Сформулюйте причини та умови формування злочинних груп. 5 страница

Серед спеціальних принципів можна виділити: принцип методичності – вибір експертів, постановка завдань, узагальненняїх суджень повинні базуватися на певній методиці; принцип спрямованості – дослідник зобов’язаний дотримуватися чітковстановленої мети, сформульованої в ухвалі чи постанові про призначенняекспертизи; принцип плановості – у переліку запитань, поставлених перед експертом,визначається категорія фактів, на яких дослідник повинен зосередити своюувагу; принцип етичного ставлення до піддослідного – у процесі експериментупіддослідній особі гарантується збереження її прав, зокрема волі,недоторканості й гідності. Досліджуваний вправі вимагати найобережнішоговисвітлення інтимних сторін його життя, принцип конфіденційності – експерт зобов’язаний дотримуватисяпрофесійної таємниці і не прагнути дізнаватися про піддослідного більше

того, що йому доручено судом; принцип максимального збереження об’єктів дослідження – під час

проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або втрачені лише тією мірою, в якій це необхідно для дослідження.

Дотримання цих принципів є запорукою проведення дослідження на належному рівні і умовою для використання висновку експерта як засобу доказування в процесі розгляду судової справи.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
68. Дайте характеристику факторам кримінальної субкультури молодіжного середовища.

Субкультура - частина культури суспільства, що відрізняється від переважної, а також соціальні групи носіїв цієї культури. Під кримінальною субкультурою розуміється сукупність духовних і матеріальних цінностей, що регламентують і впорядковують життя й діяльність кримінальних співтовариств, що сприяє їхній живучості, згуртованості, кримінальній активності й мобільності, наступності поколінь правопорушників.

Основу кримінальної субкультури становлять далекі цивільному суспільству цінності,які формуються карним миром з максимальним обліком вікових особливостей підлітків, традиції, різні ритуали молодих злочинців, що об’єдналися в групи.

Її соціальна шкода полягає в тім, що вона потворно соціалізує особистість підлітка, стимулює переростання вікової опозиції в кримінальну, саме тому і є механізмом “ відтворення ” злочинності в молодіжному середовищі.

Для кримінальної субкультури характерні такі риси як жорстокість і обман, безжальність і здирство, паразитизм і вандалізм. Причому часто це маскується як справедливість, вірність товариству, обов’язок перед “своїми”.

Фактори кримінальної субкультури, що приваблюють підлітків і юнаків:

наявність широкого поля діяльності й можливостей для самоствердження й компенсації невдач, що осягли їх у суспільстві; процес кримінальної діяльності, що включає ризик, екстремальні ситуації й пофарбованої нальотом помилкової романтики, таємничості й незвичайності; зняття моральних обмежень; відсутність заборон на будь-яку інформацію й, насамперед, на інтимну; стан вікової самотності, пережитої підлітком, і забезпечення йому в “своїй” групі морального, фізичного, матеріального й психологічного захисту від агресії ззовні.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

69. З'ясуйте особливості використання методів юридичної психолоіїї психологом-практиком.

Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи: 1) методи наукового дослідження; 2) методи психологічного впливу на особистість.

За допомогою методів наукового дослідження вивчаються психологічні факти, закономірності та механізми відносин у сфері права, розробляються науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні методики встановлення психологічних характеристик особистості правопорушника, визначення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників та ін.

Основними методами наукового дослідження в юридичній психології є спостереження, експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування (анкетування) та експертне оцінювання.

Спостереження - цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання її дій та вчинків за природних умов життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного, не акцентуючи на цьому уваги, щоб не зникла природність поведінки).

Експеримент - збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи певні умови, юрист чи психолог дістає можливість чітко окреслити чинники, що діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного психічного явища; встановити його причину; повторювати дослід і, таким чином, накопичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про випадковість або типовість явища (наприклад, при допиті експериментальною умовою є повідомлення допитуваному невідомих йому слідчих матеріалів, варіювання тактики допиту).

