Е) Працьовитість і відношення до багатства

D). Патріотизм.

Почуття Батьківщини, споконвічний зв'язок із займаною територією і конкретною землею складають аксіому народної моральної свідомості.

У першу чергу це пов'язано з захистом своєї землі від збройних зазіхань ворогів. Епічні герої, що втілили моральний ідеал народу, – це воїни: Роланд, князь Ігор, Сід Компреадор, Арджуна, Ахілл, Кер-огли тощо. Усі їхні моральні якості мисляться в додатку до основного – любові до Батьківщини. При цьому жорстокість до ворога, ненаситність у помсті не просто виправдуються, але звеличуються як високі чесноти. "Стосовно ворога усе дозволено". - говорить стародавнє римське правило. Оспівування військової доблесті робить боягузтво самою знехтуваною властивістю людської душі. У контексті війни мислиться і дружба: друзі – це соратники, звідси: "Сам гинь, а товариша рятуй" (рос.).

В історичних переказах народ також усвідомив свою долю як серію воєн із загарбниками. Якщо у росіян був Сусанін, то в Дагестані – "кам'яний хлопчик". А легенди білорусів просто поцятковані розповідями про заведення ворогів у болота і "загразанніх у дригвє".

Від нерозривного зв'язку життя громади з землею здійснюється також ідея працьовитості. Аграрний спосіб виробництва нерозривно зв'язаний із природними циклами, тому не дивно, що половина всіх традиційних свят і обрядів носить календарний характер. Вони спрямовані на встановлення магічного союзу з природою в ім'я кращого врожаю, приплоду й т.п. Дослідження первісних звичаїв (у того ж Дж. Фрезера в книзі "Золота гілка") демонструють також переплетення культу природи і культу предків. Навіть з несільськогосподарського приводу (пологи, весілля, поховання) люди використовують ту ж магію, призиваючи благословення парфумів. Це свідчить про загальне походження і внутрішнє споріднення принципів поваги до старших, поваги до праці та любові до своєї землі.

Відношення до праці часто виступає критерієм моральності. Казка незмінно співчуває тому, хто працює від темна до темна, і відплачує йому заслужено. Вона постійно використовує сюжет, де робота виявляється кращими ліками від усіх моральних пороків. Народна пісня, оспівуючи жіночу красу, малює образ міцної і рум'яної спритної робітниці, а не тонкої пестухи-білоручки. Та й самі пісні створюються в більшості за роботою і про роботу.

Праця часом була настільки важка, що мріялося якось її позбутися. Ідеал щасливого життя зв'язувався з чудом, коли все відбувається "по щучому велінню, по моєму хотінню". Але буває, що герой казки відмовляється від пропонованого дозвільного життя, тому що воно "не для нього" і просить нагороду, корисну в господарстві. Працьовитість – та моральна позиція, з якої народна мораль начебто дорікала панівним класам за їхній головний порок – неробство. "Лінь – мати всіх пороків" (лат.). Не працею придбане добро розцінюється як крадіжка. Безмірне багатство викликає безглузду жадібність, а прагнення удержати накопичене змушує брехати: "На воду не спирайся, беку не вір" (дагестанське). Справа тут не в осуді багатства як такого, а в осудженні багатства незаслуженого. Народна мудрість схвалює не розкіш, а трудову заможність, статок.

Дата добавления: 2015-05-26