Мережеве обладнання

Шина

Фізична топологія шина, що іменується також лінійною шиною, складається з єдиного кабелю, до якого приєднані усі комп'ютери сегменту.

Повідомлення посилаються по лінії усім підключеним станціям незалежно від того, хто є одержувачем. Кожен комп'ютер перевіряє кожен пакет в дроті, щоб визначити одержувача пакету. Якщо пакет призначений для іншої станції, то комп'ютер відкидає його. Якщо пакет призначений цьому комп'ютеру, то він отримає і обробить його.

Головний кабель шини, відомий як магістраль, має на обох кінцях заглушки (терминаторы) для запобігання віддзеркаленню сигналу.

Недоліки:

- важко ізолювати неполадки станції або іншого мережевого компонента;

- неполадки в магістральному кабелі можуть привести до виходу з ладу усієї мережі.

Кільце

У фізичній топології "кільце" лінії передачі даних фактично утворюють логічне кільце, до якого підключені усі комп'ютери мережі.

Доступ до носія в кільці здійснюється за допомогою маркерів (token), які пускаються по кругу від станції до станції, даючи їм можливість переслати пакет, якщо це треба. Комп'ютер може посилати дані

тільки тоді, коли володіє маркером.

Оскільки кожен комп'ютер при цій топології є частиною кільця, він має можливість пересилати будь-які отримані ним пакети даних, адресовані іншій станції.

Недоліки:

- неполадки на одній станції можуть привести до відмови усієї мережі;

- при переконфігурації будь-якої частини мережі необхідно тимчасово відключати усю мережу.

Зірка

У топології Star (зірка) усі комп'ютери в мережі сполучені один з одним за допомогою центрального концентратора.

Усі дані, які посилає станція, прямують прямо на концентратор, який пересилає пакет у напрямі одержувача.

У цій топології тільки один комп'ютер може посилати дані в конкретний момент часу. При одночасній спробі двох і більше комп'ютерів переслати дані, усі вони дістануть відмову і будуть вимушені чекати випадковий

інтервал часу, щоб спробувати ще раз.

Ці мережі краще масштабуються, чим інші мережі. Неполадки на одній станції не виводять з ладу усю мережу. Наявність центрального концентратора полегшує додавання нового комп'ютера.

Недоліки:

- вимагає більше кабелю, чим інші топології;

- вихід з ладу концентратора виведе з ладу увесь сегмент мережі.

Комірка

Топологія Mesh (комірка) сполучає усі комп'ютери попарно.

Мережі Mesh використовують значно більшу кількість кабелю, чим інші топології. Ці мережі значно важче встановлювати. Але ці мережі стійкі до збоїв (здатні працювати за наявності ушкоджень).

17. Апаратне та програмне забезпечення комп’ютерних мереж. Класифікація комп’ютерних мереж за територіальним розміщенням

Комп'ютерна мережа – це сукупність комп'ютерів, пристроїв друку, мережних пристроїв і комп'ютерних програм, зв'язаних між собою кабелями або радіохвилями. Більшість перших мереж передавали дані по мідному дроту, а сьогодні вони можуть забезпечувати обмін даними, мовними й відеосигналами, використовуючи проведення, оптоволоконне середовище, радіо й УКВ-хвилі. Комп'ютерні мережі розвиваються зі швидкістю світла, якщо порівнювати їх з іншими комунікаційними технологіями, такими як радіо, телебачення й телефонія.

Засоби комп’ютерної мережі:

1) Апаратне забезпечення:

· Канали зв’язку;

· Мережеві адаптери;

· Мережеве обладнання;

· Комп’ютери;

2) Програмне забезпечення:

· Мережеві ОС;

· Мережеві утиліти.

Канали зв'язку

Середовище передавання даних у КМ може бути провідним і безпровідним. У провідному середовищі інформація передається кабелями, у безпровідному – за допомогою електромагнітних хвиль різної природи: інфрачервоних, радіохвиль.