Бесіда (анкетування, інтерв'ю, тестування) - вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань. Вивчення продуктів (результатів) діяльності - одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності. Використовуючи цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з зафіксованими матеріальними слідами, що дозволяє неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, одержані в різний час або за різних умов діяльності (прикладом застосування цього методу може бути аналіз почерку, аудіозапису тощо).

Метод експертних оцінок полягає в одержанні відомостей про людину від осіб, які можуть досить повно та компетентно її характеризувати (наприклад, реалізацією експертного оцінювання є опитування родичів, друзів, знайомих, співробітників).

Методи психологічного впливу - активна та цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об'єкта спілкування. В контексті професійного спілкування ці методи реалізуються, зокрема, працівниками правоохоронних органів у протидії злочинності: для розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин, ресоціалізації засуджених, адаптації їх до відповідного соціального середовища, а також для формування і розвитку необхідних професійно важливих властивостей і якостей фахівців.

У найбільш загальному вигляді методи психологічного впливу поділяються залежно від структурних складових психіки, на яку вони спрямовані: вплив на інтелектуальну, емоційну та вольову сфери.

Використання цих методів в практичній роботі психологом-практиком має особливості. В основі - лежить професійна допомога клієнту і його близьким у знаходженні виходу з тієї чи іншої скрутної ситуації і допомогу в знаходженні відповідей на виниклі життєві питання. Психологи працюють c людьми, які хочуть дозволити питання життєвих криз, сімейних проблем, міжособистісних відносин, і багато чого іншого. Психолог допомагає клієнту сформулювати проблему, знайти прийнятний вихід із ситуації, що склалася і змінити своє ставлення до неї. А ще, психолог-практик навчає клієнта протистояти стресам, допомагає розвинути реалістичність світосприйняття і з максимальною користю розкрити внутрішні ресурси.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

70. Опишіть види антисоціальної спрямованості особистості та види мотиваційної сфери особистості.

1.За змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості особистості виділяємо наступні групи злочинців:

1. Злочинці з антисоціальною корисливою спрямованістю. Ця група злочинців зазіхає на основне надбання суспільства - розподіл матеріальних благ відповідно з мірою і якістю витраченої праці. Тут виділяються чотири підгрупи: а) корисливо-господарська підгрупа злочинців (фальсифікація товарів, ігнорування оподаткування, ліцензування тощо);б) корисливо-службова підгрупа злочинців (розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обману клієнтів, вимагання хабарів); в) злодії - особи з корисливими посяганнями, пов'язаними з таємним викраденням майна (крадіжки); г) шахраї (підробка документів, обманне вимагання тощо).

2. Злочинці з антисоціальною корисливо-насильницької спрямованістю - особи з корисливими посяганнями, з'єднаними з насильством над особистістю (насильницьке вимагання, пограбування, розбійні напади).

3. Злочинці з антигуманною, агресивної спрямованістю - особи з вкрай зневажливим ставленням до життя, здоров'ю та особистій гідності інших людей. У цій групі виділяються наступні чотири підгрупи: а) хулігани; б) злісні хулігани; в) особи, які заподіюють шкоду честі та гідності особи шляхом образ і наклепів; г) особи, які вчиняють агресивно-насильницькі дії проти особистості, - вбивства, згвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень.

Виділяють наступні мотиви антисоціальної діяльності: мотиви самоствердження (статусні), захисні, які заміщають, ігрові мотиви, мотиви самовиправдання.

Мотиви самоствердження. Потреба в самоствердженні - найважливіша потреба, стимулююча найширший спектр людської поведінки. Вона проявляється у прагненні людини утвердити себе на соціальному, соціально-психологічному та індивідуальному рівнях. Затвердження особистості на соціальному рівні означає прагнення до завоювання соціального статусу, тобто до досягнення певного соціально-рольового становища, пов'язаного з визнанням особи у сфері професійної або громадської діяльності. Затвердження на соціальному рівні зазвичай пов'язано із завоюванням престижу і авторитету, успішною кар'єрою, забезпеченням матеріальних благ.

