Бюджетне кредитування

Інші.

Державні закупівлі за рахунок бюджетних коштів здійснюються відповідно до:

n Закону України “Про здійснення державних закупівель” від 1 червня 2010 рок № 2289-VI

n Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти»

n Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі (ст. 49):

n 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

n 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

n 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Бюджетно-правовий характер зобов’язальні відносини набувають лише у випадку поширення на них імперативного впливу фінансово-правових норм.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України його положення не регулюють бюджетні правовідносини, а тому,

• зобов’язальні відносини, що виникають на підставі договорів цивільно-правового характеру не є бюджетними за суттю,

• зобов’язальні відносини можуть називатися бюджетними лише якщо вони виникають на підставі бюджетно-правових норм, а ті відносини, які виникають, наприклад, в порядку укладення договорів між організацією, яка є розпорядником бюджетних коштів та іншим суб’єктом господарювання не підлягають бюджетно-правовому регулюванню, оскільки мають приватноправовий характер.

Можна виділити такі основні принципи інституту бюджетних зобов’язань, що закріплені в бюджетному законодавстві:

n строковості - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення на протязі його дії (ст. 23 ч. 1 БКУ);

n прийняття відповідно до встановлених бюджетних повноважень - розпорядники бюджетних коштів вступають в бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а також без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (ч.5, 6 ст. 51 БКУ);

n заборони прийняття зобов’язань понад межі встановлених повноважень – «будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними зобов'язаннями» (БКУ ст.51 ч.6);

n компетенційності - бюджетні зобов’язання виникають лише на підставі зобов’язань, прийнятих організаціями, що наділені статусом розпорядника або одержувача бюджетних коштів та (БКУ ст.51, ч.6);

n жорсткості меж асигнувань:

n А) право на збільшення зобов’язань виникає лише за умови збільшення лімітів бюджетних асигнувань;

n Б) обов’язок зменшити обсяг зобов’язань виникає у зв’язку зі зменшенням лімітів бюджетних асигнувань (Постанова КМУ № 228 від 28.02.2002 р.);

n раціональност і - Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.

n економності – бюджетні установи повинні брати зобов'язання, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством;

n реєстрації – бюджетні установи, що є розпорядниками бюджетних коштів «за умови взяття зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання».

n є підставою виникнення фінансових зобов’язань – «у ході виконання умов одного зобов'язання можуть виникати декілька фінансових зобов'язань у різні періоди часу, які реєструються в органах Державного казначейства України»;

n контролю – Державне казначейство здійснює контроль бюджетних повноважень при прийнятті зобов’язань РБК;

n відповідальності – «відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, уключеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань несуть розпорядники бюджетних коштів»;

недопущення звернення стягнення на бюджет – безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань бюджетних установ, взятих понад обсяг бюджетних асигнувань, не допускається.

Види бюджетних зобов’язань:

а) боргові бюджетні зобов’язання (з фінансування боргу);

б) видаткові бюджетні зобов’язання (здійснення видатків);

В) в сфері бюджетного кредитування (здійснення кредитування).

Не зважаючи на те, що Бюджетний кодекс України забороняє взяття бюджетних зобов’язань понад обсяг встановлених бюджетних призначень, в підзаконних актах бюджетного законодавства і на практиці в Україні вже досить вагомо устоявся такий термін як

« небюджетне зобов’язання ».

Правові засади:

• Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів (ч. 4 ст.48 БКУ).

• Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

• Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

• Такі зобовязання Держказначейством реєструються як небюджетні зобов’язання

• Якщо у організації на кінець бюджетного року є небюджетні зобов’язання інформація держказначейством передається до правоохоронних органів.

37. Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.

Таким чином, аналіз періодів розвиткудержавних закупівель дає підстави ствер-джувати, що ринок державних закупівельперебуває на етапі ування і станов-

лення. При цьому обов’язковим елементом фінансово-економічного механізму держав-них закупівель є їх планування. Планування

державних закупівель відіграє значну роль, оскільки від правильного визначення плано-вих показників державних закупівель зале-жить якість виконання бюджету й ефектив-

ність використання державних коштів. У ри-нкових умовах важливим стає вдосконален-ня методів планування бюджетних витрат, у

тому числі й методичні підходи із визначен-ня обсягів державних закупівель у ході їхпланування, розгляду й затвердження. Кош-торисний порядок планування бюджетних

витрат дає змогу забезпечити цільове ви-трачання коштів і зіставити планову і фак-тичну суми фінансування. Проте викорис-

тання кошторисного планування, при якомусамі витрати є результатом, не дає змогиоцінити ефективність використання держав-

них коштів. На основі пропозицій щодо се-редньострокового планування дозволяютьсформувати стратегію соціально-

економічного розвитку держави і виділитицільові орієнтири, безпосередньо визначати

структуру, рівень і напрями державних гро-шових потоків, економічну і суспільну ефек-тивність діяльності суб’єктів бюджетного

планування, що прямо пов’язано із забезпе-ченням прозорості та ефективності держав-них закупівель.

Державні закупівлі за рахунок бюджетних коштів здійснюються відповідно до:

n Закону України “Про здійснення державних закупівель” від 1 червня 2010 рок № 2289-VI

n Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти»

Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі (п. 31 ст. 2 БКУ).

Джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є (ст. 30 БКУ):

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками):

n залученими державою або

n під державні гарантії,

n кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України;

2) повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення згідно із законом;

3) повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

Джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування визначаються законом про Державний бюджет України.

Кредити, що виникають з державних гарантій

n У разі прийняття рішення про надання кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, суб'єктам господарювання, у віданні яких є майно державної (комунальної) власності, необхідність надання такими суб'єктами господарювання майнового забезпечення, його розмір та вид визначає Кабінет Міністрів України щодо державного майна (Верховна Рада Автономної Республіки Крим - щодо майна Автономної Республіки Крим, відповідна міська рада - щодо комунального майна) (ч. 6 ст. 17 БКУ).

n Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), у такому ж порядку, як визначено частиною шостою статті 16 цього Кодексу, та відображаються як надання кредитів з бюджету стосовно суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані (ч. 7 ст. 17 БКУ).

У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами (ч. 8 ст. 17 БКУ).

Дата добавления: 2015-05-26