Які з нижчеперерахованих вимог ставляться до управлінського рішення?

а) всебічна обґрунтованість;

б) однотипність з попередніми рішеннями;

в) багатоваріантність;

г) глобальність.

3. Колегіальні рішення:

а) приймаються на зборах;

б) розробляються групою фахівців;

в) базуються на відчуттях менеджера;

г) необґрунтовані об‘єктивними аналітичними процесами.

4. До чинників, що безпосередньо визначають якість і ефективність управлінських рішень відносяться:

а) чітке формулювання цілі;

б) тип психіки керівника;

в) масштаби виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт);

г) багатоваріантність прийняття рішення.

5. За сферою охоплення розрізняють такі рішення:

а) загальні;

б) перспективні;

в) компромісні;

г) одноособові.

6. За тривалістю дії розрізняють такі рішення:

а) на вищому рівні управління;

б) організаційні незапрограмовані;

в) колегіальні;

г) перспективні.

7. За рівнем прийняття розрізняють такі рішення:

а) на нижчому рівні;

б) які базуються на судженнях, думках, висновках;

в) інтуїтивні, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору;

г) колективні.

8. За способом обґрунтування розрізняють такі рішення:

а) раціональні;

б) загальні;

в) поточні;

г) компромісні.

9. За способом прийняття розрізняють такі рішення:

а) на вищому рівні;

б) одноособові;

в) інтуїтивні;

г) на середньому рівні.

10. За функціональним призначенням розрізняють такі рішення:

а) планові;

б) економічні;

в) евристичні;

г) гнучкі.

11. За організаційним оформленням розрізняють такі рішення:

а) колегіальні;

б) жорсткі;

в) тактичні;

г) епізодичні.

12. За характером цілей розрізняють такі управлінські рішення:

а) поточні;

б) екологічні;

в) технічні;

г) програмні.

13. Виберіть фактори, які необхідно обов‘язково враховувати при прийнятті управлінського рішення:

а) організація виробництва;

б) взаємовідносини в трудовому колективі;

в) контролювання при прийнятті управлінських рішень;

г) узгодженість рішень з стратегією фірм-конкурентів на ринку.

14. Метод “мозкового штурму” означає:

а) одноосібне прийняття управлінського рішення керівником;

б) колективне прийняття управлінського рішення;

в) прийняття рішення директором (начальником) підприємства;

г) прийняття рішення за допомогою ЕОМ.

15. Евристичні управлінські рішення пов‘язані з:

а) використанням графоаналітичних підходів (мережних моделей, структурних схем);

б) використанням експертних оцінок;

в) використанням математичних моделей;

г) розробкою сценаріїв, ситуаційних моделей.

16. Класифікація інформації за повнотою охоплення включає в себе інформацію:

а) типову;

б) часткову;

в) спеціальну;

г) технічну.

17. Класифікація інформації за рівнем достовірності включає в себе інформацію:

а) повна;

б)довідкова;

в) фінансова;

г) недостовірна.

18. Документація - це:

а) сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності;

б) це способи наочного зображення стану і ходу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо);

в) це процес обміну інформацією;

г) письмове відображення результатів виробничо-господарської діяльності.

19. Графіки - це:

а) письмове подання інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини, носієм якої вона є;

б) сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності;

в) це способи наочного зображення стану і ходу виробничо-господарської діяльності з допомогою умовних позначень (крапок, ліній, фігур тощо);

г) це процес обміну інформацією.

20. Класифікація документації за змістом включає в себе таку:

а) адміністративна;

б) спеціальна;

в) проста;

г) достовірна.

21. Класифікація документації за видами поділяється на:

а) службово-інформаційну;

б) комерційну;

в) адміністративну;

г) текстову.

22. Діловодство - це:

а) письмове надання інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини;

б) процес пов’язаний зі складанням документів та їх обробкою;

в) сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності;

г) інформаційне повідомлення.

23. Органіграми:

а) графічне зображення структури;

б) відображають явище у просторі;

в) характеризують зміну явищ у часі;

г) відображають кількісні співвідношення.

24. Хронограми:

а) характеризують структуру;

б) відображають явище у просторі;

в) характеризують зміну явищ у часі;

г) відображають кількісні співвідношення.

25. Діаграми:

а) співвідношення різних за змістом величин;

б) відображають явище у просторі;

в) характеризують зміну явищ у часі;

г) це є диспетчерські графіки.

