Управління використанням прибутку

Сума доходу підприємства в точці беззбитковості.

Порівнюючи плановий або фактичний обсяг виробництва з точкою беззбитковості, можна обчислити показник запасу міцності.

Запас міцності розраховують як різницю між плановим (фактичним) обсягом реалізації продукції і обсягом реалізації продукції у точці беззбитковості (у грошовому виразі):

ЗМ = Д - Д 0, (5.11)

де Д 0

Запас міцності підприємства характеризує величину можливого зниження обсягу реалізації продукції у вартісному виразі за несприятливої кон’юнктури товарного ринку, яка дає йому змогу здійснювати прибуткову операційну діяльність.

Використовуючи показник запасу міцності, можна обчислити коефіцієнт запасу міцності.

Коефіцієнт запасу міцності – це співвідношення запасу міцності та фактичного (або запланованого) обсягу реалізації продукції:

З

К М

ЗМ =

. (5.12)

Д

Коефіцієнт запасу міцності є вимірником рівня ризику нерентабельної роботи підприємства. Що більше значення цього коефіцієнта, то меншим є ризик.

Приклад 2.

Розрахувати точку беззбитковості та запас міцності на основі даних прикладу 1.

Таблиця 5.5 Значення точки беззбитковості та запасу міцності для підприємств «А» та «Б»

№ з/п	Показники	Підприємство «А»	Підприємство «Б»
	Коефіцієнт маржинального доходу	0,7	0,7	0,7	0,85	0,85	0,85
	Точка беззбитковості, тис. грн.	64,29	64,29	64,29	70,59	70,59	70,59
	Запас міцності, тис. грн.	35,71	85,71	135,71	29,41	79,41	129,41
	Коефіцієнт запасу міцності	0,36	0,57	0,68	0,29	0,53	0,65

Отримані результати свідчать про позитивну тенденціо до зростання коефіцієнта запасу міцності, а, отже, зниження рівня фінансового ризику підприємства.

Формування та оптимізація інвестиційних витрат суб’єкта господарювання є складовим елементом аналізу інвестиційних проектів.

Управління фінансовими витратами підприємства визначається політикою формування його капіталу.

Прибуток підприємства розподіляють таким чином (рис.5.8).

Використання прибутку

Сплата податку на прибуток

Тезаврація прибутку

Розподіл прибутку серед власників

Формування резервів

Формування нерозподіле- ного прибутку

Виплата дивідендів

Викуп акцій

Рис.5.8. Розподіл прибутку підприємства

Оптимальний розподіл прибутку має забезпечити:

1) погашення податкових зобов’язань (на основі податкового планування);

2) обслуговування залученого в попередніх періодах капіталу;

3) формування фондів – коштів і резервів для використання в майбутніх періодах.

Розподіл прибутку серед власників визначається дивідендною політикою.

Дивідендна політика охоплює сукупність завдань у сфері участі власників у прибутках, зокрема щодо:

· розміру дивідендів на одну акцію;

·	відношення обсягу розподілу прибутку поточного	року	(серед
·	власників) до його тезаврації;   розміру грошових виплат у сумі сплачених дивідендів;
·	регулярності та дискретності виплати дивідендів;

· частоти виплати дивідендів;

· форми оприлюднення дивідендної політики.

Необхідно зазначити, що з позицій підприємства дивіденди – це витрати на обслуговування капіталу, а з позицій акціонерів дивіденди – це винагорода за ризик.

На сьогодні не розроблено цілісної теоретичної моделі обґрунтування дивідендної політики.

Серед найпоширеніших теорій дивідендної політики доцільно виділити

такі:

а) напрям преференцій інвестора (власника):

- модель Міллера-Моділіані (теорія іррелевантності) – будь-який розмір

дивідендних виплат є ефективний, оскільки дивідендна політика, на думку вчених, не впливає на ринкову вартість підприємства, а визначається сумою вкладень коштів у розвиток підприємства;

- модель синиці в руках (Гордон, Ліптнер) – максимізація поточних виплат (сучасні теперішні????? виплати дивідендів мають менший ризик ніж капіталізація прибутку);

- теорія податкових переваг – мінімізація поточних виплат податків (в Україні ставка оподаткування грошових дивідендів (часто дивіденди оподатковуються за вищою ставкою) та капітального доходу власників однакова – 25%);

– сигнальна модель (сигнальна теорія дивідендів) – стабілізація розміру грошових виплат (ріст дивідендів сигналізує про очікуваний ріст прибутку підприємства); ?????

