Ринок цінних паперів

Результати макроекономічної діяльності.

Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки товарів і праці, використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в 1933 році.В

Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці.

Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. Внутрішній стан та функціонування економічної системи як єдиного цілого забезпечується зв'язками між елементами, що входять до її складу, і зовнішнім середовищем. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних агентів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо).

Макроекономіка базується на мікроекономічних явищах та процесах, що означає:

макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроекономічні рішення;

макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

У структурі фінансового ринку особливо вирізняється ринок цінних паперів. Таку назву він дістав тому, що об’єктом купівлі-продажу на ньому є дуже специфічний товар — цінні папери. Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку.

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або наданні позики. Цінні папери передбачають зобов'язання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розумінні цінні папери - це тимчасове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку вказаному у цьому документі. В обіг випускається (емітується) велика кількість видів різноманітних цінних паперів, які можна поділити на три види: акції; облігації; похідні від них (вторинні) цінні папери (деривативи).

З переходом до ринкової економіки в Україні почали з’являтися акції, облігації з купонами, сертифікати, інші види цінних паперів; виникли ак-ціонерні товариства, фондові біржі, комерційні банки, що оперують цінними паперами. Проте ринок цінних паперів як частина загального фінансового ринку має пройти ще довгий шлях становлення і вростання в ринкову економіку, що формується.

Випуск цінних паперів — важливе джерело залучення коштів для нових підприємств, мобілізації додаткового капіталу для вже існуючих підприємств, а також поповнення державного і місцевого бюджетів. Це своєрідний канал фінансування інвестицій.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує майнову участь власника у капіталі акціонерного товариства. Власники акцій стають пайовиками акціонерного товариства, тобто його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від товариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть продати акції, але у цьому випадку вони втрачають право співвласника. Власники акції, як співвласники товариства мають право на одержання частини доходу акціонерного товариства пропорційно своїй участі в ньому, а також мають право на участь у розподілі майна акціонерного товариства при його ліквідації. Дохід, який одержує акціонер по акції, називають дивідендом. Окрім дивідендів власники акцій можуть одержати доход у вигляді курсової різниці, якщо вони продають акції дорожче, ніж купили.

Облігація - це свідоцтво про надання позики, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді процента. На відміну від акцій, після закінчення визначеного строку облігації підлягають викупу.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють:

- первинний ринок цінних паперів;

- вторинний ринок цінних паперів.

Первинний ринок цінних паперів - це ринок, на якому розміщуються вперше випущені цінні папери (відбувається мобілізація капіталів корпораціями та державою). Розміщення цінних паперів на ринку може здійснюватися в такі способи:

1) безпосередньо їх емітентом;

2) через посередників;

3) на аукціонах.

Вторинний ринок цінних паперів - це ринок, де продаються та купуються раніше випущені цінні папери, тобто відбувається зміна їх власників. З точки зору організації вторинний ринок поділяється на: позабіржовий (вуличний); біржовий (фондова біржа).

Дата добавления: 2015-05-26