26. Комунікаційний процес це:

а) процес, пов’язаний зі складанням документів, їх обробкою, проходженням, зберіганням тощо;

б) сукупність повідомлень, які відображають певний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності;

в) взаємодія відправника інформації з її одержувачем через відповідні канали зв’язку;

г) письмове повідомлення.

27. Мескон, Альберт та Хедоурі складовими елементами комунікаційного процесу визначають:

а) кількість учасників комунікаційного процесу;

б) групування інформації за певними ознаками;

в) відправника;

г) аналогові комунікації.

28. Комунікації, які виникають між конкретними особами (працівниками) називають:

а) міжособовими;

б) міжгруповими;

в) організаційними;

г) системними.

29. Комунікації - це:

а) обмін інформацією;

б) документальне представлення інформації;

в) графічне зображення фінансової діяльності підприємства;

г) сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події.

30. Комунікації виникають між:

а) між працівниками організації;

б) факторами виробництва;

в) між технологічними процесами;

г) функціями менеджменту.

31. Формами комунікацій є:

а) сукупності повідомлень;

б) вербальні та семантичні;

в) прок’юрементальні;

г) дигітальні.

32. До взаємопов’язаних етапів комунікативного процесу належать:

а) відправник;

б) кодування інформації і вибір каналу її передачі;

в) повідомлення;

г) інформація.

33. На шляху міжособових комунікацій виникають наступні перепони:

а) деформація повідомлень на різних етапах процесу комунікацій;

б) громіздка структура комунікаційного процесу;

в) семантичний бар’єр;

г) інформаційні перевантаження в системі комунікацій.

34. На шляху організаційних комунікацій виникають наступні перепони:

а) несприйняття інформації;

б) поганий зворотний зв’язок;

в) інформаційні перевантаження в системі комунікацій;

г) невербальні перепони.

35. Усунути перепони, які виникають на шляху міжособових комунікацій можна шляхом:

а) пояснення та обгрунтування своїх ідей до початку їх передачі;

б) раціоналізації структури комунікаційного процесу;

в) регулювання інформаційних потоків;

г) застосування сучасних інформаційних технологій.

36. Усунути перепони, які виникають на шляху організаційних комунікацій можна шляхом:

а) удосконалення документообігу;

б) сприйнятливості потенційних семантичних проблем;

в) ефективного застосування графічних засобів;

г) слідкування за власними жестами, позами, інтонаціями.

37. Усунути перепони, які виникають на шляху організаційних комунікацій можна шляхом:

а) враховування соціально-психологічного клімату в колективі;

б) регулювання інформаційних потоків;

в) бути уважним до почуттів інших працівників;

г) бути сприйнятливим до потенційних семантичних проблем.

38. Дигітальна форма комунікації - це:

а) відомості закодовані за допомогою символів;

б) жести, міміка;

в) номограми, діаграми;

г) неформальні шляхи передачі інформації.

39. Аналогова форма комунікації - це:

а) жести, міміка, доторкування;

б) відомості закодовані за допомогою символів;

в) графіки, номограми;

г) площина зв’язків (стосунків).

40. Оберіть найбільш точне визначення лідерства:

а) розумовий і фізичний процес, наслідком якого є виконання підлеглими офіційних доручень;

б) діяльність, спрямована на виконання завдань організації та досягнення її цілей;

в) будь-яка поведінка одного індивідуума, яка вносить зміни у поведінку, почуття іншого індивідуума;

г) управлінська діяльність, спрямована на забезпечення впливу керуючої підсистеми на керовану з метою виконання місії та цілей організації.

41. Вплив- це:

а) будь-яка поведінка одного індивідуума, яка вносить зміни у поведінку, почуття іншого індивідуума;

б) будь-яка поведінка одного індивідуума, яка не змінює пове­дінки іншого;

в) розумовий і фізичний процес, наслідком якого є виконання підлеглими офіційних доручень;

г) здатність впливати на окремі особи з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

42. Влада - це:

а) розумовий і фізичний процес, наслідком якого є виконання підлеглими офіційних доручень;

б) можливість впливати на поведінку інших людей;

в) будь-яка поведінка одного індивідуума, яка вносить зміни у поведінку, почуття іншого індивідуума;

г) будь-яка поведінка одного індивідуума, яка не змінює пове­дінки іншого;

43. Носієм влади в організації є:

а) керівник;

б) підлеглий;

в) менеджер технічного рівня управління;

г) секретар-референт.