Захисна мотивація. Дослідження показують, що значне число вбивств має суб'єктивний, як правило, неусвідомлюваний, зміст захисту від зовнішньої загрози, якою насправді може і не бути. У даному випадку страх перед імовірною агресією зазвичай стимулює вчинення запобіжних агресивних дій. Нерідко захисною мотивацією викликається зґвалтування і наступне вбивство жертви, це має місце в тих випадках, коли поведінка жінки, реальне або уявне, сприймається злочинцем як таке, що принижує його чоловічу гідність або загрожує його самосприйняттю та оцінці себе в чоловічій ролі.

Мотиви заміщення. Нерідкі випадки вчинення насильницьких злочинів за механізмом заміщуючих дій. Суть цих дій полягає в тому, що якщо початкова мета стає з яких-небудь причин недосяжною, то особа прагне замінити її іншою - доступною. Завдяки "заміщує" діям відбувається розрядка (зняття) нервово-психічної напруги в стані фрустрації.

Ігрові мотиви. Цей тип мотивації досить поширений серед злодіїв, розкрадачів, особливо шахраїв, рідше - серед інших категорій злочинців. До представників злочинців - "гравців" належать ті, хто скоює злочини не тільки, а в багатьох випадках і не стільки заради матеріальної вигоди, скільки заради гри, яка приносить гострі відчуття.

Мотиви самовиправдання. Одним з універсальних мотивів злочинної поведінки в переважній більшості випадків є мотив самовиправдання: заперечення провини і, як наслідок, відсутність каяття за скоєне. Узагальнено мотиви самовиправдання злочинної поведінки проявляються в: спотвореному уявленні про кримінальну ситуацію, в якій вибірково перебільшується значення одних елементів і применшується роль інших; зображенні себе жертвою примусу, віроломства, підступності і обману інших осіб або власних помилок і помилок, які й призвели до протиправних дій; переконанні у формальності порушуваних норм, буденності подібних дій, в силу чого вони розцінюються як допустимі; запереченні жертви злочину і предмету злочинного посягання і тим самим ігноруванні шкідливих наслідків і суспільної небезпеки діяння; применшенні і прикрашанні своєї ролі у скоєному злочині; облагороджування істинних мотивів своїх дій, в результаті чого вони представляються звичайнісінькими і навіть правомірними (захист справедливості і т.д.); розгляді себе в якості жертви ненормальних умов життя, середовища, які як би неминуче штовхнули на вчинення злочину; гіпертрофії власних особистісних якостей в утвердженні своєї винятковості, що ставить особа, на його думку, вище закону.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

71. Дайте характеристику психологічних особливостей різних видів злочинних груп.

Злочинні групи неповнолітніх і молоді. Виникають, переважно, на основі неформальних груп або "груп дозвілля"". Це пов'язано з такими елементами підліткової психології, як підвищена схильність до навіювання та наслідування, несталість емоційно-вольової сфери, орієнтованість на групу (конформізм), домінування потреби у спілкуванні з однолітками та переоцінка значимості їх схвалення, некритичність оцінки своїх переваг і недоліків та ін. Соціальні властивості особистості у підлітків ще тільки починають формуватися. Окрім вже зазначеної недостатньої самокритичності при оцінці своєї поведінки, у них може бути навіть знижена здатність до вибірковості свідомих дій. Але особливу увагу слід приділити домінуючій у цьому віці схильності до групування. Саме в неформальній групі підлітки мають можливість виявити себе та самоствердитися як особистість. Повнокровне спілкування з однолітками в офіційному середовищі для підлітків, які опинилися в психологічній ізоляції, змінюється дозвіллям асоціального змісту Антисуспільна група стає референтною, завдяки чому негативний вплив її посилюється, а вікові особливості набувають викривлених форм: підвищена емоційність виявляється у нестриманості, потреба самоствердження -у брутальності, цинізмі тощо.