Мережева плата (мережевий адаптер) призначена для підготовки та передавання даних каналами зв'язку до інших пристроїв мережі, а також для приймання даних, що надходять каналами зв'язку, та їх перетворення у форму, зрозумілу для комп'ютера.

Для автоматизованого обирання шляху і для забезпечення правильного пересилання пакетів у мережі слугують такі пристрої:

Ø Концентратор (повторювач, hub) — пристрій, що забезпечує фізичне з’єднання різних ланок кабелю між собою і повторення сигналу, що надійшов з однієї з ланок на інші;

Ø Комутатор (switch) — пристрій, що визначає адресу кожного повідомлення і з’єднує комп’ютер-відправник та комп’ютер-адресат;

Ø Маршрутизатор (router) — пристрій, який використовується переважно в розгалужених комп'ютерних мережах для забезпечення оптимальних маршрутів передавання даних.

Програмне забезпечення мережі

Мережева операційна система – призначена для забезпечення керування розподілом ресурсів КМ та організації доступу до них.

Приклади мережевих ОС:

Windows версій 3.11, 95, 98, ME, XP, Vista; Net WareLite фірми Novell, OS\2 Warp фірми IBM (для децентралізованих мереж),

Windows NT Server (з клієнтським варіантом NT WorkStation), Windows 2000 Server (з клієнтським варіантом 2000 Professional),

Windows 2003 I 2008 Server, Net Ware фірми Novell, OS\2 Warp Server фірми IBM (для централізованих мереж).

Різновиди КМ за територіальним розміщенням

За ступенем територіального розосередження комп'ютерні мережі поділяються на локальні, регіональні та глобальні.

Локальні мережі (Local Area Network) – об’єднують комп'ютери, які розміщуються на невеликій території, як правило, в межах одного будинку, підприємства, установи. Характерною властивістю ЛМ є велика пропускна здатність, низький рівень помилок і використання дешевого середовища передавання даних.

Регіональні комп'ютерні мережі (Metropolitan Area Network) – територіально охоплюють певний регіон (групу підприємств, місто, область). Регіональні мережі мають багато спільного з ЛМ, але за багатьма параметрами вони більш складні й комплексні і можуть використовуватися для об’єднання в інтегровану корпоративну мережу декількох ЛМ.

Глобальні комп'ютерні мережі (Wide Area Network) – охоплюють територію держави чи кількох держав. Прикладом глобальної мережі в Україні є УРАН, яка об'єднує наукові центри в географічному трикутнику Львів-Київ-Севастополь. Найвідомішою глобальною мережею є Інтернет, що охоплює територію практично всієї земної кулі.

Мережа Інтернет з’явилася в 70-х роках ХХ століття в результаті об’єднання мережі міністерства оборони США з різноманітними радіо і супутниковими мережами з метою забезпечення надійної роботи при руйнуванні окремих її елементів під час воєнних дій.

18. Локальна комп’ютерна мережа

Локальні мережі

Терміном «комп’ютерні мережі» називають сукупності ком­п’ютерів, що можуть здійснювати обмін даними за допомогою каналів зв’язку. За територіальним принципом комп’ютерні мережі умовно поділяють на локальні та глобальні мережі.

Локальні (місцеві) мережі функціонують в межах одного приміщення, організації, підприємства, наприклад, у школі, банку, училищі, на заводі.

Найпростіше побудувати локальну мережу з двох комп’ю­терів. Для цього досить з’єднати їхні мережні адаптери спеціаль­ним кабелем і зробити відповідні налаштування на обох комп’ю­терах. Такий спосіб з’єднання називають прямим.

Для побудови більшої мережі, потрібний спеціальний при­стрій – мережний концентратор («хаб») або мережний комутатор («світч»). Комутатори є більш досконалими ніж концентратори, тому останні зараз майже не використовують.

На комутатор підключаються комп’ютери та інші мережні пристрої. До нього, а отже й до локальної мережі, можуть бути під’єднані укомплектовані мережними адаптерами принтери, сканери тощо. Зовнішні пристрої, які не мають у своєму складі мережних адаптерів, підключаються до мережі через комп’ютер.