44. На рівні держави є такі гілки влади:

а) державна, колективна, приватна;

б) законодавча, виконавча, судова;

в) засоби масової інформації;

г) автократична, демократична, ліберальна.

45. Еталонна (експертна) влада базується на:

а) переконанні виконавця, що вона може заважати задово­ленню певної потреби;

б) власному прикладі керівника;

в) переконанні виконавця, що він володіє спеціальними знаннями, які можуть задовольнити певні його потреби;

г) використанні функцій менеджменту.

46. Слабшими сторонами влади примусу є:

а) недовіра працівників до керівництва;

б) недовіра інших організацій;

в) незадоволення працівників роботою;

г) відсутність справедливої винагороди за виконану працю.

47. Демократичне керівництво базується на:

а) владі керівника, який може нав'язати свою волю виконав­цям;

б) встановленні відповідності цілей організації і цілей груп працівників, оцінкою роботи після її завершення;

в) на майже повній свободі у визначенні цілей і контролі влас­ної роботи працівниками;

г) авторитеті керівника, який дозволяє йому без застосування владних повноважень добиватися покори від підлеглих.

48. В основі підходу з позиції поведінки лежить:

а) сукупність особистих якостей керівника, таких як: чесність, інтелектуальність, приваблива зовнішність;

б) манера поведінки керівника;

в) конкретна ситуація, що вимагає того чи іншого засобу впливу;

г) стиль керівництва, якого дотримується керівник.

49. Керівники, що належать до доброзичливо-авторитарної системи Лайкерта:

а) орієнтуються на групові рішення;

б) дозволяють підлеглим обмежено брати участь у прийнятті рішень;

в) не дозволяють підлеглим брати участь у прийнятті рішень;

г) використовують двостороннє спілкування і передбачають довіру між керівниками та підлеглими.

50. Блейк та Моутон побудували "управлінську гратку", беручи за критерії:

а) інтереси акціонерів та інтереси працівників компанії;

б) інтереси людей та інтереси виробництва;

в) інтереси виробництва та інтереси суспільства;

г) соціальні та приватні інтереси.

51. Позиція 9.9 в управлінській гратці Блейка - Моутон свідчить про:

а) поєднання максимальної турботи керівника і про людей, і про виробництво;

б) мінімальну турботу керівника і про людей, і про вироб­ництво;

в) мінімальну турботу про виробництво і максимальну тур­боту про людей;

г) балансування необхідності досягення виробничих результатів і задовільного рівня морального настрою людей.

52. Найменш бажаний колега за Фідлером - це працівник:

а) з яким керівник та працівники ні в якому разі не бажають працювати;

б) який вимагає додаткової оплати праці;

в) в якому керівник не впевнений і не знає, як із ним себе поводити;

г) який має незадовільні фахові знання та навички.

53. На першій стадії життєвого циклу організації згідно теорії Херсі та Бланшара:

а) керівник значною мірою орієнтується на завдання і меншою на людські стосунки;

б) керівник орієнтується на участь підлеглих у прийнятті рішень;

в) керівник має низьку міру орієнтації як на людські стосунки, так і на виробничі завдання;

г) високий ступінь орієнтованості на завдання та високий на людські відносини.

54. Ситуаційна модель керівництва Фідлера виділяє 3 фактори, що впливають на поведінку керівника:

а) фактори поведінки керівника, фактори поведінки менеджера, фактори поведінки підлеглих;

б) структура завдання, взаємовідносини між керівником та підлеглим, фактори, які заважають працювати робітникам;

в) посадові повноваження керівника, взаємовідносини між керівником і підлеглим та зрілість колективу;

г) взаємовідносини між керівником та підлеглим, структура завдання, посадові повноваження керівника.

55. Згідно із теорією життєвого циклу найефективніші стилі лідерства залежать від:

а) типу керівника;

б) взаємовідносин між керівником та підлеглими;

в) “зрілості” колективу;

г) бажання виконавцями досягнути поставленої цілі.

56. Назвіть 4 ситуаційні моделі, які допомагають розібратися в складностях процесу керівництва:

а) підхід з позиції особистих якостей, підхід з позиції поведінки, ситуаційний підхід, підхід з позиції кон’юнктури ринку;

б) ситуаційна модель Фідлера, модель лідерства “шлях - ціль”, модель Херсі та Бланшара, управлінська решітка Блейка - Моутон;

в) модель Лайкерта, управлінська решітка Блейка - Моутон, теорія життєвого циклу, модель прийняття рішень керівником;

г) ситуаційна модель Фідлера, модель лідерства “шлях - ціль”, теорія життєвого циклу, модель прийняття рішень керівником.

