Сутність права

Національне і загальнолюдське в культурі.

В типології культури особливий інтерес викликає проблема національних культур. Специфіка національних культур багато в чому пов’язана з територіальною, кліматичною ситуацією народу зі складом тих цінностей що історично склалися в результаті виробничої і соціально перетворювальної діяльності, і передаються із з покоління в покоління. Питання про своєрідність культур відноситься до найбільш болючих проблем сучасності. Якщо в попередні роки панували ідеї швидкого об’єднання націй в єдину культурну групу, то в останні роки характер реабілітації національності самосвідомості яка протистоїть уніфікації. Уніфікація – це поглинання однієї нації іншою. Незважаючи на важливість пролетарного мислення для вирішення таких загальних проблем як збереження миру, відродження економічного балансу, заставило будуватися за рахунок знищення культурного розмаїття і збереження культурно малих націй і національних меншин. Їх гармонія з загальнолюдською культурою можлива лише в умовах демократичного ладу Де немає ні ідеологічного насилля ні економічних експлуатацій.

Право походить від латинського jus – юстиція. Заслуговують на увагу такі три варіанти відповіді на питання що таке право: 1. право це принцип формальної рівності людей у суспільних відносинах. 2. право це загальна необхідна форма свободи у суспільних відносинах людей. 3. право це загальна справедливість. Правова рівність – це рівність рівних і незалежних суб’єктів права за загальним для всіх масштабом, єдиною нормою та рівною мірою. Правова рівність абстрагована від реальних і фактичних відмінностей тих кого вона зрівнює, а тому вона має формальний характер. За формальної рівності і рівної правоздатності різних людей і їх реально набутті права неодмінно у зв’язку з відмінностями між людьми, їх реальними можливостями. Відмінності осіб щодо набутих прав це необхідний результат, а не порушення принципу їх нормальної правової рівності. Право це лише рівний для різних людей формалізований шлях до набуття прав на різні речі, предмети, блага, а не їх роздавання порівно кожному. Дозволи і заборони які виробляє право формують нормативну сферу свободи у суспільному бутті людей. Межі досягнутої свободи між свободою і несвободою на відповідному етапі суспільного розвитку. Висновок: свобода є складним явищем. М.Монтеск’є у праці “Дух законів” зазначав що слово свобода має велику кількість значень, тому на перший погляд складається враження про свободу як своєрідний шматок глини. Насправді свобода приходить у світ і утверджується в ньому в дещо незриме, але в чітко означеному одязі права. Свобода і її значення нерозривно пов’язані з місцем і роллю права у суспільному житті. Якщо йдеться про свободу а не про привілеї свавілля то вона просто неможлива без принципу і норм рівності, без загального правила єдиного масштабу і рівної міри свободи, тобто право свободи і рівність невіддільні вони передбачають одна одну. Справедливість – належить до поняття права. Право завжди справедливе і є носієм справедливості яка тому і справедлива що втілює і виражає загальнозначущу правильність. Діяти справедливо означає діяти правомірно, відповідно до загальних і рівних вимог права.

Дата добавления: 2015-05-07