Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим

І. Визначальною ознакою сільськогосподарського підпри­ємства, заснованого на частковій (пайовій) власності його членів (наприклад, у КСГП, СпС, СВК тощо), є існування пайового фонду майна членів цих підприємств з відпо­відним правовим режимом.

Згідно з законодавством і Статутами КСГП, СпС, СВК пайовий фонд майна членів зазначених суб'єктів під­приємництва складають знаряддя та засоби виробництва. До пайового фонду майна членів підприємства включаю­ться: вартість основних виробничих і обігових фондів, ство­рених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Сума пайових фондів майна, що належить членам КСГП, СпС, СВК, становить їх пайовий фонд.

Майнові пайові відносини регулюються нормами Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9), Статутом і Положенням про пайовий фонд майна членів колективного сільськогосподарського підприємства. Залежно від мети використання пайового фонду, його матеріального характеру та правового режиму існує два види пайових фондів членів підприємства.

2. Перший з них існував у роки заснування колективних господарств у вигляді сільськогосподарських артілей. Поря­док створення такого фонду передбачався Примірним ста­тутом сільськогосподарської артілі, прийнятим у 1930 р. і 1935 р. Згідно з цим нормативно-правовим актом і Стату­том сільськогосподарської артілі селяни, які ставали члена­ми артілі, усуспільнювали належні їм на праві власності знаряддя виробництва. Усуспільнене майно згідно із стату­том переходило у власність артілі (колгоспу). Частина вар­тості цього майна зараховувалась до неподільного фонду колгоспу, а частина була пайовим внеском селянина-кол­госпника, який вступав до колгоспу. Колгоспникові за ста­тутом надавалося право одержати пай в разі виходу зі складу колгоспу. Будь-яких матеріальних винагород селя­нин-колгоспник за усуспільнене майно не одержував. При-мірний статут колгоспу, прийнятий у 1969 р. (а він також мав юридичну силу підзаконного акта), не містив згадки про пайовий фонд. Внаслідок цього члени колгоспу, які усуспільнювали знаряддя і засоби виробництва при ство­ренні колгоспу, по суті, були позбавлені права на усу­спільнене майно, яке в такий спосіб перетворювалось на виключну власність колгоспу.

3. Істотно відмінним економічним змістом і правовим режимом характеризуються пайові фонди майна членів КСГП, про які йдеться в ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та у внутрішньогоспо­дарських локальних правових актах. Основна мета і ознака цього фонду полягає у піднесенні ролі майнових прав кож­ного окремого члена підприємства як суб'єкта права влас­ності на його майно, наближення його матеріальних інтересів до громадського виробництва та підприємницьких результатів. До пайового фонду майна членів підприємства включають: балансову вартість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності підпри­ємства; цінні папери, акції, кошти і відповідну частину коштів від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

4. Пайовий фонд майна — це балансова вартість основ­них виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності КСГП, СпС. Пайовий фонд закріплюється за членами КСГП, СпС, СВК пропорційно їхньому конкрет­ному трудовому внескові та записується на особових ра­хунках. Саме пайовий фонд майна членів КСГП, що складається з суми часток (паїв) у майні членів цього підприємства, стає тепер єдиною основою для утворення колективної власності його членів. Саме це, передане влас­никами (громадянами—членами підприємства), майно те­пер становить соціально-економічну основу для існування і діяльності КСГП як юридичної особи, котра господарює самостійно, що відповідає за своїми зобов'язаннями лише в межах свого наявного майна. Іншими словами, колективне підприємство як юридична особа і суб'єкт господарювання, по суті, є "підприємством з обмеженою відповідальністю", коли власники переданого майна не несуть відповідальності за зобов'язаннями створених ними суб'єктів підприємниц­тва (юридичних осіб) усім своїм наявним майном.

5. Відродження та функціонування пайового фонду КСГП, СпС, СВК врегульовано нормами права, серед яких чітко простежуються три групи джерел, за якими фор­мується пайова власність.

