Колористика

ФОРМОТВОРЕННЯ

РОЗДІЛ 4. КОЛОРИСТИКА І ФОРМОТВОРЕННЯ В ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ЛАНДШАФТНИХ КОМПОЗИЦІЙ

Під властивостями просторової форми розуміють сукупність усіх її ознак, сприйманих зором: геометричний вигляд (конфігурація); величина; розміщення в просторі; маса; фактура; текстура; колір; світлотінь. Розглянемо їх детальніше:

1) геометричний вигляд, абоконфігурація–властивість форми, яку визначає відношення її розмірів за 3 координатами простору, а також характер поверхні форми; буває об’ємний, площинний та лінійний залежно від розтягнутості відносно умовної осі координат. Елементи конфігурації такі:

– просторова симетрія(симетричність більше привертає увагу; із симетричних фігур першим на найбільшій відстані визначається трикутник з вершиною догори, потім – трикутник з вершиною донизу, ромб, квадрат, прямокутник, коло, багатогранник);

– кути(сприйняття людини вирізняє краще гострі кути, потім – прямі та тупі);

– лінія (сприймається залежно від розміщення: горизонтальна сприймається краще за вертикальну, може служити як межа, контур, горизонт або деталізація);

– періодичність структур (ритм наш мозок шукає на зображенні в першу чергу; він заспокійливо впливає на психіку);

2) величина, розмір – властивістьпротяжності форми та її елементів за 3 координатами простору;

3) розміщення в просторі – властивість форми, зумовлена її місцезнаходженням відносно інших форм та спостерігача в системі трьох координатних площин: фронтальної, профільної та горизонтальної;

4) маса, або сприйманість маси – властивість форми, зумовлена візуальною оцінкою кількості матеріалу, що наповнює простір у межах геометричної форми, яку ми бачимо;

5) фактура – особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета або зовнішні властивості його поверхні;

6) текстура – внутрішня структура матеріалу, із якого виготовлено предмет;

7) світлотінь – властивість, що характеризує розподіл світлих і темних ділянок на поверхні форми.

Колір, забарвлення – властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття відповідно до спектрального складу світла, що відбивається або випромінюється. Є як і попередні показники, – однією із властивостей форми, проте заслуговує окремого обговорення. Кольорова гама ландшафту нараховує більше ніж 130 відтінків, а загальний колорит пейзажів змінюється не менше 9 разів за рік, протягом певного часу замикаючи кругообіг кольорів (кольорові аспекти). Різні кольори викликають різну реакцію людини, а отже, і різне естетичне враження. Червоний, жовтогарячий, жовтий, рожевий, пурпуровий кольори, наприклад, збуджують та зумовлюють появу бадьорого й святкового настрою. І навпаки, фіолетовий, бузковий, синій, блакитний, зелений кольори заспокоюють і навіть сприяють зниженню кров’яного тиску. Радість, веселість викликають переважно світлі кольори. Колір характеризує та диференціює предмети, підсилює та підкреслює їх форму, створює декоративні ефекти. Характерність барв посилюється їх поєднаннями: вони утворюють гармонію, доповнюють одна одну або стикаються, породжуючи контрасти. Гармонія буває світло-темновою, тепло-холодовою, комплементарною, симультанною, кількісною та якісною. Колір ніколи не відокремлюється від форми, форма може посилити його вплив. Колір має такі основні характеристики, як кольоровий тон (різні відтінки кольору), насиченість (ступінь яскравості), світлість(відбивна здатність кольорової поверхні).

Усе різноманіття кольорів можна звести до трьох основних рядів:

1) сірі ахроматичні тони в межах від білого до чорного кольору;

2) хроматичний ряд (кольори спектра), який можна розділити за такими ознаками:

– тепла гама: жовтий, жовтогарячий, червоний та їх проміжні стани;

– холодна гама: зелений, синій, фіолетовий та їх проміжні стани;

– доповнювальні кольори: синій – жовтогарячий, зелений – червоний, фіолетовий – жовтий. Доповнювальні кольори розміщуються в колі спектральних кольорів діаметрально, один навпроти одного та за змішування дають чорний колір. Існують різні колориметричні шкали, найчастіше на практиці застосовують 24-членну шкалу;

3) ряди, що йдуть від хроматичних (спектральних) кольорів до ахроматичних, наприклад від зеленого до білого, від зеленого до сірого, від зеленого до чорного.

Кольори в парах не використовують в однаковій кількості (вони не повинні займати однакові площі, оскільки порушиться оптична рівновага). Вони також не повинні мати однакову насиченість, інакше виникне враження строкатості. У разі змішування доповнювальні кольори дають ахроматичні, інші кольори – нові хроматичні, кольорові тони яких розміщуються між їх попередниками. Кольори, що виглядають однаково, незалежно від відмінностей їх фізичного складу дають суміші, які виглядать однаково.

Ефект хроматичної стереоскопії. Теплі кольори наближуються до спостерігача, холодні – віддаляються (за однакової світлості). Світлі хроматичні кольори наближуються, темні – віддаляються.

Взаємодія сусідніх кольорів (індукція). Наприклад,зелені, жовтувато-зелені, жовті, жовтогарячі кольори втрачають насиченість на фоні будь-якого кольору; зеленувато-блакитні, блакитнувато-зелені, блакитні, сині, фіолетові та пурпурові втрачають насиченість тільки на синьому фоні. Для усунення або послаблення індукційного забарвлення можна застосовувати такі прийоми:

1) підмішування кольору фону в колір плями;

2) обведення плям чітким темним контуром;

3) зменшення відмінності між кольором зображень, розміщених на різних фонах, шляхом об’єднання цих зображень в одне загальне;

4) скорочення периметра зразка;

5) взаємне віддалення плям у просторі (можна через нейтрального посередника).

Світлісна індукція. Із кольорів однакової світлості здається світлішим той, що на більш темному фоні, а чорний здається більш темним на білому фоні. Кожний колір краще розпізнається на своїй протилежності, ніж на своїй подобі, наприклад, темне – на світлому і світле – на темному.

Взаємозв’язок кольору та освітлення. Колір у ландшафті та сонячне освітлення тісно взаємопов’язані. Зміна освітлення протягом дня впливає на властивості кольору, ефект поєднання окремих тонів, а також на сприйняття простору людиною.

Дата добавления: 2015-05-26