Внутрігосподарські локальні акти як джерела аграрного права

1. Соціально-економічне становище колективних сіль­ськогосподарських підприємств, інших приватних юридич­них осіб кооперативного і корпоративного типів — суб'єк­тів аграрного підприємництва зумовлює їхню правосуб'єкт-ність. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки кожного з них відповідно до чинного законодавства полягають у са­мостійному вирішенні правових питань виробничо-госпо­дарської, фінансової, збутової та іншої діяльності. У вирі­шенні цих питань поряд з організаційно-управлінськими заходами неправового характеру важливу роль відіграє правова їх регламентація, що здійснюється на основі внутрікооперативних (господарських тощо) нормативно-правових актів. Останні за порядком набуття юридичної сили розмежовуються на дві групи.

До першої групи належать внутрігосподарські норматив­но-правові акти, які набувають юридичної сили з моменту реєстрації підприємства у відповідних державних органах. До другої — акти, які набувають юридичної сили відразу ж з моменту прийняття їх найвищими органами самовря­дування господарств — загальними зборами членів під­приємств кооперативного типу, акціонерів, учасників това­риств з обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підприємства тощо. Так, до першої групи локальних нормативно-правових актів належить ли­ше статут господарства, а в господарських товариствах — установчий договір та статут, а до другої — всі інші внутрігосподарські нормативно-правові акти.

Саме тому, що ці акти^ поиимаються ла^м^цяхл^кожним громадським господарством окремо, їх, як пдавидо^. назива­ють локальними нормативними^д^ЙЯ- ^ своїй сукупності вони становлять частину аграрно-правових актів і є джере­лом аграрного права?'

2. Головне місце серед локальних джерел аграрного пра­ва належить Статутові колективного сільськогосподарського підприємства, Статутові спілки" селян, Статутові агрогоспо-дарського товариства. Статутові сільськогосподарського ко­оперативу, який приймається кожним із них з додержан-"ням відповідних вимог. Ці підприємства при прийнятті свого статуту можуть скористатися змістом Примірного зразка Статуту колективного сільськогосподарського під­приємства 1988 р. (зі змінами та доповненнями, внесеними до нього Республіканською радою у 1992 р.). Примірний господарські акти є обов'язковими для виконання лише в даному колективному сільськогосподарському підприємстві, спілці селян тощо.

7. Локальними нормативно-правовими актами як джере­лами аграрного права виступають конкретні положення агрофірм, агрокомбінатівУ Такі'положення приймаються на загальних зборах уповноважених представників від колек­тивних та інших підприємств, представників селянських (фермерських) господарств та їхніх спілок. Положення кожного агрокомбінату, агрофірми — це самостійні ло­кальні правові акти, які можуть різнитися між собою. Проте у всіх цих положеннях має бути зафіксовано, що правомочності їм делеговано від господарств-учасників, як це встановлено Законами "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільсько­господарське підприємство". У таких положеннях має бути також зазначено, що агрокомбінат (агрофірма) має як де­леговані, так і чітко визначені управлінські повноваження, коло яких повинно бути вичерпним і не підлягати розши­реному тлумаченню.

8. З подальшим розвитком селянських (фермерських) господарств, орендарів (а не орендного внутрігосподар­ського підряду) в сільському господарстві, сільськогоспо­дарських кооперативів, створенням їх об'єднань, асоціацій, акціонерних товариств тощо локальними аграрними право­вими актами стануть їхні статути і рішення, прийняті відповідно до статутної діяльності цих об'єднань (асоціацій тощо).

Дата добавления: 2015-05-10