, натяганих із власного пабліка в довільному порядку, а цілком пристойною, тим паче – як на перший раз – книгою уже сформованого автора.

Ну а щоби не бути голослівним стосовно афористичності цієї поезії, яку із задоволенням цитують в просторах соціальних мереж дуже різні люди, ось вам такий Андріїв вірш: «хочу тебе цитувати / цитувати схоже / на цілувати». І нехай першим кине в мене цією книжкою той, хто не згоден, що це влучно сказано.

Богдан-Олег Горобчук

"Ти відмовляла двічі"

Ти відмовляла двічі

а я тричі помирав

ти
мені
винна

одне

побачення

на

небі

"Усвідомлення"

це сон
подумав я
підскочив

і полетів

"Пробачення синіх туманів"

в твоїх очах
ранкові тумани
сині ніби просять
пробачення

я не сплю цілу ніч
щоб їх побачити

"Я не можу"

я не можу

знайти
спільну мову
з рибами

вони
вбивають

кисень

“Картина зі сну"

він

вона

без голови

і червона троянда

пелюстки

в крові

"Вірю й не вірю"

вірю й не вірю

я міг
змовчати

але
пішов

крики

гучніші

за

тишу

"Прологи й післямови"

бувають же короткі прологи

і довгі післямови

тоді
чому
б нам
не закохатись

а поговорити

потім?

"На Юпітері вічна осінь"

на Юпітері вічна осінь

листя сиплеться
з хмар

і падає
в хмари

вічний

листопад

"Перше побачення"

я ціле життя чекав на тебе

щоб
запросити

на перше

побачення

"Самотність"

я самотній

як

перший

гріх

проза

Дата добавления: 2015-05-10