Злочинні групи раніше засуджених. Стосунки між учасниками базуються, передусім, на спільній злочинній діяльності, а також на злодійських традиціях і звичаях; емоційна сфера спілкування е другорядною або ж зовсім відсутня. Разом із тим, культивуються афективно-імпульсивні форми індивідуальної поведінки (зухвалість, цинізм щодо оточуючих, п'янство та гуляння, оргії), що є проявом спотвореного прагнення до самоствердження, уявної вищості, зневаги до іншої особи, а також глобального конфлікту з усією системою соціальних відносин. Виразно прослідковується іентифікація (ототожнення) особистості з групою, внаслідок чого ще більше деформуються уявлення про загальнолюдські норми і цінності. В структурі особистісних властивостей та якостей діагностується неадекватна самооцінка, акцентуйовані та психопатоподібні риси характеру, висока тривожність, імпульсивність і демонстративність, емоційна нестійкість та ін.

Злочинні групи розкрадачів державної чи приватної власності. Відсутні стосунки, засновані на емоційних зв'язках, а якщо такі спочатку й існують, то вони швидко заміщаються власне функціонально-діловими, зумовленими участю у групових злочинах, і не поширюються на позаспільну злочинну діяльність. Характерною є також подвійна система цінностей та переконань учасників таких груп щодо власності: вони не ідентифікують себе зі злочинним світом, але при цьому ігнорують правопідзахисні соціальні цінності та надають підвищеної значимості особистому добробуту: розкрадання суспільної власності, на відміну від інших злочинів (квартирна та кишенькова крадіжка, пограбування, розбійний напад та ін.), хоча й оцінюється як протиправна дія, але не засуджується як засіб особистого збагачення.

Злочинні групи, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю. У таких групах існують традиції і норми поведінки, що значною мірою відображають існуючі в загальнокримінальній злочинності, але трансформуються відповідно до наявних умов. Визначена та жорстко дотримується ієрархія ролей, що, як правило, визначається внеском кожного учасника в досягнення кінцевого злочинного результату. Значна увага приділяється конспірації та маскуванню, наявні санкції, у тому числі й фізичні, за порушення існуючих правил.

Злочинні групи, що вчиняють насильницькі злочини. Даним групам властиві жорсткі правила і традиції, засновані на культі насильства, що зумовлює значні психологічні і фізичні санкції за порушення норм рольової поведінки, у тому числі - екстремальні. Найбільш яскраво, у порівнянні з вищезазначеними групами, виражена ідентифікація особистості з групою, внаслідок чого значною мірою деформуються уявлення про норми моралі і закону, втрачається самоконтроль, ігнорується та перестає усвідомлюватися неминучість відповідальності. Культивується використання специфікованої атрибутики в широких межах - від жаргону до обрядів і традицій; лідерами заохочується розгнузданість, розбещеність, оргії, акти вандалізму, тобто такі афективно-імпульсивні форми поведінки, що сприяють посиленню залежності учасника від групи, а також створюють емоційний фон, який полегшує прийняття рішення про вчинення злочину.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

72. Дайте характеристику організаційно-психологічній структурі слідчої діяльності.

Організаційно-психологічній структура слідчої діяльності представлена інформаційно-пошуковими, комунікативними та інформаційнро-комунікативними слідчими діями.

Інформаційно-пошукові дії – це дії, основу яких складає інформаційний пошук та опероуванні інформацією щодо події злочину (огляд місця події, впізнання);

Комунікативні дії – группа слідчих дій, в основі яких лежить комунікативня діяльність, тобто, які здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учасниками процессу розслідування (допит, очна ставка);

Інформаційно-комунікативні дії – группа слідчих дій, значне місце серед яких належить як пізнавальній, конструктивній, так і комунікативній діяльності слідчого (обшук, перевірка свідчень на місці, затримання).

Взаємодія слідчого з суб'єктами розслідування завжди є складним організаційно-психологічним явищем, а тому ефективність вирішення конкретних завдань цілком і повність залежить від успішного оволодіння ним не тільки психологічними знаннями про чинники цієї взаємодіі, але й набуття досвіду, навичок та стереотипів використання засобів впливу на суб'єкти спілкуваня.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

73. Визначте основні напрями психології юридичної праці, її особливості.

