Джерела права

Питання для самоперевірки

1. Які види злочинів можна виокремити та які покарання застосовувалися у скіфів.

2. Поясніть причини соціально-класового розшарування суспільства полісів Північного Причорномор’я та охарактеризуйте правове становище суспільних верств міст-держав.

3. Дайте загальну характеристику державного ладу античних полісів.

4. Розкрийте основні засади та охарактеризуйте джерельну базу правової системи полісів Північного Причорномор’я.

5. Перелічіть джерела права Скіфського царства.

6.Назвіть основні риси шлюбно-сімейних відносин скіфських племен.

7. Розтлумачте поняття "полісна модель" організації суспільного життя.

8. Перелічіть види злочинів та систему покарань античних міст-держав та Боспорського царства.

9. Підберіть визначення до наступних термінів і запишіть їх: а) Рада міста;
б) Народні збори; в) Колегія архонтів.

Література

1. Боярська З.І. Історія держави і права Ураїни [Текст]: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / З.І. Боярська. – К.: КНЕУ, 2001. – 280 с.

2. Історія держави і права України [Текст]: підручник / за ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

3. Музиченко П.П. Історія держави і права України [Текст] / П.П. Музиченко. – К.: Тов.-во “Знання”, 2000. – 662 с.

4. Хрестоматія з історії держави та права України: Навч. посібник / За ред. В.Д. Гончаренка. – К. Видавничий дім “Ін Юре”, 2000 – 728с.

5. Історія держави та права України: Хрестоматія для студентів юрид. вузів та факультетів [Текст] / за ред. О.О. Шевченко. -К.: Вентурі, 1996. -224 с.

Лекція 2. Правова система східних слов’ян у період зародження і становлення феодальних відносин (VI – поч. ХІІ ст.)

План

1. Джерела права.

2. Основні риси правової системи Київської Русі.

3. Суд і процес в Київській Русі.

Основними джерелами права в Давньоруській державі були: звичаєве право, договори Русі з Візантією, княже законодавство, «Руська правда», а також норми, що прийшли з права Візантії (рецепція візантійського права).

Найдавнішим джерелом було звичаєве право. З часом норми звичаєвого права були санкціоновані державою і стали правовими нормами. Але норми звичаєвого права не загинули, наприклад, вони продовжували залишатись головним джерелом права для общинного суду.

Окрему групу правових норм у Київській державі становили договори. За змістом їх можна поділити на міжнародні угоди; договори, які укладалися між князями; а також договори між князями і народом.

Серед міжнародних договорів найдавнішими пам’ятками вважаються договори київських князів з греками: два договори Олега (907 і 911 рр.); договір князя Ігоря (945 р.) і договір князя Святослава (971 р.). Цікаво, що у договорах Олега згадується договір Аскольда, який не зберігся.

Крім того, в міжнародних договорах Київської Русі згадуються так звані «закон і покон вірний»,а також «устав руський» як норми, які діяли в Київській державі. Зауважимо, що руське право вміщували лише три перші договори, які укладали Олег і Ігор. Договір 971 року вміщував лише візантійське право.

Руське право являло собою добре створене, самостійне законодавство, яке суворо карає за злочин проти особи, власності. Така система права відповідає розвинутому суспільству. Це є безумовним свідченням про те, що в Київській Русі законодавство існувало задовго до «Руської Правди». З аналізу текстів договорів випливає, що в них виражене змішане русько-візантійське право. Вони вміщували норми кримінального, цивільного та міжнародного законодавства.

Княже законодавство знаходило місце в договорах князів з народом та княжих грамотах. Самих договорів не збереглося, але з літописів видно, що вони існували. Дуже мало збереглося і юридичних грамот князів. Найстаріша з них — грамота Мстислава І від 1130 року.

Зазначимо, що врегулювання деяких настирливих потреб у галузі загальнодержавного управління вилилося в форму князівських так званих «уставів», які спочатку з формально-правового боку були не законами, а лише князівськими розпорядженнями. Тільки з часом, з розвитком князівської компетенції вони набирали силу закону. Через це в певному значенні їх можна відносити до пам’яток законодавчої князівської творчості. Відома збірка нормативних актів з питань ведення князівського господарства під назвою «Устав Земляний», що була складена за князювання Володимира Великого. 1113 р. великий князь Володимир Мономах разом із феодальною елітою розробив новий юридичний збірник, відомий як «Устав Володимира Мономаха». В ньому зроблені значні поступки залежним категоріям населення — закупам і смердам. Наприклад, обмежувалися лихварські відсотки.

Серед чинних у Київській державі норм відомі були й так звані церковні устави. Їх збереглося шість. Вони мали велике значення насамперед для церковного судочинства, являючи собою визначення державною владою прав церкви й духовенства. Так, на підставі «уставів» церква мала право на так звану «десятину». Із «уставів» історико-правове значення мають: «Устав Володимира Святого», «Устав князя Ярослава». Канонічне право регулювало відносини між церквою і державою, всередині церкви, між церквою та паствою. Церковній юрисдикції підлягали також шлюбно-сімейні відносини та всі порушення моральних норм.

Особливе місце серед пам’яток права посідають князівські грамоти, за якими окремі особи чи міста одержували певні дарунки або привілеї.

До пам’яток розвитку права Київської Русі належить також «Повчання дітям» Володимира Мономаха. В цьому документі він виступає проти зловживання владою урядовців, наказував своїм синам самим судити й стежити, щоб не були скривджені соціально незахищені верстви населення. Він виступав проти смертної кари, навіть при наявності вини.

Важливим джерелом розвитку давньоруського права була рецепція грецького права на Русі. Християнська православна церква Київської Русі мала тісні зв’язки з Константинополем. Цілком природно, що збірники грецького церковного права переносилися в землі Русі. Серед них — «Номоканон», «Еклога» і «Прохирон». Необхідно звернути увагу на те, що рецепція візантійського права не являла собою простої компіляції, а була переробкою грецького права з урахуванням місцевих звичаїв і традицій.

Але найбільше значення серед правових пам'яток Київської Русі має «Руська правда». Її було відкрито відомим російським істориком Татищевим у XVIII ст. Татищев знайшов «Новгородський літопис», до рукопису якого було приписано «Руську Правду». Згодом було знайдено багато списків цього документу.

Зазначимо, що «Руська Правда» — це комплексний документ, норми якого відносяться до ХI — поч. XIII ст. Він складається з:

1) Короткої (Стислої) редакції Правди, яка дає свідчення про норми права з VIII ст. і поділяється на «Правду Ярослава» (ст. 1—18), «Правду Ярославичів» (ст. 19—41), «Покон вірний» (ст. 42), «Урок мостників» (ст. 43). Прикладом цієї редакції є Академічний список.

2) Ширша (Докладна) редакція Правди є переробкою Короткої, її розширенням і продовженням. Виникла в другій пол. XII—на початку XIII ст. Прикладом є Синодальний і Карамзинський списки.

3) Скорочена з Ширшої Правди (Середня) — цю редакцію можна розглядати як спробу кодифікації.

В цілому «Руська Правда» являє собою збірку феодального права Київської Русі. Її норми закріплювали привілейоване становище феодалів та їх оточення, вони захищали життя і майно панівного класу.

Дата добавления: 2015-05-31