Потреби та інтереси - рушійні сили економічного розвитку

Попит на гроші.

Попит і пропозиція товарів та механізм їх взаємоврівноваження у ринковій економіці.

Ринки перебувають у центрі економічної активності, і більшість із найцікавіших питань і проблем економіки стосуються того, як працює ринок.

Ринковий механізм - це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричинили зміни в ціні. Пропозиція й попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.

Щоб зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівень ціни рівноваги.

У цьому разі виробники намагатимуться виробити й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі, - виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи, принаймні, не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги.

Використовуючи криві попиту й пропозиції, можна припустити, що за будь-якої ціни буде вироблено й продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже неспроможні змінювати ринкову ціну).

Таким чином, основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна, конкуренція. Без втручання уряду (тобто без встановлення фіксованих цін та інших заходів регулювання) попит і пропозиція зрівноважують ринок і вказують ціну товару й кількість його виробництва. Те, якими будуть ця ціна та кількість, залежить від специфічних характеристик попиту й пропозиції. Зміни ж у цінах і кількості товару у часі залежать від того, як попит й пропозиція реагують на зміни інших факторів.

Попит на гроші — це така кількість ліквідних активів, яка потрібна в певний час як засіб обігу, платежів та заощаджень (нагромадження) купівельної спроможності.

Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Інтереси безпосередньо повязані з психологією, зі звичаями, з культурним рівнем. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей.

Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями:

1. за ознакою суб’єктивності: особисті, колективні і суспільні інтереси.

2. за ступенем важливості: головні та другорядні

3. за часовою ознакою: поточні, перспективні

4. за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні,режиму праці та вільного часу

5. за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові

Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Суперечності інтересів мають як суб’єктивну (волюнтаризм) так і об’єктивну (відмінності в економічному положені) причини. Інтереси приводяться в дію певним мотиваційним механізмом

Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів.

Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми.

Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.

Основна функція економічного інтересу — забезпечення самостійності, саморозвитку соціального суб'єкта. Виходячи з конкретного економічного інтересу, господарюючий суб'єкт ставить перед собою певну мету і функціонально вступає в економічні відносини з іншими господарюючими суб'єктами.

67.Правовий та економічний зміст власності.

Право власності закріплює матеріальну основу будь-якого суспільства - економічні відносини власності. Тому відносини власності і право власності - взаємопов'язані категорії. Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності. Власність є ставлення певних осіб до матеріальних благ як до своїх, так до належним їм. Відповідно всі інші особи відносяться до цих благ як до чужих, їм не належить. Можна сказати, що власність являє собою відносини між людьми з приводу матеріальних благ, які полягають в приналежності даних благ одним особам (чи їх колективам) і у відчуженості від них усіх інших осіб. Належність чи присвоєння матеріальних благ складає сутність складаються з їх приводу між людьми відносин власності.

Право власності громадян є правовий інститут, що закріплює індивідуальну належність матеріальних благ. Слід визнати, що і в умовах роздержавлення економіки, розвитку індустріального та колективного підприємництва право власності громадян на об'єкти споживчого характеру збереже роль одного з головних правових інститутів, опосередковуючи належність значної масі окремих громадян матеріальних благ.

Разом з тим в даний час відпали традиційні для нашого законодавства обмеження права особистої власності, покликані зберегти поза доторканності його основні соціально-економічні риси - похідний від суспільної власності характер і суто споживчу спрямованість. Адже право особистої власності стало лише одним з різновидів більш широкої категорії права власності громадян.

У зв'язку з цим будь-який громадянин як власник в праві використовувати належне йому майно, в тому числі і споживчого характеру, як для підприємницької, так і для будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Відповідно втратили силу і сенс заборону вилучення особистим власником (нетрудових доходів) зі свого майна та аналогічні межі здійснення права особистої власності. В якості її джерел тепер можна розглядати будь-які не заборонені законом угоди й інші підстави виникнення, властиві всякому праву власності.

Приватна власність громадян як економічна категорія охоплює всі ці форми індивідуального привласнення. Але відмінності між ними необхідно враховувати. Адже приватна власність як приналежність засобів виробництва приватним істотно змінює характер залежно від того, чи є самі приватні власники одночасно працівниками чи ні, тобто чи беруть вони безпосередньо в процесі виробництва.

Наявність загальної категорії "права власності громадян" дає можливість вільного переходу від одних правових форм індивідуального присвоєння до інших, з огляду на рівність можливостей усіх власників. Тому "прикордонні ситуації" (коли, наприклад, громадянин працює в державній організації, використовує своє майно для індивідуальної підприємницької діяльності у вільний від роботи час) не повинні тепер викликати великих практичних труднощів і тим більше породжувати негативні суспільні оцінки. Правовими формами індивідуального привласнення, поряд з правом власності громадян, є і їх речові права.

Виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків відбувається на вимоги закону і при настанні певних юридичних фактів. Юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення або припинення права власності, зазвичай називається підставами виникнення або припинення права власності. У нормальному товарному обороті виникнення права власності на конкретне майно у однієї особи одночасно означає припинення права власності на майно у іншої особи. Тому одні й ті ж юридичні факти зазвичай є підставами і виникнення, і припинення права власності.

Дата добавления: 2015-05-26