Сервер та робоча станція

У мережі комп’ютери можуть виконувати одну із функцій: надавати мережні ресурси або використовувати їх.

Мережні ресурси – це файли (програми, дані тощо) і пристрої (дисководи, принтери, сканери тощо), які спільно використовуються комп’ютерами мережі.

Комп’ютер, який надає ресурси, називають сервером. Комп’ютер, який використовує ресурси, називають клієнтом або робочою станцією.

На таких комп’ютерах встановлюють спеціальне програмне забезпечення: програму-сервер для серверу і програму-клієнт для кожної робочої станції.

Локальні комп’ютерні мережі можуть бути:

· з виділеним сервером – в яких один комп’ютер є сервером з усіма ресурсами, всі інші комп’ютери-клієнти;

· однорангові – де кожний комп’ютер може надавати деякі свої ресурси для спільного використання.

Адресаиія в мережі

При підключенні до локальної мережі Windows’XP викорис­товує сімейство протоколів TCP/IP (детальніше - далі). Згідно з ним комп’ютер у мережі має IP-адресу (читається «ай-пі-адреса»),

IP-адреса являє собою 4 цілі числа в межах від 0 до 255, відокремлені крапками (інколи ці числа називають октетами). Наприклад, сервер локальної мережі шкільного комп’ютерного класу може мати адресу 192.168.0.1.

Кожна IP-адреса складається з двох частин. До першої час­тини можуть належати від одного до трьох чисел-октетів зліва (залежно від класу мережі). Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп’ютер, має назву ідентифікатор мережі.

107.46.130.151. 193.101.49.32.

ділянка мережі

комп’ютер

ділянка мережі

комп’ютер

Існує три класи ІР-адрес: клас А (ідентифікатором мережі є один октет) – для невеликих локальних мереж, клас В (значущими є два октети) – ІР-адреси середніх мереж та клас С (три октети) – велика локальна мережа.

До другої частини ІР-адреси належить інша група чисел адреси. Вони визначають конкретний комп’ютер у мережі і назива­ються ідентифікатором вузла.

Жодні два комп 'ютери в мережі не можуть мати однакових ІР-адрес.

19. Сервіси Інтернету та їх можливості

Одним з основних ресурсів Інтернет є сервіси - послуги, що надаються користувачам і засновані на його технологіях.

Вони поділяються на дві категорії:

- Відкладені, з тимчасовою перервою між запитом та отриманням інформації;

- Прямі, за допомогою яких інформація з запиту повертається негайно.

Найпоширенішим сервісом є електронна пошта (e-mail). Це сервіс відкладеного читання. Вже зараз нею користуються більше половини компаній і фірм у всьому світі.
На механізм електронної пошти спираються багато популярних сервісів в Інтернет. Сюди входять списки розсилання, дискусійні аркуші й індивідуальні поштові повідомлення.

Сервіс Мail Lists (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів і т. д.).

Існують відкриті розсилки (для всіх бажаючих), закриті (для людей певного кола), безкоштовні (існуючі за рахунок ентузіазму творців, спонсорської підтримки, платних рекламодавців), платні.

Дискусійні листи створюються для обміну інформацією, обговорення питань на певну тематику. На відміну від списків розсилки писати в лист можуть не тільки безпосередньо його творці, але і всі учасники. Як правило, перед тим як повідомлення розсилається всім учасникам листа, воно проходить верифікацію. Модератор листа (їм може бути або засновник листа, або авторитетна особа, обрана учасниками) виключає повідомлення, які не відносяться до тематики листа.

Сервіс Usenet (групи новини або телеконференції). Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми, наприклад, Microsoft Internet News.

Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Це протокол передачі файлів, один із перших сервісів Internet. Цей сервіс дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із нього на свій комп'ютер або скопіювати файл із свого на віддалений комп'ютер. Для вузлів FTP характерною є наявність процедури входу (login). Як "гостьові" ім'я й пароль часто використовуються імена anonymous, ftp, а також адреса електронної пошти. При цьому користувачеві надається доступ до безкоштовно поширюваної інформації. Для зручності роботи з цим сервісом розроблено цілий ряд прикладних програма, що забезпечують зручний Windows-подібний інтерфейс для FTP-сервісу. Даний сервіс може бути використаний для комерційного поширення програмних продуктів, баз даних, моделей, рекламних презентацій, великих за обсягом документів (книг) тощо.

Сервіс IRC (Internet Relay Chat) - система розмовних кімнат Інтернет. Це інтерактивний сервіс, що сприяє спілкуванню людей через Інтернет. Користувачі можуть приєднуватися до розмови і брати участь у ньому. Від традиційної форми розмови його відрізняє те, що він ведеться за допомогою тексту, що набирається на клавіатурі. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад, програми mIRC і mIRC32 для Windows. Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу фірм у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.

Сервіс WWW (World Wide Web - всесвітня павутина). WWW - це єдиний інформаційний простір, який складається із сотень мільйонів взаємозв'язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються на Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об'єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол. Web-сторінка - це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки - HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об'єкти.

Найважливішою рисою Web-сторінок є гіпертекстові посилання. З будь-яким фрагментом тексту або, наприклад, із малюнком, можна пов'язати інший Web-документ, тобто встановити гіперпосилання. У цьому разі під час клацання лівою клавішею миші на тексті або рисунку, що є гіперпосиланням, відправляється запит на доставку нового документа. Цей документ, у свою чергу, також може мати гіперпосилання на інші документи. Таким чином сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються в серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення.

Для передачі інформації у WWW використовується протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту). Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм браузерів (від слова "to browse" - переглядати).

20. Internet браузери їх призначення та можливості

Перегляд гіпертекстових документів в мережі Internet здійснюється за допомогою спеціальних програм –браузерів.

Браузер (browse - переглядати, оглядач) - це вікно у світ Інтернету, без якого не може обійтися жоден користувач. Часто вживають терміни навігатор, переглядач. Практично всі популярні сучасні браузери поширюються безкоштовно або у комплекті з іншим застосуванням.

Спочатку браузери призначалися для обробки інформації за протоколом HTTP – перегляд гіпертекстових документів. Проте, в даний час браузери все більше стають універсальними клієнтами, які можна використати для інших популярних служб Інтернету. За допомогою браузерів можна пересилати файли з віддалених комп’ютерів на локальний і навпаки, доступатися до віддаленого комп’ютера і працювати на ньому як на власному, приймати участь в відео конференціях, прослуховувати радіопередачі, спілкуватися за ІР-телефонією тощо.

Серед найпоширеніших комерційних програмних продуктів слід назвати Internet Explorer фірми Microsoft та Netscape однойменної фірми. Обидва браузери розраховані для роботи під управлінням операційної системи Windows.

Microsoft Internet Explorer – умовно безкоштовний браузер, який, починаючи з 1998 року, йде в комплекті програм з операційною системою Windows.

Аналогом браузера Netscape є браузер Mozilla, та браузери,розроблені на його основі - MozillaFirefox та Firefox. За своїми функціональними можливостями Mozilla є повним аналогом Netscape (і складається з тих самих функціональних компонентів. Зі іншими характеристиками вони також рівноцінні. Браузер Firefox є лише навігатором.

Великими перевагами браузеру Mozilla є дві обставини:

• по-перше він випускається як для операційної системи Windows, так і для операційної системи Linux, що матиме велике значення під час перенавчання користувачів після переходу на нову операційну систему;

• по-друге - це вільне програмне забезпечення і кошти на його придбання -мінімальні.

Великого поширення набуло в Україні і використання браузера Opera. Це маленький компактний програмний продукт, який до того ж працює швидше від інших програм того ж призначення.

