Особливості правового режиму земель оборони

Згідно із ч.1 ст.77 ЗКУ, «Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.»

Проблема. Існує хибна правозастосовча практика, за якою всупереч вимогам ч.1 ст.77 ЗКУ землями оборони вважаються землі, надані для потреб оборони військовим формуванням (наприклад, військовим округам), що на сьогодні не існують і щодо яких правонаступництва в частині користування землями не відбулося.

Як зазначає О.М. Пащенко, користувачами земель оборони можуть бути «установи, підприємства, організації і військово-навчальні заклади, які належать таким силовим структурами, як Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Адміністрація Державної прикордонної служби, війська Цивільної оборони, а також правоохоронні органи». Такий висновок науковець робить на підставі положень ст.12 ЗУ «Про оборону України», згідно із ч.1 якої:

«Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень також Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні органи.»

NB. На 01.01.2007 у користуванні силових структур України (Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Держдепартаменту України з питань виконання покарань) знаходилося 517,9 тис. га земель, з них лише на 1156 ділянок площею 237,8 тис. га (46%) видано державні акти на право постійного користування. Пропонується «передати в народне господарство» із користування цих структур 100,58 тис.га земель, які використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням (54% з них – землі сільськогосподарського призначення)³. Необхідно здійснити роботи по розмінуванню та рекультивації порушених земель військових полігонів, зокр.: Цурюпінського авіаційного (19,5 тис.га) в Херсонській, Тарутинського загальновійськового (24,2 тис.га) в Одеській та авіаційного «Буща» (735,7 га) в Рівненській областях⁴.

Розміри окремих земельних ділянок «визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації» (ч.3 ст.2 ЗУ «Про використання земель оборони»).

Ч.3 ст.77 ЗКУ передбачене зовнішнє зонування земель оборони - створення навколо оборонних об’єктів захисних, охоронних та інших зон з особливими умовами користування. На жаль, ЗУ «Про використання земель оборони» (ч.ч.3, 4 ст.3) лише відтворив це положення, не конкретизувавши режиму відповідних зон та порядку їх встановлення.

Особливістю правового режиму земель оборони є те, що вони можуть перебувати лише в державній та комунальній (під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення) власності. ЗУ «Про використання земель оборони» передбачає, що землі оборони використовуються відповідними суб’єктами на титулі постійного користування (ч.1 ст.2), проте також встановлює (ст.4) можливість надання таких земельних ділянок у вторинне користування для сільськогосподарських потреб:

Ч.2 ст.2 ЗУ «Про використання земель оборони» містить вказівку на існування особливостей надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти, які мають визначатися КМУ. На сьогодні КМУ таких особливостей не визначив.

Хоча закон прямо не відносить прикордонну смугу до земель оборони, поза сумнівом, землі в межах цієї смуги мають специфічний правовий режим, що має багато спільного із режимом земель оборони. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про використання земель оборони»,

«Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.»

Загалом, слід погодитися з О.М. Пащенком у тому, що правове регулювання правового режиму більшості різновидів земель оборони на сьогодні відсутнє, а ЗУ «Про використання земель оборони» не відповідає своїй назві.

Дата добавления: 2015-05-31