57. Позиція 1.1 в управлінській гратці Блейка - Моутон свідчить про:

а) поєднання максимальної турботи керівника і про людей, і про виробництво;

б) мінімальну турботу керівника і про людей, і про вироб­ництво;

в) мінімальну турботу про виробництво і максимальну тур­боту про людей;

г) балансування необхідності досягення виробничих результатів і задовільного рівня морального настрою людей.

58. Позиція 5.5 в управлінській гратці Блейка - Моутон свідчить про:

а) поєднання максимальної турботи керівника і про людей, і про виробництво;

б) мінімальну турботу керівника і про людей, і про вироб­ництво;

в) поєдання мінімальної турботи про інтереси виробництва і максимальної тур­боти про людей;

г) балансування необхідності досягення виробничих результатів і задовільного рівня морального і матеріального настрою працівників.

59. Блейк та Моутон показали, що для ефективного керівництва потрібно враховувати такі елементи:

а) фахові якості, знання теорії менеджменту, здібності до керівної роботи та комплекс соціально- психологічних якостей;

б) ініціативність, інформованість, відстоювання своєї думки, прийняття рішень, розв’язання проблемних ситуацій та критичний аналіз;

в) ініціативність, інформованість, невміння відстоювати свою думку, неризиковість, невміння розпоряджатися ресурсами підприємства та невміння попереджувати конфліктні ситуації;

г) лідерство, ініціатива, контактність, комунікабельність, уміння планувати роботу, уміння приймати управлінські рішення, вміння організовувати контроль, розумна поведінка в конфліктних ситуаціях.

60. До дестимулюючих факторів, які випливають на діяльність сучасного менеджера, можна віднести:

а) широке поле вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, стрес, тиск і невизначеність;

б) політичні, соціальні, економічні та психологічні фактори;

в) готовність делегувати повноваження, почуття відповідальності, неефективність шкіл і методів управління;

г) стрес, тиск і невизначеність, кількісне збільшення та якісне ускладнення проблем, які потрібно вирішувати поряд з обмеженістю засобів для їх вирішення, неефективність шкіл і методів управління.

61. Стимулюючими творчу діяльність керівника факторами є:

а) широке поле вибору і прояву ініціативи, зростання конкуренції, стрес, тиск і невизначеність;

б) політичні, соціальні, економічні та психологічні фактори;

в) можливість оволодіння методами сучасного менеджменту;

г) стрес, тиск і невизначеність, кількісне збільшення та якісне ускладнення проблем, які потрібно вирішувати поряд з обмеженістю засобів для їх вирішення.

62. До головних якостей менеджера відносять:

а) відсутність фахових знань та навичок, байдуже ставлення до співробітників;

б) лідерство, ініціатива, контактність, комунікабельність, уміння планувати роботу, уміння приймати управлінські рішення, вміння організовувати контролювання, розумна поведінка в конфліктних ситуаціях;

в) фахова кваліфікація, нездатність менеджера до відкритого спілкування, невміння сплановувати свій робочий час, розумна поведінка в конфліктних ситуаціях;

г) комунікабельність, невміння налагоджувати взаємовідносини з підлеглими, вміння раціонально проводити маркетингові дослідження ринку.

63. Виберіть три основні типи керівників:

а) ліберальний, соціально-орієнтований тип керівника;

б) автократичний, управлінський, інституційний тип керівника;

в) автократичний, ринково-орієнтований тип керівника;

г) автократичний, ліберальний та демократичний типи керівника.

64. Скільки часу керівники проводять на нарадах:

а) близько 30% робочого часу;

б) близько 40% робочого часу;

в) близько 60 - 70% робочого часу;

б) близько 90% робочого часу.

65. Керівники підрозділів для виконання робіт, спрямованих на перспективу витрачають:

а) близько 25-30% робочого часу;

б) близько 40 - 45% робочого часу;

в) близько 30 - 35% робочого часу;

б) понад 50% робочого часу.