Google Chrome. Це браузер, який розробляється гігантом Google на основі їх же вільного браузера Chromium. Він використовує для відображення одержуваних веб-сторінок движок WebKit (Вебком). Перша публічна доступна бета-версія хрому для операційної системи Microsoft Windows була випущена 2 вересня 2008. Трохи пізніше, 11 грудня 2008 року побачила стабільна версія. Якщо вірити даним StatCounter, то браузер знаходиться на даний момент на першому місці за популярністю в світі.

21. Інформаційно-пошукові системи INTERNET, технологія пошуку

У Internet міститься інформація практично про усе і доступ до неї забезпечений цілодобово. Єдина проблема полягає в тім, як її витягти. І отут на допомогу приходять пошукові служби.

У WWW існують десятки пошукових систем (search engines), що мо­жуть надати мільйони й мільйони потрібних вам посилань на сторінки WWW. Є глобальні, регіональні, орієнтовані на якусь мову або спеціа­лізовані по визначених типах об'єктів (музика, живопис, реферати і т.п.). Приклади найбільш відомих пошукових служб: AltaVista, Northern Light, HotBot, Excite, Infoseek, Lycos і Yahoo!, Google, Rambler, АПОРТ!, Яндекс, Uaport, TopPing.

На серверах пошукових служб виконується спеціальна програма, називана роботом (robot). Іноді такі програми називають павуками (spider) або гусеницями (crawler). Робот збирає інформацію про вміст Web, повертаючи на свій сервер усі виявлені сторінки. По них склада­ється докладний опис доступних ресурсів – індексна база даних. Індек­сування виконується таким чином, щоб усі слова (за винятком союзів) могли використовуватися при обробці запиту від потенційного корис­тувача. При кожному новому обході мережі індексна база обновляється.

Накопичена роботами інформація проглядається редакторами, що відкидають свідомо недостовірні, маревні відомості і складають ката­логи ресурсів – бази даних з адресами ресурсів.

Наприклад, найбільший пошуковий каталог Yahoo! містить більш мільйона записів, і формують його біля півтори сотень редакторів. Ка­талоги мають ієрархічну структуру і дозволяють досить близько підій­ти до шуканого матеріалу.

Слід зазначити, що пошук у Internet досить творчий процес, що вимагає від користувача деякої гнучкості мислення. Справа в тім, що комп'ютери в мережі не вміють нічого, крім як одержувати й передава­ти інформацію. Задача користувача – чітко задати їм, що конкретно він хоче одержати.

Існують два основних методи пошуку:

· по ключових словах (key words) і

· логічному дереву (subject tree).

За допомогою ключових слів завжди легше знайти щось конкрет­не, і важче – щось загальне й невизначене. А за допомогою каталогів зручно шукати інформацію на загальні теми (природа, мистецтво, ком­п’ютери, медицина і т.д.). Любий каталог має рубрікатор. Таким чином, інформація деякою мірою відсортована. Кожна адреса поставляється анотацією представлених матеріалів. При рішенні досить стандартної по­шукової задачі саме каталог, а не пошукова машина виявляються більш прийнятними для початку пошуку.

При звертанні до пошукової служби користувач попадає на почат­кову сторінку, що дозволяє формулювати критерій пошуку і задавати оператори, що визначають параметри пошуку.

Пошук ведеться шляхом находження відповідності між заданими користувачем ключовими словами й умістом web-сторінок, повідом­лень груп новин, файлів РТР-серверів і інших ресурсів Internet. Пошу­кова служба повертає список вузлів (звичайно порціями по 10 або 20 вузлів), причому першими будуть повернуті вузли з найвищою ймовір­ністю відповідності сформульованому критерію.

При індексації документів пошукові машини вираховують так нази­вану «вага» слова на сторінці – співвідношення кількості повторів на сто­рінці заданого слова до загальної кількості слів на сторінці документа. Якщо заданий запит, що складається з декількох слів, то більш релевантними будуть документи, у яких сукупна вага слів буде максимальною. Однак, при підрахунку ваги не враховується, поруч або окремо стоять да­ні слова, і тому немає гарантій, що в перших документах міститься максимальна кількість повторень словосполучень. Цілком можливо, що тако­го словосполучення там узагалі не буде.