До першої групи належать закони. Насамперед, — Зако­ни "Про власність" (пп. 2, 3 ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 9). До другої групи належать локальні внутрішньопідприємницькі акти, зокре­ма прийняті вищими органами самоврядування КСГП, СпС, СВК (наприклад, Положення про пайовий фонд май­на членів цих КСГП, СпС, СВК). До третьої групи — акти рекомендаційно-примірного характеру. Серед них, зокрема, слід назвати Методичні рекомендації з привати­зації майна колективних сільськогосподарських підпри­ємств¹, Рекомендації з реформування колгоспів і радгоспів, схвалені 3 жовтня 1992 р. Науково-технічною радою МСГП тощо.

6. Пайовий фонд КСГП, СпС, СВК визначається за річними звітами у такому порядку: від вартості наявних основних засобів виробництва підприємства наприкінці ро­ку віднімається вартість основних засобів, одержаних за попередній період безкоштовно або створених за рахунок бюджетних асигнувань, а також придбаних за рахунок непогашених кредитів банку, та сума її амортизаційного зносу.

Пайовий фонд членів колективного підприємства визна­чається відповідно до діючого в ньому Положення про пайовий фонд. Нині, як свідчить узагальнений досвід, існує декілька методик розрахунку пайового (часткового) фонду майна членів КСГП.

7. Загалом усі ці методики зводяться до визначення пайового (часткового) фонду, виходячи: по-перше, з май­на, внесеного при утворенні такого колективного підпри­ємства його членами (в тому числі при створенні в 30-і рр. сільгоспартілей, колгоспів), — це майно обраховується за його сьогоднішньою вартістю; по-друге, виключно з трудо­вої участі кожного члена колективного підприємства (ко­лишнього колгоспу) в громадському виробництві; по-третє, таке визначення здійснюється поєднанням наведених вище двох методик.

В Україні, на наш погляд, найбільш виправдано застосо­вувати другу методику, оскільки нині надто складно вста­новити, хто, скільки і яке саме майно вніс при вступі в 30-і та наступні роки до колгоспу.

Конкретний трудовий внесок кожного члена колишнього колгоспу (а зараз — колективного підприємства) визна­чається (за другою методикою), починаючи з післявоєн­ного (1943—1944 рр.) періоду по даний час. Визначена наприкінці року сума пайового фонду розподіляється між членами підприємства пропорційно їхніх трудових затрат і заробітків або лише заробітків. Затрати праці та заробітки членів підприємства обраховуються на підставі даних бух­галтерського обліку і визначаються не менш як за трьома періодами, в яких застосовувалися різні рівні оплати праці, зокрема:

а) період до введення гарантованої грошової оплати пра­ці (до середини 60-х рр.);

б) період від введення грошової оплати праці (з 1966 р.) до введення в 1973 р. оплати праці від кінцевого результа­ту, відображеного і розвиненого в Рекомендаціях щодо оплати праці в колгоспах;

в) період (1972—1986 рр.), коли було впроваджено нові тарифні ставки працівників виробничих галузей народного господарства.

Оплата праці кожного члена підприємства в першому періоді визначається множенням відпрацьованих у цьому періоді людино-днів (трудоднів) на середню оплату люди­но-дня в останньому періоді. У другому періоді проводить­ся корегування фонду оплати праці членів колективних підприємств на основі коефіцієнта, обчисленого зіставлен­ням середніх рівнів оплати людино-дня в другому і останньому (третьому) періодах. Оплата праці в третьому пе­ріоді не корегується і залишається незмінною.

Оплата праці кожного члена (за всі періоди роботи, починаючи з післявоєнних) підсумовується і в такий спосіб визначається пайовий (частковий) фонд, що розраховує­ться на кінець року. Паралельно пайовий фонд колектив­ного підприємства ділиться на кількість відпрацьованих за всі періоди роботи людино-днів. Особистий пайовий фонд визначається як середня величина між цими двома сумами.