66. Основні причини втрат робочого часу менеджерів:

а) відсутність чіткості, плановості та організованості в діях, висока інтенсивність праці;

б) тривалий процес прийняття управлінських рішень, виконання громадських обов’язків та доручень, незадовільний рівень контролю;

в) необгрунтовано велика кількість нарад, консультацій, виконання не властивих їм функцій;

г) виконання менеджерами своїх службових обов’язків, надмірно велика кількість засідань та нарад, виконання громадських обов’язків та доручень.

67. Поняття конфлікту можна визначити як:

а) відсутність згоди між двома або більше сторонами;

б) уміння управляти колективом;

в) сукупність вчинків та дій людей, які відповідають установленим нормам моралі;

г) відсутність цікавої роботи та хорошої фізичної форми.

68. Внутрішньо-особистісний конфлікт виникає:

а) якщо особа займає позицію, що відрізняється від позиції групи;

б) якщо виробничі вимоги не погоджені з особистими потребами або цінностями;

в) в результаті боротьби між структурними підрозділами за матеріальні ресурси;

г) через розбіжності в цілях чи інтересах структурних підрозділів.

69. Міжособистісний конфлікт:

а) це ситуація, коли до однієї людини висуваються суперечливі вимоги, щодо результатів її праці;

б) може виникати через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп;

в) виявляється у зіткненні особистостей;

г) виникає, якщо особа займає позицію, що відрізняється від позиції групи.

70. Міжгруповий конфлікт може виникнути:

а) через зіткнення особистостей;

б) якщо особистість займе позицію, що відрізняється від позиції групи;

в) в результаті боротьби керівників за ресурси;

г) у ході боротьби між структурними підрозділами за матеріальні, трудові чи фінансові ресурси.

71. До прямих методів вирішення конфліктних ситуацій відносяться:

а) розведення конфліктуючих сторін по різних підрозділах;

б) метод “авторитетного третього”;

в) метод “виходу почуттів”;

г) метод “оголошення агресії”.

72. До прямих методів вирішення конфліктних ситуацій відносяться:

а) метод “емоційного заміщення”;

б) почергове запрошення до себе учасників конфлікту;

в) метод “виходу почуттів”;

г) метод “обміну позиціями”.

73. До непрямих методів вирішення конфліктних ситуацій відносяться:

а) вислуховування суті і причин зіткнення;

б) застосування санкцій до конфліктуючих сторін;

в) розведення конфліктуючих по різних підрозділах;

г) метод “авторитетного третього”.

74. До шляхів подолання стресового стану відносяться:

а) шкідливі для здоров’я звички;

б) відсутність хорошої фізичної форми;

в) стресові міжособові відносини;

г) отримання справжньої насолоди від цікавої роботи.

75. До шляхів подолання стресового стану відносяться:

а) намагання врівноважувати виробничі навантаження корисними бадьорими діями;

б) відсутність насолоди від короткотермінової роботи;

в) виконання невдячних соціальних доручень;

г) пасивне сприйняття важких і стресових ситуацій.

76. Управлінська праця поділяється за наступними напрямками:

а) відповідно до об’єкта управління;

б) функціональний, технологічний та кваліфікаційний;

в) орієнтована на налагоджування співпраці між різними підрозділами і службами;

г) за інтересами працівників.

77. Інформаційні вимоги до організації робочого місця менеджера охоплюють:

а) комплекс заходів з інформаційного забезпечення працівника управлінського персоналу;

б) вимоги до освітлення робочих місць;

в) необхідні технічні заходи;

г) функціональні можливості менеджера.

78. Гігієнічні вимоги до організації робочого місця менеджера це вимоги:

а) за яких витрати на утримання робочого місця мінімальні;

б) до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму і вологості;

в) до обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце;

г) до зовнішнього оформлення робочого приміщення.

79. Організаційні вимоги до організації робочого місця менеджера включають вимоги:

а) створення оптимальних умов праці згідно галузі науки, яка називається – ергономіка;

б) до температурного режиму і вологості повітря в робочих приміщеннях;

в) зовнішнього оформлення робочих приміщень;

г) до розширення кабінетів або робочого місця в адміністративно - управлінському апараті.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ 4

1. Організація управлінської праці – це:

а) порядок, правила поведінки в апараті управління, які спрямовані на прийняття та реалізацію управлінських рішень в кризових ситуаціях;

б) регламенти, що визначають місце та роль кожного структурного підрозділу і кожного працівника в системі управління та порядок взаємозв’язків між ними;

в) порядок, правила службової поведінки в апараті управління, спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань керівниками та іншими працівниками відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи;

г) порядок, правила поведінки в апараті управління, які спрямовані на визначення місії організації, розроблення стратегії та досягнення цілей організації.