Юридична праця пред'являє до працівника безліч різних психологічних вимог, серед яких одна з найважливіших - володіння розвиненими професійно значимими якостями особистості юриста

До них можна віднести:

професійно-психологічну орієнтованість особистості юриста; психологічна стійкість; розвинені вольові якості: уміння володіти собою в складних ситуаціях, сміливість, мужність, розумна схильність до ризику; добре розвиті комунікативні якості: уміння швидко встановлювати контакт із різними категоріями людей, встановлювати і підтримувати довірчі відносини; здатність впливати на людей при рішенні різного роду оперативно-службових задач; рольові уміння, здатність до перевтілення; розвиті професійно-значущі пізнавальні якості: професійну спостережливість і уважність, професійно розвиту пам'ять, творчу уяву; професійно розвите мислення, схильність до напруженої розумової роботи, розвиту інтуїцію; швидкість реакції, уміння орієнтуватися в складній обстановці

Недостатній розвиток цих якостей особистості юриста перешкоджають нормальному здійсненню їм своїх функціональних обов'язків, породжують помилки в його діяльності, викликають процеси професійної дезадаптації і професійної деформації.

Результати будь-якого виду діяльності фахівця юридичного профілю залежать як від якісних характеристик його особистості, так і від стилю діяльності: нормативності, організованості, підготовленості і ефективності.

Нормативність діяльності є ступенем відповідності дій юриста правовим і етичним нормам, положенням Кодексу честі, застосування тільки законних способів боротьби з протиправними діяннями. Діяльність фахівця юридичного профілю повинна проходити під знаком строгого дотримання норм кримінального, карно-процесуального і адміністративно-правового законодавства.

Організованість створює реальний фундамент для успішної діяльності фахівця юридичного профілю. Вона виражається у визначенні відповідних форм організації і виконання професійних задач.

Підготовленість виражається в наявності у фахівця юридичного профілю відповідних знань, умінь і навиків. Важливу роль нарівні з іншими видами підготовленості юриста виконує професійно-психологічна підготовленість. Підготовленість виступає як передумова успішного виконання професійної діяльності.

Ефективність діяльності фахівця юридичного профілю складається з; продуктивності, що виражається в кількісних і якісних результатах діяльності; швидкості, що відображає, чіткість і організованість дій; темпу діяльності, визначаючого співвідношення «енергійних» підйомів та спадів в діяльності юриста протягом фіксованого часу; повноти, яка залежить від об'єму реалізованих дій, і збереження стійкої результативності діяльності.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

74. Опишіть структуру діяльності фахівця юридичної сфери.

У професійній діяльності юристів можна виділити наступні основні елементи: пізнавальну діяльність, конструктивну, організаторську і комунікативну. Всі ці структурні компоненти функціонують в органічній єдності.

З огляду на складність, багатоплановість, розмаїтість задач, розв'язуваних юристом, мінливість, наявність елементів раптовості, можна з повною підставою віднести пізнавальну діяльність юриста до розряду творчих, а основною формою забезпечення пізнання творче мислення.

Під конструктивною діяльністю, розуміється розумова діяльність фахівця, спрямована на планування дій по розкриттю, розслідуванню, попередженню злочинів, розшукову злочинців. В конструктивній діяльності здійснюється планування самих етапів пізнавальної діяльності, у ній дається відповідь на питання, у якій послідовності ми будемо шукати невідоме. Пошукова і конструктивна діяльності юриста характеризують різні етапи єдиного процесу мислення.

Організаторська діяльність, допомагає юристу забезпечувати оптимальні умови для здійснення всіх видів професійної діяльності. Вона складається з передачі, обміну інформацією і організації діяльності осіб, які виконують вказівки юриста.

Професійна діяльність юриста відрізняється широкою комунікативністю. Його комунікативна діяльність полягає в одержанні необхідної інформації за допомогою спілкування, тобто безпосереднього мовного контакту з навколишніми з метою рішення практичних оперативно-службових задач. Щоб впливати на людей у процесі спілкування, у юриста повинен бути високо розвинені інтелект, ерудиція і сильна воля. Велике значення має комплекс особистих властивостей, що визначають його людську привабливість.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

75. Дайте характеристику судової діяльності.

