Правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочинувиступає нормальна діяльність правоохоронних органів, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим факультативним об’єктомможе бути здоров’я особи.	Потерпілими від злочинує: 1) представник влади; 2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; 4) військовослужбовець.
Об’єктивна сторонаполягає у вчинені опору, тобто в активній фізичній протидії здійсненню представниками влади, працівниками правоохоронних органів, членами громадських формувань або військовослужбовцями своїх службових обов’язків.	Виконання службових обов’язків представником влади або працівником правоохоронного органу– це дії щодо охорони громадського порядку, навколишнього природного середовища, здійснення різноманітних перевірок, запобігання злочинам та дисциплінарним проступкам з боку засуджених тощо. Опір– це активна фізична протидія здійсненню згаданим особам покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним може бути не лише правопорушник, якому потерпілий поставив законні вимоги, пов’язані з виконанням свого службового обов’язку чи взятого на себе обов’язку з охорони громадського порядку, але й інша особа, яка активно перешкоджала їм виконувати ці обов’язки.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючі ознаки злочину:опір, поєднаний з примушуванням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує нормальна діяльність правоохоронних органів. Потерпілимвід злочину є працівник правоохоронного органу.	Суспільна небезпечністьзлочину полягає в тому, що в разі його вчинення порушується або може бути порушена робота правоохоронного органу, оскільки створюються перешкоди для виконання службових обов’язків, що негативно відбивається на функціонуванні всієї правоохоронної системи держави.
Об’єктивна сторонаполягає в активних діях, спрямованих на втручання в діяльність та впливі у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу і перешкоджання виконанню ним службових обов’язків	Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу– це конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню цим працівником службових обов’язків або на досягнення прийняття неправомірного рішення. Виконання службових обов’язків– це виконання тих обов’язків працівника правоохоронного органу, в яких втілюється його право на застосування правоохоронних функцій. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення дії, яка являє собою вплив у будь- якій формі на працівника правоохоронного органу.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним є особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення дій, передбачених ч. 1, якщо вони: 1) перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчини- ла; 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує нормальна діяль- ність перелічених у диспозиції службових осіб, а також авторитет органів дер-жавної влади, в яких вони працюють. Потерпілимвід цього злочину є лише службові особи, перелічені у диспозиції статті (Президент України, Голова Верховної Ради України та інші особи). При цьому потерпілими можуть виступати особи, обрані чи призначені на зазначену посаду у порядку, встановленому законом.	Суспільна небезпечність злочинуполягає в тому, що невиконання державним діячем службових обов’язків або прийняття ним незаконного рішення внаслідок незаконного втручання злочинця у його діяльність може призвести до порушення прав людини, інтересів підприємств, установ і організацій, негативних наслідків державного значення. Крім того, підривається авторитет державного діяча.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у незаконному впливі у будь-якій формі на державного діяча (умовляння, шантажування, погроза тощо).	Незаконність впливуозначає, що такі дії суперечать закону чи підзаконному акту. Рішення державного діяча– це воле- виявлення з використанням своїх повно- важень, закріплене, як правило, у відпо- відному документі і має правове значення. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення дії (впливу) на потерпілого від злочину, незалежно від того, чи вдалось перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним є особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Злочинець ставить перед собою мету перешкодити виконанню потерпілим своїх службових обов’язків або домогтися від нього прийняття неправомірних рішень.
Кваліфікуюча ознака злочинуіснує тоді, коли винна особа для вчинення злочину використовує права і повноваження, надані їй за посадою або у зв’язку з певною службовою діяльністю.

Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– за ч. 1, 2 – середньої тяжкості; за ч. 3, 4 – особливо тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов’язковим об’єктом– психічна недоторканість працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров’я.	Потерпілим від цього злочину можуть бути: 1) працівник правоохоронного органу; 2) його близькі родичі.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в заподіянні працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам шкоди у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, що може виявитись у: 1) погрозі; 2) заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень – легких, середньої тяжкості або тяжких. Відповідальність за ч. 1 настає, коли мала місце погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Така погроза має бути дійсною і реальною. Вона може виражатися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), у жестах, а також в інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього насильства чи знищенням майна.	Погроза вбивством– це виражений зовні та доведений до потерпілого намір позбавити життя працівника правоохоронного органу або його близького родича. Погроза насильством– це погроза заподіяння потерпілому побоїв чи тілесних ушкоджень, у тому числі і шляхом зв’язування та залишення в небезпеці. Погроза пошкодження майна– це нахваляння погіршити його якість, зменшити цінність або привести на деякий час у стан, не придатний для використання. Злочин вважається закінченимз моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу, а також з моменту нанесення побоїв і заподіяння тілесних ушкоджень.
Суб’єктом злочинує осудна особа, якій виповнилося 16 років, а за насильство, що полягає в заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, – 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення його організованою групою.

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного або громадського діяча

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– за ч. 1 – середньої тяжкості, за ч. 2 – тяжкий, за ч. 3 – особли- во тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує нормальна робота органів державної влади та об’єднань громадян, їх авторитет, а додатковим обов’язковим об’єктом –недоторканість державних чи громадських діячів, їх здоров’я.	Потерпілі– перелік цих осіб вичерпний і наведено в ч. 1 (Президент України, Голова Верховної Ради тощо).
Об’єктивна сторона злочинуполягає у: 1) погрозі; 2) заподіянні тілесних ушкоджень – легких, середньої тяжкості або тяжких; 3) нанесенні побоїв; 4) вчиненні інших насильницьких дій. Злочин вважається закінченимз моменту, коли погроза була доведена до відома державного чи громадського діяча, а також з моменту нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень або вчинення інших насильницьких дій.	Погроза– це залякування згаданих осіб щодо спричинення смерті, заподіяння шкоди їхньому здоров’ю, знищення або пошкодження їх майна, а також викрадення або позбавлення волі. Погроза може бутиусною (по теле- фону, в особистій розмові), письмо- вою, в електронному вигляді тощо. Погроза викрадення– це залякування незаконним заволодінням у майбутньому державним чи громадським діячем або його близьким родичем. Іншими насильницькими діямитреба вважати фізичний вплив на потерпілого.
Суб’єктом злочинує осудна особа, якій виповнилося 16 років, а за насильство, що полягає в заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, – 14 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотив– злочин вчиняється у зв’язку з державною чи громадською діяльністю потерпілого.

	Примітки
Підслідність– прокуратура.
Категорія злочину– за ч. 1 – середньої тяжкості, а за ч. 2 – особливо тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує авторитет органів державної влади. Обов’язковим додатковим об’єктомвиступає право приватної власності, а факультативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров’я людини.	Потерпілимивід злочину можуть бути працівник правоохоронного органу або його близькі родичі. Предмет злочину– майно, яке є власністю судді, працівника правоохоронного органу чи його близького родича або знаходиться у його володінні.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в знищені або пошкодженні майна працівника правоохоронного органу, а також посягання на життя і здоров’я його близьких родичів.	Знищення майна– це доведення його до повної непридатності для використання за цільовим призначенням. Пошкодження майна– це погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання. Злочин вважається закінченимз моменту доведення майна до повної непридатності для використання за цільовим призначення (при знищенні) або погіршенням його якості, зменшення цінності або приведенні на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (при пошкодженні).
Суб’єктом злочинує осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.	За ознаками ч. 2 – особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується виною у формі умислу (прямого або непрямого).	Мотивзлочину – у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Кваліфікуючими злочин обставинамиє: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

Стаття 348. Посягання на життя працівника

Дата добавления: 2015-05-31