2. Функціональний поділ праці полягає в:

а) закріпленні конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками;

б) спеціалізації працівників відповідно до трьох великих груп робіт;

в) закріпленні функцій управління за найбільш перспективними працівниками організації;

г) закріпленні за працівником видів робіт, що відповідають його кваліфікації та досвіду.

3. Технологічний поділ праці передбачає:

а) спеціалізацію працівників відповідно до існуючих на підприємстві технологій;

б) спеціалізацію працівників відповідно до трьох великих груп робіт: керівництво структурними підрозділами, обробка інформації та оформлення документації, її облік й зберігання;

в) закріплення конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками;

г) закріплення за працівником видів робіт, що відповідають його кваліфікації та досвіду.

4. Кваліфікаційний поділ праці – це ознака поділу праці, за якою:

а) в управлінні беруть участь лише працівники, які виконують процеси управління та входять до апарату управління;

б) спеціалізація працівників здійснюється відповідно до трьох великих груп робіт;

в) закріплення конкретних функцій управління здійснюється за підрозділами чи окремими працівниками;

г) співробітники виконують роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду.

5. Напрямки поділу управлінської праці:

а) вертикальний та горизонтальний;

б) функціональний, технологічний та кваліфікаційний;

в) технічний, управлінський та інституційний;

г) за галузевим принципом.

6. Виберіть основні принципи управління персоналом:

а) лідерство, ініціатива, контактність, комунікабельність, уміння планувати роботу, уміння приймати управлінські рішення;

б) концентрація, спеціалізація, дотримання культури працівника та культури процесів менеджменту, ритмічність, гнучкість, складність, надійність, дотримання культури умов праці;

в) концентрація, спеціалізація, пропорційність, паралельність, адаптивність, безперервність, ритмічність, гнучкість, складність, надійність;

г) відсутність фахових знань менеджерами, перервність процесів виробництва та процесів управління, невміння швидко адаптуватися до умов зовнішнього середовища.

7. Інформаційні вимоги до організації робочого місця передбачають:

а) таку організацію робочого місця, при якій відсутнє визначення обсягів і структури інформації та проектування інформаційних потоків;

б) комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця;

в) комплекс заходів, спрямованих на досягнення раціональних показників освітлення робочого місця, повітрообміну, шуму, вологості повітря тощо;

г) таку організацію робочого місця, при якій не приділяється значна увага інформаційному забезпеченню робочого місця.

8. Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця при якій:

а) інформаційне забезпечення робочого місця виходить на перший план;

б) створюються оптимальні умови праці для людини, які роблять її працю високопродуктивною та надійною, разом з тим зберігають її сили, здоров’я та працездатність;

в) витрати на утримання робочого місця мінімальні, проте достатні для його функціонування;

г) задовільняються вимоги працівника у площі, на якій встановлено меблі та устаткування.

9. Ергономіка –це галузь науки, яка:

а) вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці, які роблять її високопродуктивною та надійною;

б) вивчає організацію робочого місця таким чином, щоб витрати на утримання робочого місця працівника були мінімальними;

в) передбачає встановлення оптимальних вимог до освітлення робочого місця, повітрообміну, шуму, вологості повітря тощо;

г) вивчає функціональні можливості людини в процесі її відпочинку.

10. Гігієнічні вимоги – це вимоги до:

а) зовнішнього оформлення середовища, в якому знаходиться працівник;

б) оптимальних умов праці персоналу, які роблять її високопродуктивною та надійною;

в) необхідної кількості площі, на якій будуть встановлені меблі та устаткування та яку займатиме сам працівник;

г) освітлення робочого місця, повітрообміну, шуму, вологості повітря, температурного режиму тощо.

11. Естетичні вимоги до організації робочого місця – це вимоги до:

а) зовнішнього оформлення середовища, в якому знаходиться працівник;

б) освітлення робочого місця, повітрообміну, шуму, вологості повітря, температурного режиму;

в) оптимальних умов праці персоналу, які роблять її високопродуктивною та надійною;

г) необхідної кількості площі, на якій будуть встановлені меблі і устаткування, та яку займатиме сам працівник.