Звернутися до пошукових служб можна безпосередньо з вікна бра­узера Internet Explorer за допомогою убудованої панелі пошукової слу­жби або через вікно пошуку (кнопка Поиск), прямо задавши адресу пошукової служби. На рисунку 6.9 показане вікно з убудованою панел­лю інструментів пошукової служби MSN search, що набудована як мегапошукова система.

Якщо користувачу необхідна інша пошукова служба, то в таблиці 6.4 показані адреси найбільш популярних служб.

Практично всі пошукові служби використовують для створення запитів той самий підхід. За допомогою знаків "плюс" (+) і "мінус" (-) можна визначити наявність або відсутність визначеного слова на шука­ній Web-сторінці або в статті. Наприклад, заданий запис у полі запиту +chocolate -cake означає, що буде знайдена інформація, у якій міс­титься слово chocolate і є відсутнім слово cake.

Фраза в лапках («Фізичні явища») буде оброблена як єдине ціле. Більшість пошукових служб також підтримує логічні вираження, що визначають комбінацію слів при завданні критерію - це И, ИЛИ, НЕ (вони ж AND, OR, NOT або & (+), |, -). Наприклад, Jazz AND (Stockton OR Malone) означає, що в результатах пошуку повинне обо­в'язково згадуватися слово Jazz і бути присутнім слово Stockton або Malone. Два останніх слова не можуть бути присутнім одночасно.

При пошуку зручно використовувати функції «розширений по­шук», «пошук у знайденому», за допомогою яких можна деталізувати умови пошуку. Пошук безкоштовної програмної продукції можна виконувати на FTP-серверах. Легше це зробити за допомогою російських сховищ, що дають опис програм і коментарі до них.

22. Електронна пошта, її призначення та можливості

E-mail (Electronic mail) – електронна пошта – електроннийаналог звичайної пошти. З її допомогою ви можете:

• надсилати повідомлення (листи);

• отримувати листи на власну електронну скриньку;

• відповідати на листи автоматично, використовуючи їхні адреси;

• розсилати копії листа відразу декільком адресатам;

• переправляти отриманий лист за іншою адресою;

• використовувати замість адрес (числових або доменних імен) логічні імена;

• створювати кілька підрозділів поштової скриньки для різно­го роду кореспонденції;

• включати у листи файли (текстові документи, графічні зо­браження, музичні файли тощо).

Для того щоб мати можливість обмінюватися листами через елек­тронну пошту, користувач повинен мати доступ до мережі Інтернет та зареєстровану поштову скриньку на одному з поштових серверів.

Електронна поштова скринька – це область пам’яті на одно­му з мережних комп’ютерів поштового сервера. Доступ до цієї об­ласті здійснюється за адресою, що надається абонентові, і паролем, який абонент вигадує сам. Пароль відомий тільки абонентові й мережному комп’ютеру. Одержавши адресу своєї поштової скриньки, Користувач може повідомити її друзям, знайомим. Кожен абонент електронної пошти може надіслати листа будь-якому іншому або­нентові, вказавши в посланні його поштову адресу. Але зробити це можна, тільки повідомивши комп’ютерній мережі свою поштову адресу і пароль (як доказ того, що це дійсно власник скриньки).

Заслуховуються повідомлення учнів про значок «@». (Учитель доповнює за потреби.)

Адреса електронної пошти, ім’я поштового серверу

Повідомлення електронної пошти знаходить свого адресата за допомогою поштової адреси (E-mail). Ця адреса складається з двох частин, розділених значком @ («собачка», «ет»). Ліва частина адреси – це локальне ім’я користувача (логін), а права части­на – ім’я домену.

Наприклад, адресу [email protected] можна прочитати буквально: скринька horoshiv у домені rambler.ru.

Дата добавления: 2015-05-07