Судова діяльність є різновидом юридичної діяльності, якій притаманні ознаки як правоохорони, так і правозахисту.

Суд може виконувати і суто правоохоронні дії, а саме правовстановлюючі, правозабезпечувальні, правопримушувальні та правовідновлювальні. Проте, на відміну від правоохоронної діяльності, судова діяльність має більш широкий предмет, а отже й інші принципи здійснення, більш широке державне завдання.

Головним завданням у системі судової діяльності є правосуддя, що об'єднує конституційну юрисдикцію, судочинство (як кримінальне, так і цивільне) судів загальної та спеціальної юрисдикції.

Судам належить центральне місце у системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів охоплює захист та охорону права, відновлення порушеного права, припинення порушення права.Правосуддя є квінтесенцією функції держави із захисту та охорони права, відновлення порушеного права, підтримання правопорядку та законності. Відповідно до Конституції України (ст. 124) правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Судова діяльність полягає у розгляді та вирішенні спірних питань із захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, застосуванні заходів правового впливу, у тому числі санкцій, шляхом розгляду судових справ, аналізу судової статистики та узагальнення судової практики, а також у наданні правової допомоги відповідно до міжнародних договорів.

Специфіка судової діяльності полягає в тому, що судовому владарюванню притаманні такі ознаки державної влади, як юрисдикційність, публічність і субординаційність.

Юрисдикційність с удової діяльності полягає у сукупності правомочностей суб'єктів цієї діяльності з розгляду та вирішення спірних питань з захисту права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, а також у тому, щоб оцінювати їх наявність або відсутність, оцінювати дії, факти, події, соціальні та індивідуальні ознаки юридичних і фізичних осіб, можливість застосовувати заходи правового впливу, у тому числі санкції. Суди надають і правову допомогу згідно з міжнародними договорами.

Публічність судової діяльності суть відкритості, політичної або партійної незаангажованості судів та суддів. Суд виступає і як державна установа, яка самостійно організує розгляд судових справ, ініціює виконання судових рішень, організує своє діловодство, а також аналізує судову статистику та узагальнює судову практику. Судді розглядають звернення громадян, пов'язані із професійною судовою діяльністю. У звя'зку з цим судам надано матеріально-технічу базу, що забезпечує автономність і публічність роботи кожного судді, тобто необхідну кількість залів засідань, конвоювання підсудних, відповідну кількість секретарів судового засідання. Суди мають створити умови для численних відвідувачів тощо.

Субординайніст ь судової діяльності полягає в тому, що суди утворюють єдину систему із трьох судових інстанцій — судів першої інстанції, судів касаційної та апеляційної інстанцій.

Організація судової діяльності реалізується і в різних діях, які безпосередньо не пов'язані з відправленням правосуддя. Це такі організаційні дії суду, які прямо стосуються процесуальної діяльності (виклик свідків, експертів, повідомлення інших учасників судового розгляду, вручення копій процесуальних документів, надіслання справ до касаційної інстанції, звернення до виконання вироку, рішення, ухвали чи іншого рішення тощо), і такі дії, що здійснюються у позапроцесуальній формі (стосунки з іншими судами, органами державної виконавчої влади та юстиції, іншими правоохоронними органами, планування роботи суду, організація обліку та ведення систематизації та кодифікації законодавства, складання довідок та аналіз роботи тощо). Судові процедури є чітко визначеними, тому дії суду і судді можна досить легко перевірити.

Ефективна судова діяльності -є невід'ємним атрибутом правової держави. Через правосуддя та конституційну юрисдикцію громадяни мають можливість відстоювати свої права, при чому в судах загальної та спеціальної юрисдикції — безпосередньо, а в порядку конституційного судочинства — як безпосередньо, так і за допомогою обраних ними народних депутатів.

Дата добавления: 2015-05-07