– теорія клієнткри – розмір виплат дивідендів залежить від очікування (менталітету) акціонерів; ?????

б) напрям корпоративного біохевіоризму:

- теорія агентських витрат М. Дженсена (FCF) – зменшення грошових виплат акціонерам з метою збільшення корпоративного достатку; грошові виплати на користь акціонерів доцільно здійснювати у формі викупу акцій;

- модель Ла Порта – грошові виплати визначаються рівнем залежності менеджменту від власників корпоративних прав.

Виплати дивідендів можуть здійснюватися у формі:

· виплати грошових коштів власникам корпоративних прав;

· викупу акцій власної емісії;

· реінвестування дивідендів;

· фінансування за рахунок прибутку опціонних програм для вищого менеджменту.

Виділяють такі основні типи дивідендної політики (табл.5.5).

Основні типи дивідендної політики

Таблиця 5.5

Тип	Зміст
Консервативний підхід	Характерною є залишкова політика дивідендних виплат або політика мінімального стабільного розміру дивідендних виплат
Компромісний підхід	Реалізують політику мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди
Агресивний підхід	Дотримуються політики стабільного рівня дивідендів та політики постійного зростання розміру дивідендів

Проаналізуємо підходи до формування дивідендної політики на прикладі.

Приклад 3.

Проаналізувати різні підходи до формування дивідендної політики за даними табл.5.6.

Дані для нарахування дивідендів

Таблиця 5.6

Показники, тис. грн.	Роки
1-й	2-й	3-й
Статутний фонд
Додатковий капітал	52,5
Неоплачений капітал		-
Акціонерний оплачений капітал, всього	372,5
Чистий прибуток поточного року (після погашення фіксованих зобов’язань)	112,3	89,5	156,7

Проаналізуємо консервативний підхід, якщо фіксована ставка доходу на оплачений капітал складає 18,5%.

Оцінка консервативної дивідендної політики

Таблиця 5.7

№ з/п	Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
	Акціонерний капітал оплачений, тис. грн.	372,50	434,00	484,00
	Чистий прибуток, тис. грн.	112,30	89,50	156,70
	Ставка доходу на оплачений капітал, %	18,50	18,50	18,50
	Фонд виплати дивідендів, тис. грн. (р.1 * р.3 / 100)	68,91	80,29	89,54
	Коефіцієнт виплати дивідендів, % (р.4 / р.2*100%)	61,36	89,71	57,14

Як видно з проведених розрахунків, перевагою цього методу є впевненість акціонерів у незмінності величини поточного доходу, а також згладжування коливання ринкового курсу акцій. Недолік полягає в тому, що у випадку зниження прибутку (2-й рік) зменшується ліквідність підприємства.

Проаналізуємо компормісний підхд до формування дивідендної політики, якщо ставка доходу на оплачений капітал складає 18,5%, а додатковий дивіденд виплачено в 3-му році в сумі 12 тис. грн.

Оцінка компромісної дивідендної політики

Таблиця 5.8

№ з/п	Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
	Акціонерний капітал оплачений, тис. грн.	372,50	434,00	484,00
	Чистий прибуток, тис. грн.	112,30	89,50	156,70
	Ставка доходу на оплачений капітал, %	18,50	18,50	18,50
	Постійна частина фонду виплат дивідендів, тис. грн. (р.1*р.3/100)	68,91	80,29	89,54
	Додатковий дивіденд, тис. грн.			12,00
	Фонд виплати дивідендів, тис. грн. (р.4+р.5)	68,91	80,29	101,54
	Коефіцієнт виплати дивідендів, % (р.6 / р.2*100%)	61,36	89,71	64,80

За результатами розрахунків очевидною є перевага компромісного підходу порівняно з консервативним. Він передбачає збільшення дивідендних виплат у 3-му році, коли спостерігається зростання чистого прибутку підприємства. Однак, виплата мінімального розміру дивідендів протягом тривалого періоду зменшує інвестиційну привабливість акцій підприємства, що зумовлює падіння їх ринкової вартості.

Проаналізуємо агресивний підхд до формування дивідендної політики, якщо базова ставка доходу на оплачений капітал складає 18,5%, а щорічний темп приросту дивідендів планується на рівні 1,5%.

