Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– особливо тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення правосуддя в чатині діяльності судді, народного засідателя чи присяжного. Додатковим обов’язковим об’єктомвиступає життя особи.	Згідно зі ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у встановлених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Гарантіями їх незалежності є забезпечення їх особистої безпеки та державний захист. Потерпілимиможуть бути: народний засідатель, присяжний, суддя чи їх близькі родичі.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється в посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.	Замахом на вбивствоє вчинення особою з прямим умислом діяння (дії), безпо- середньо спрямованого на вчинення зло- чину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодек- су, якщо при цьому злочин не було до- ведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Вбивствомє насильне позбавлення особи життя. При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено – закінчений чи незакінчений. Закінченим злочин вважається: у першій його формі – з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 14 років.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом. Мотив– посягання у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку своїх вчинків, передбачає настання небез- печних наслідків і бажає цього. Інтелек- туальним моментом умислу охоплюється соціальний статус потерпілого (те, що він є суддею, народним засідателем чи присяжним або близьким родичем).

здійсненням правосуддя

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– середньої тяжкості.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує безпека працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та їх близьких родичів, а також нормальна діяльність зазначених органів. Додатковим обов’язковим об’єктомможе бути життя, здоров’я та майнові інтереси зазначених осіб.	Потерпілимвід цього злочину виступають працівники суду, правоохоронних органів або особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, члени їхніх сімей та їхні близькі родичі.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в неприйнятті рішення, несвоєчасному прийнятті або прийнятті недостатньо обґрунтованого рішення, а також невжитті, несвоєчасному вжитті достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб. Склад злочину– матеріальний. Діяння утворюють склад злочину за умови, що вони призвели до спричинення тяжких наслідків.	Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому; 2) потерпілий або його представник у кримінальній справі; 3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники; 4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представ- ники у справі про відшкодування збит- ків, завданих злочином; 5) свідок; 6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; 7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1 – 6 цієї статті, якщо шляхом проти- правних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути службова особа органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується необережністю у вигляді самовпевненості або злочинної недбалості.

Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист

Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.	За наявності ознак ч. 2.
Основним безпосереднім об‘єктом зло- чинує безпека особи, взятої під захист, та належне здійснення правосуддя. Додатковим обов’язковим об’єк-том може бути здоров’я особи, а додатковим факультативним об’єктом – життя особи та інші блага.	До потерпілихналежать: працівни- ки суду, правоохоронних органів, особи, що беруть участь у криміналь- ному судочинстві, члени їх сімей та їх близькі родичі
Об’єктивна сторона злочинуполягає в розголошенні відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист.	Розголошення полягає в доведенні таких даних до відома осіб, які не мають права на ознайомлення з ними. Спосіб розголошення значення не має. Це може бути дія (розповідь про такий спосіб у присутності сторонніх), так і бездіяльність (наприклад, у разі порушення вимог поводження із конфіденційними документами, які мають інформацію стосовно застосування конкретних заходів безпеки). Склад злочину– матеріальний
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути: службова особа, якою прийнято рішення про заходи безпеки; особа, яка здійснює ці заходи; службова особа, якій вказані рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем; особа, взята під захист.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується необережною формою вини щодо наслідків.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення діяння, якщо: 1) це спричинило смерть особи, взятої під захист; 2) це спричинило тяжкі наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, його викрадення і тривале позбавлення волі, заподіяння великої матеріальної шкоди).

Стаття 382. Невиконання судового рішення

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– тяжкий злочин	За наявності ознак ч. 3.
Об’єктом злочинує порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.	Судові рішення, вироки, ухвали та постанови, прийняті як суддею одноособово, так і колегією суддів, що набрали чинності, обов’язкові до виконання всіма службовими особами.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в умисному невиконанні службовою особою вироку, рішення, ухвали постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Злочин вважається закінченимпісля того, як судове рішення набрало законної сили, надійшло до службової особи, яка повинна його виконувати, але у встановлені законом або рішенням строки цього зроблено не було.При перешкоджанні виконанню судового рішення злочин буде закінченим з моменту вчинення дій такого характеру.	Вирок– рішення суду першої інстанції про винність або невинність відданої до суду особи. Постанова– рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово, і рішення президії суду, Пленуму Верховного Суду України. Ухвала– всі рішення, крім вироку, які виніс суд першої інстанції у судових та розпорядчих засіданнях, і рішення, винесені судом касаційної інстанції, а також рішення колегії у кримінальних справах Верховного Суду України Рішення означає постанову або розпорядження суду, який виносить вирок.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним можуть бути лише службові особи, які повинні виконувати судові рішення або допомагати їх виконанню, керівники та інші працівники органів і установ внутрішніх справ, судові виконавці, керівники та інші службові особи різноманітних підприємств, установ і організацій.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотив злочинуна кваліфікацію не впливає.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) особою, раніше судимою за цей злочин; 2) службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище; 3) якщо він заподіяв істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам громадян чи організацій; 4) умисне невиконання рішення Європейського суду з прав людини.

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості	За наявності ознак ч. 2.
Об’єкт злочинує правосуддя стосовно забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.	Завідомо неправдивий донос має бути зробле- ний безпосередньо суду, прокурору, слідчому або органу дізнання. Аналогічне повідомлення в інші інстанції не утворює складу злочину.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в завідомо неправдивому повідомлені суду, прокурору, слідчому чи органу дізнання про вчинення злочину.	Завідомо неправдиве повідомлення– якщо воно містить брехливі відомості щодо готування, замаху на злочин або закінчений злочин з вказівкою на конкретну особу, яка фактично його не вчиняла. Завідомо неправдиве повідомлення може бути усним (у цьому випадку особа попереджається про відповідальність за ст. 383 КК згідно зі ст. 95 КПК) або письмовим, вручене безпосередньо або відправлене поштою. Воно може містити вказівку на особу повідомлювача, написане від іншої особи або анонімним Закінченим вважається злочинз моменту надходження неправдивого повідомлення у правоохоронні органи, незалежно від подальшого порушення справи і її долі. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює неправдивий характер відомостей, що надходять від неї, і бажає, щоб вони стали приводом до порушення кримінальної справи. Мотивицього злочинуможуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) у поєднанні з обвинува- ченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі штучним створенням доказів обвинувачення; 3) вчинення його з корисливих мотивів.

Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким порушено справу
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єкт злочинує правосуддя стосовно забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в завідомо неправдивому даванні показань свідком чи потерпілим або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства чи проведення розслідування тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у тих самих випадках.	Неправдивими є такі показанняпотерпілого чи свідка, які перекручують дійсні обставини, фактичні дані, що мають доказове значення у справі. Неправдивість висновку експертаможе виявитись у неправильному викладенні ходу експертного дослідження або його висновків. Неправдивість перекладуможе полягати у невірному перекладі з однієї мови на іншу запитань, відповідей, показань, промов та документів. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним можуть бути тільки особи, що беруть участь у кримінальному чи цивільному процесі як свідки, потерпілі чи експерти, або перекладачі, які досягли 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює неправдивість показань, висновків або зробленого перекладу і бажає, щоб органи правосуддя сприймали їх як правдиві.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) у поєднанні з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі штучним створенням доказів обвинувачення; 3) вчинення його з корисливих мотивів.

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених

Дата добавления: 2015-05-31