12. Технічні вимоги – це вимоги до:

а) зовнішнього оформлення середовища, в якому знаходиться працівник;

б) освітлення робочого місця, повітрообміну, шуму, вологості повітря, температурного режиму тощо;

в) оптимальних умов праці персоналу, які роблять її високопродуктивною та надійною;

г) необхідної кількості площі, на якій будуть встановлені меблі та устаткування та яку займатиме сам працівник.

13. Серед технічних засобів, які використовуються для механізації та автоматизації управлінської праці, можна виділити засоби для:

а) складання, зберігання, обліку та передачі документів;

б) складання, передачі, кодування та декодування інформації; засоби друкування інформації;

в) складання, передачі, зберігання, пошуку і транспортування інформації; засоби для креслярських робіт та лічильних операцій.

г) пошуку, розпізнавання, зберігання, і транспортування інформації.

14. Управлінське мистецтво – це:

а) стиль роботи менеджера, вміння спілкуватися з людьми, наявність здібностей неформального впливу на підлеглих тощо;

б) систематизовані й теоретичні узагальнення про кращі зразки, прийоми, методи та засоби успішної керівної діяльності;

в) мистецтво оперативної роботи, мотивація підлеглих до високопродуктивної праці, мистецтво переконання, невміння розв’язувати конфліктні ситуації та інші складні проблеми;

г) поєднання освіти, відсутності досвіду та індивідуальності.

15. До основних елементів культури управління відносять:

а) інтуїцію, досвід роботи, характер освіти, професіоналізм, комунікабельність, переконаність, ініціативність;

б) комунікабельність, переконаність, ініціативність, рішучість, культуру документації;

в) рівень загальної культури, знання науки менеджменту, культуру умов праці та процесів менеджменту;

г) культуру працівників та процесів менеджменту, культуру умов праці і документації.

16. До культури працівників як одного із основних елементів культури управління відносять:

а) рівень загальної культури, знання науки менеджменту, володіння мистецтвом менеджменту, наявність особистих і ділових якостей працівників, стиль роботи та управління;

б) прогресивну технологію управління, раціональну організацію управлінської праці, комплексну механізацію та автоматизацію процесу управління;

в) культуру організації робочого місця, планування приміщень, обслуговування, організаційно – технічне забезпечення, культуру виробничих сфер, світловий та повітряний режими;

г) оформлення документів, багаторічність, доступність використання документації, надійність документів.

17. До культури процесів менеджменту як одного із основних елементів культури управління відносять:

а) прогресивну технологію управління, раціональну організацію управлінської праці, комплексну механізацію та автоматизацію процесу управління;

б) рівень загальної культури, знання науки менеджменту, володіння мистецтвом менеджменту, наявність особистих і ділових якостей працівників, стиль роботи та управління;

в) культуру організації робочого місця, планування приміщень, обслуговування, культуру виробничих сфер, світловий та повітряний режими;

г) оформлення документів, доступність використання документації, надійність документів.

18. До культури документації як одного із основних елементів культури управління відносять:

а) культуру організації робочого місця, планування приміщень і обслуговування;

б) раціональну організацію управлінської праці, комплексну механізацію та автоматизацію процесу управління;

в) рівень загальної культури, знання науки менеджменту, володіння мистецтвом менеджменту, наявність особистих і ділових якостей працівників, стиль роботи та управління;

г) оформлення документів, багаторічність, надійність документів.

19. За сферами діяльності організації виділяють наступні види відповідальності в управлінні:

а) економічна, етична та соціальна;

б) моральна;

в) ділова;

г) стратегічна.

20. Аргументами на користь соціальної відповідальності є:

а) порушення принципу максимізації прибутку організації;

б) застосування соціальної відповідальності з рекламною метою;

в) наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем;

г) недостатній рівень звітності громадськості.

21. Моральний кодекс - це:

а) формальний виклад етичних і соціальних цінностей організації;

б) заявлена політика компанії;

в) приносити прибуток організації;

г) покращення благополуччя суспільства і якості життя.

22. Зміни в організації - це рішення керівника щодо зміни однієї або більше внутрішніх змінних в:

а) організації;

б) структурі;

в) людському факторі, завданнях організації;

г) комунікаціях.

23. Більшість організацій здійснює корінну реорганізацію:

а) щороку;

б) кожні 4- 5 років;

в) кожні 6-7 років;

г) кожні 9-10 років.

24. Зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють:

а) зміну структури організації;

б) зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;

в) оцінку та зміну мети організації;

г) зміну організації виробничо-господарської діяльності.

25. Модель процесу управління організаційними змінами американ­ського науковця Грейнера містить 6 етапів. Зазначте їх черговість:

а) посередництво та переорієнтація уваги;

б) діагностика та усвідомлення;

в) тиск та спонукання;

г) знаходження нового рішення і обов'язки щодо його вико­нання;

д) підкріплення і згода;

е) експеримент і виявлення.

26. Причинами опору змінам є:

а) відчуття можливих власних втрат;

б) невизначеність ситуації, що склалася;

в) переконання, що зміни не принесуть нічого доброго;

г) очікування негативних наслідків.

27. Одним із методів подолання опору змінам є розподіл повнова­жень, що передбачає:

а) високий ступінь участі працівників у прийнятті рішень, коли керівники та підлеглі разом визначають необхідні зміни, розробляють альтернативні підходи до їх проведення і рекомен­дують дії, які повинні бути здійснені;

б) застосування керівниками їх законної влади з метою втілення змін у життя;

в) від працівників вимагається мінімальна ініціатива;

г) надання підлеглим інформації щодо необхідності змін і делегування згодом повноважень для їх проведення.

28. Найкращим часом для подолання опору змінам є:

а) період до їх виникнення;

б) час їх впровадження;

в) період після проведення змін;

г) зміна правил внутрішнього розпорядку.

29. Складовою організаційного розвитку є дослідження:

а) діагноз стану організації;

б) опитування співробітників;

в) планування майбутніх дій;

г) ринку.

30. При зміні цілей організації - місія:

а) виконана і варто формулювати нову;

б) залишається такою ж, змінюються лише способи її реалізації;

в) не виконана;

г) потребує уточнення.

31. Найпоширенішими змінами є:

а) структурні зміни;

б) необхідність в послугах стороннього консультанта, який може тверезо оцінити ситуацію;

в) необхідність залучення власних робітників у якості посередників за умови, що вони можуть вільно висловлю­вати свою думку;

г) впровадження інжинірингу.

32. Поняття "ефективність "у широкому розумінні - це:

а) витрати виробництва;

б) результат від виробництва (прибуток або збиток);

в) співвідношення між результатом від виробництва та витратами;

г) різниця між результатом від виробництва та витратами;

33. Під ефектом розуміють:

а) прибуток;

б) збиток;

в) рентабельність виробництва;

г) рентабельність продукції.

34. Ефективність виробництва – це міра досягнення:

а) загальних результатів виробництва від оптимального використання всіх ресурсів підприємства;

б) окремих результатів виробництва від оптимального використання трудових ресурсів підприємства;

в) загальних результатів виробництва від оптимального використання фінансових ресурсів підпри­ємства;

г) прибутків будь якою ціною.

35. За сферою застосування розрізняють:

а) народногосподарську і госпрозрахункову ефективність;

б) абсолютну та порівняльну ефективність;

в) ефективність діючого виробництва, капіталь­них вкладень та охорони навколиш­нього середовища;

г) загальну, локальну і часткову.

36. Локальна ефективність характеризує:

а) ефективність виробництва підприємства в цілому;

б) ефективність на окремих стадіях виробництва, розподілу,обміну та споживання;

в) ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо);

г) фінансове забезпечення виробництва.

37. Народногосподарська ефективність визначається на основі врахування інтересів:

а) окремого підприємства;

б) окремого підприємства і всього народногоспо­дарського комплексу;

в) народного господарства держави;

г) окремих працівників.

38. Абсолютна ефективність характеризує:

а) економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат;

б) загальний ефект від використання ресурсів і витрат в цілому по підприємству;

в) частковий ефект від використання певного виду ресурсів підприємства;

г) доходи працівників.

39. До основних показників економічної ефективності відносять:

а) темпи зниження продуктивності праці, зниження трудомісткості виробів;

б) виробництво продукції на 1гривню витрат, собівартість, рента­бельність, прибуток;

в) приріст обігових коштів, відношення прирос­ту прибутку до капітальних вкладень;

г) матеріальний стан працівників підприємства.

40. Надійність системи управління визначається:

а) мірою досягнення соціальних цілей підприємства;

б) мірою досягнення цілей виробництва;

в) продовженням існування організації в майбутньому;

г) розмірами прибутків.

Дата добавления: 2015-05-07