Держава і економіка

НА ЕКОНОМІКУ, ПОЛІТИКУ І КУЛЬТУРУ

ТЕМА 9. ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ВПЛИВ

У правильних формах держави правителі переслідують загальну користь, у неправильних — особисте благо. Поліція як краща форма держави з'єднує в собі позитивні сторони демократії (правління більшості) і олігархій (правління в інтересах більшості). Всі інші форми вважав тим чи іншим відхиленням від політії — середньої, помірної форми державного правління, вільної від недоліків і крайностей.

Полібій (200—120 р. до н.е.) вважав, що круговорот політичного життя виявляється в послідовній зміні шести форм держави:

- монархія, одноособове правління, виникає першою.

- тиранія – продукт розпаду монархії і переході її у свою протилежну форму

- аристократія, влада деяких, що переслідують інтереси загального блага – результат незадоволення тираном, яке завершується тим, що шляхетні чоловіки за підтримкою народу скидають ненависного правителя.

- Олігархія, влада, правління тих, хто використовує її в корисливих цілях - продукт поступового переродження аристократії.

- Демократія, породжується незадоволенням народу олігархами, що приводить до перевороту.

- Охлократія, панування (влада) юрби, натовпу – результат деформації демократії, її перекручення є. "Тоді оселяється панування сили, а юрба, що збирається навколо вождя, робить убивства, вигнання, переділи землі, поки не здичавіє зовсім і знову не знайде собі володаря і самодержця" (цит. по: История политических и правовых учений / Под ред. О.Э.Лейста. — М., 1991. С. 80).

Полібій пропонував встановити змішану форму держави, яка поєднає основи монархії, аристократії і демократії. Така держава, на його думку, незмінно перебуватиме у стані рівномірного коливання і рівноваги.

Т. Гоббс (1588—1679 р.), аналізуючи погляди древніх авторів, прийшов до висновку, що існують лише три форми держави:

- демократія,

- аристократія і

- монархія.

Такі поняття, як анархія, олігархія, тиранія, несуть в собі негативну оцінку основних форм правління або самих правителів. "У результаті те, що один називає демократією, інший - анархією, те, що для одних аристократія, для інших - олігархія, когось одні називають королем, інші - тираном" (Гоббс Т. - Соч. в 2-х томах. - Т. 1.С. 350).

1. Держава і економіка.

2. Держава і політика.

3. Держава і культура.

Література:

1. Агешин Ю.А. Политика. Право. Мораль. — М., 1982. '

2. Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. - М., 1988.

3. Краснов Ю.К. і ін. Основи науки о политике: Учебник. — М., 1993

1. Шилобод М.И. и др. Политика и право. - М., 1995.

Держава і економіка тісно пов'язані між собою.

Як організація влади, держава має у своєму розпорядженні потужні організаційні механізми та правові засоби для того, щоб сприяти розвитку економіки або гальмувати її розвиток.

вони можуть бути двох типів:

- повної централізації управління економікою державно-організованого суспільства (радянський тип);

- ринкової системи

Особливість організаційних та правових механізмів радянської системи регулювання економічних відносин зводилася до політики централізованого і всехоплюючого «планування тисяч дрібниць», втручання її в усі економічні процеси, намагання управляти економікою на всіх рівнях, від вищого - глобального і закінчуючи конкретним заводом, колгоспом, радгоспом, плануванням виробництва і розподілом практично майже всього виробленого (навіть планування і постачання одеколонів для усіх парикмахерських країни було справою механізму економічного державної діяльності).

Така економічна політика позбавляла суб’єктів економічної діяльності ініціативи і самостійності, знижувала зацікавленість виробників і виконавців у результатах праці, гальмувала підприємливість та ініціативу найбільш здатних людей. Ця політика вела до зрівнялівки у розподілі матеріальних благ. Це суттєво гальмувало розвиток ініціативи, зацікавленості працівників у результатах праці та ефективність усього суспільного виробництва.

На цьому фоні буржуазні держави нагромадили багатий досвід ефективного регулювання соціально-економічних процесів у через систему ринкової економіки.

Фахівці виділяють три теорії державного регулювання економіки:

1) класична економічна теорія (автор — англійський економіст Ж. Сэй);

2) кейнсіанська економічна теорія (автор — Дж. Кейнс);

3) монетаристська економічна теорія (автор – нобелівський лауреат Мілтон Фрідман [1] - виходець із Закарпаття, а точніше - з Берегова).

Сучасна теорія монетаризму спирається на багатовіковий досвід розробки проблем грошей та їх ролі в економіці. В історико-економічному плані одним із перших, хто висловив важливі ідеї з цього приводу, був Аристотель, а основи теорію кількості грошей (грошової маси) були розроблені в ХVІ – ХVІІ ст. (Ж. Боден, Дж. Локк, П. Мальтруа, Т. Манн, Л. Монтеск’є, Р. Кантильйон, Д. Юм та ін.). Фундаментом сучасного монетаризму стали наукові розробки представників “чикагзької школи” Ф. Найта, Г. Саймона, І. Фішера на чолі з М. Фрідманом та їх послідовниками.

Ці теорії визнають, що конкурентна ринкова економіка повинна функціонувати під впливом держави. Однак межі втручання держави в економіку різні теорії визначають неоднаково.

Класична економічна теорія заперечує необхідність будь-якого державного втручання в економіку. Ця теорія була створена на стадії раннього капіталізму і діяла до часу "великої економічної депресії". Її прихильники абсолютизують здатність ринкової економіки до саморегулювання. Положення цієї теорії, відповідно до якої держава — тільки "нічний сторож власності", були справедливо поставлені під сумнів і спростовані практикою.

Цю теорію замінила кейнсіанська концепція. Її ключове положення полягає в тому, що макрорівновага економіки досягається тільки поєднанням саморегулювання і державного регулювання. На думку Джона Кейнса, держава повинна здійснювати регулювання економіки як в умовах порушення рівноваги ринку, так і для попередження або блокування нестабільності. Найбільш доцільним уявляється використання кейнсіанської теорії в економіці перехідного періоду.

Монетаристска економічна теорія припускає обмежене втручання держави у функціонування економіки. Відповідно до цього підходу головне завдання держави – забезпечити баланс грошової маси, що перебуває в обігу із сумарною вартістю товарної маси. На думку фахівців, монетаристська теорія найбільш прийнятна для стабільної економіки.

Дата добавления: 2015-05-10