При розподілі пайового фонду обов'язково враховується трудова участь колишніх колгоспників (вибулих із господар­ства з різних причин, померлих). В загальній сумі пайового фонду їхня частка визначається як різниця між загальною кількістю трудозатрат і трудовим внеском наявних членів колективного сільгосппідприємства. Сума паю, що припадає на трудовий внесок вибулих із господарства з різних причин колишніх колгоспників та дійсних членів колективного підприємства, становить його резервний пайовий фонд, який використовується в інтересах соціального розвитку всього колективу, села для надання матеріальної допомоги ветера­нам праці, інвалідам, а також як джерело для встановлення (відновлення) пайового фонду тим колишнім колгоспникам, які повертаються до КСГП.

8. Пайовий фонд майна членів колективного підприєм­ства розподіляється між його членами. Це право громадян реалізується через відкриття особового рахунку члена ко­лективного господарства і нарахування на нього відпо­відних особистому трудовому внескові у громадське вироб­ництво коштів із пайового (часткового) фонду колективно­го підприємства. Сума, нарахована на особовий рахунок, є особистим пайовим фондом майна кожного члена цього підприємства. Останній може визначатися способом роз­поділу пайового фонду майна цього підприємства лише на скореговані заробітки його членів. Корегування має здійснюватись у наведеному вище порядку.

9. Чинним законодавством врегульовано порядок визна­чення та розподілу прибутку на пайовий фонд КСГП і нарахування процентів (дивідендів) на особисті пайові фонди кожного з його членів. Так, сума чистого прибутку, що виділяється для розподілу на пайовий фонд колектив­ного підприємства, може визначатися за питомою вагою амортизації основних фондів у загальній сумі витрат ви­робництва щорічно або встановлюватися на підставі серед­ньорічних даних сталою величиною (нормативом) на де­кілька років.

Так, наприклад, у загальних витратах виробництва (со­бівартість вирощеної продукції) по колективних сільсько­господарських підприємствах, зокрема Вінницької області, амортизація фондів у 1988—1990 рр. в середньому стано­вила 10 відсотків. Іншими словами, основні засоби вироб­ництва, беручи участь у виробничому процесі, зношували­ся (амортизувалися), але, при цьому, як і інші статті затрат, сприяли виробництву продукції, від реалізації якої в цілому отримано певну суму прибутків. А тому 10 від­сотків чистого прибутку (після зменшення прибутку на суму обов'язкових платежів) підлягають розподілові на пайовий фонд майна між усіма власниками особистих паїв, а також на резервний пайовий фонд колективного підприємства. Враховуючи те, що питома вага амортизації в сукупних затратах виробництва з роками змінюється мало, за рішенням загальних зборів (зборів уповноваже­них) колективного підприємства такий норматив — не менше 10 відсотків відрахування чистого прибутку на па­йовий фонд — колективні підприємства Вінниччини право­мірно приймають на декілька років.

По закінченні господарського року з нарахованої части­ни прибутку на суму пайового фонду майна колективного підприємства нараховуються: а) проценти (дивіденди) на особисті пайові фонди кожного члена, колективного під­приємства, в тому числі й тих, які проходять дійсну військову строкову службу, обрані на виборні посади, по­ступили на навчання з відривом від виробництва, направ­лені на роботу в інші підприємства, пенсіонерів та інших осіб, які мають особовий рахунок — особистий пайовий фонд; б) процент, який припадає на існуючий резервний пайовий фонд колективного підприємства.

Нарахування дивідендів на пайову участь кожного влас­ника особистого пайового фонду в майні колективного підприємства проводиться один раз на рік після затвер­дження загальними зборами (зборами уповноважених) річ­ного звіту колективного підприємства. Ці дивіденди кож­ний власник такого фонду може отримати готівкою (спла­тивши відповідний прибутковий податок) або приплюсува­ти до суми, яка знаходиться на особистому пайовому фонді (особовому рахунку). На наш погляд, власник цього пайо­вого фонду в майні колективного підприємства може здійснювати з належним йому паєм будь-які цивільно-пра­вові угоди (заповідати спадкоємцям, у разі виходу з під­приємства, вимагати видачі свого паю в натурі, у грошах, у цінних паперах тощо).

Дата добавления: 2015-05-10