Оцінка агресивної дивідендної політики

Таблиця 5.9

№ з/п	Показники	Роки
1-й	2-й	3-й
	Акціонерний капітал оплачений, тис. грн.	372,50	434,00	484,00
	Чистий прибуток, тис. грн.	112,30	89,50	156,70
	Базова ставка доходу на оплачений капітал, %	18,50	18,50	18,50
	Темп приросту дивідендів, %		1,5	1,5
	Ставка доходу на оплачений капітал, %	18,50	18,78	19,06
	Фонд виплати дивідендів, тис. грн. (р.1*р.5 / 100)	68,91	81,49	92,25
	Коефіцієнт виплати дивідендів (р.6 / р.2*100%)	61,36	91,06	58,87

Перевагою цього підходу є забезпечення високого ринкового курсу акцій за рахунок постійного зростання ставки нарахування дивіденних виплат. Однак негативним є невідповідність між зростанням дивідендних виплат та зростанням чистого прибутку. Так, у 2-му році чистий прибуток знизився порівняно з попереднім на 20%, тоді як фонд виплати дивідендів зріс на 18%, що знижує ліквідність та фінансову стійкість підприємства. В 3-му році чистий прибуток зріс порівняно з 2-им роком на 75%, в той же час фонд виплати дивідендів зріс лише на 13%. В цьому році темпи зростання дивідендів є недостатніми.

Процедура виплат дивідендів включає такі етапи:

1) дата оголошення грошових дивідендів – дата оприлюднення рішення про виплату дивідендів;

2) екс-дивідендна дата – момент, від якого корпоративні права обертаються на вторинному ринку вже без права на дивіденди за звітний період (за 2-4 дні до дати фіксації реєстру власників іменних цінних паперів);

3) дата фіксації реєстру власників іменних акцій – час, станом на який складається реєстр осіб (власників корпоративних прав), яким нараховуються дивіденди;

4) дата початку фактичної виплати грошових дивідендів.

Як замінник грошових дивідендних виплат використовують викуп акцій власної емісії, який передбачає рух грошових коштів від суб’єкта господарювання до власника корпоративних прав, однак такий рух здійснюють в обмін на корпоративні права такого суб’єкта.

Викуп корпоративних прав здійснюється як правило:

· за ринковим курсом;

· із премією від ринкового курсу корпоративних прав. Викуп може здійснюватися у таких формах:

· викуп на відкритому ринку;

· викуп через загальну тендерну пропозицію за фіксованим курсом;

· викуп через загальну тендерну пропозицію за голландським аукціоном;

· цільовий викуп у визначеної аудиторії власників корпоративних прав. До переваг викупу акцій власної емісії можна віднести:

· позитивний інформаційний контекст (сигнальна гіпотеза);

· позитивний ринковий ефект у короткострокову періоді (зростання ринкового курсу акцій);

· урегулювання конфлікту принципал-агент і зменшення витрат моніторингу.

Альтернативними варіантами дивідендної політики є:

· реінвестування дивідендів;

· фінансування за рахунок прибутку опціонних програм для вищого менеджменту.

Частина прибутку, що не розподілена серед власників, являє собою тезаврований (капіталізований) прибуток, який можна використовувати для:

· поповнення резервного капіталу;

· збільшення статутного капіталу;

· створення інших резервів;

· формування нерозподіленого прибутку.

Резервний капітал формують для покриття потенційних збитків, фінансових зобов’язань перед кредиторами, фонду дивідендних виплат тощо. Формування резервного капіталу є обов’язковим для всіх видів господарських товариств. Джерелом його створення є чистий прибуток. Розмір резервного капіталу має становити не менше 25% статутного капіталу, щорічні відрахування у фонд не менше 5% чистого прибутку (відповідно до закону України «Про господарські товариства»).

Нерозподілений прибуток – це капітальний резерв, який не має цільового призначення, його використовують для:

· фінансування інвестиційних проектів;

· покриття потреби в операційному капіталі;

· викупу акцій власної емісії;

· виплати заохочення менеджерам тощо.

Капіталізація прибутку призначена для:

· покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок власних джерел;

· сприяння зростанню ринкової вартості корпоративних прав та вартості підприємства як цілісного майнового комплексу;

· зниження ризику підприємницької діяльності (за рахунок формування резервів).

Дата добавления: 2015-05-26