Закони і підзаконні акти: основні ознаки, види, приклади

Закон — це нормативно-правовий акт, при­йнятий законодавчим органом державної влади (парламентом) або референдумом, що регла­ментує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу.

Ознаки закону: при­ймається народом або вищим представницьким органом (парламентом), приймається в особли­вому порядку, має вищу юридичну силу, регулює найбільш важливі суспільні відносини. Оприлюднення закону здійснює глава держави. Способом офі­ційного оприлюднення законів є їх публікація у «Відомостях Верховної Ради України», «Офіційному віснику України» та газетах «Голос України» і «Укра­їнський кур'єр».

Види законів за місцем у системі законодавства:

1. Конституції — основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян. Конституції бувають двох видів:

- кодифіковані — становлять єдиний писаний основний закон (Консти­туція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.). Їх ще називають моноконституційними актами;

- некодифіковані — складаються з групи законів (Велика Британія, Шве­ція, Канада), предметом регулювання яких є особливий тип суспільних відно­син, віднесений до конституційного права — основи суспільного і державного ладу, права і свободи громадян та ін. Наприклад, у Канаді - це конституційні акти 1867-1987 рр.

2. Конституційні закони:

- закони, на які посилається конституція або необхідність ухвалення яких прямо передбачена чинною конституцією. Як правило, ці закони конкрети­зують окремі положення конституції або містять посилання на конституцію (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і ді­яльність парламенту, президента, конституційного суду та ін.);

- закони, що вносять зміни, доповнення до чинної конституції (див., на­приклад, розділ XIII Конституції України).

Закон, що вносить зміни до конституції, відрізняється від закону, ухвален­ня якого передбачене чинною конституцією, і тим, що він після затвердження (ухвалення) набуває вищої юридичної чинності і стає складовою частиною конституції.

3. Звичайні закони — регламентують певні й обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю і рухлива група за­конів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.

Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:

а) загальні закони — закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх. Загальні закони можуть бути:

- кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та ін.);

- поточні (наприклад, Закон про вибори);

б) спеціальні закони — закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (наприклад, закони про пенсії, про освіту, про міліцію та ін.).

4. Забезпечуючи (оперативні) закони — нормативно-правові акти, якими вводяться удію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвер­дженні, підтриманні системи норм, що містяться в інших окремих законах і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і потребують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми.

Види законів за строком дії:

- постійні — закони, що діють без обмеження строку;

- тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закон «Про бюджет на 2009 рік»);

- надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної еко­логічної небезпеки, оголошення війни). їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану припиняє дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості:

- ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референ­думу;

- ухвалені законодавчим органом держави.

Види законів за межами дії: - закони України; - закони Автономної Республіки Крим.

Види законів за структурною формою:

- кодифіковані;

- некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

Види законів за галузевою ознакою:

- конституційно-правові;

- цивільно-правові;

- адміністративно-правові тощо.

Існують також міжгалузеві (комплексні) закони — про охорону здоров'я, освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:

- закони в галузі регулювання економіки;

- закони в галузі регулювання політики;

- закони в галузі регулювання соціальної сфери;

- закони в галузі регулювання військової сфери та ін.

Приклади: Конституція, «Закон про освіту», «Закон про захист прав спо­живачів», Цивільний Кодекс, Кодекс законів про працю», «Кримінальний ко­декс».

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного органу держави, що приймається відповідно до закону, на його основі та для його виконання.

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, мають низку специ­фічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце посідає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення ужитті будь-якого суспільства, відіграючи до­поміжну і деталізуючу роль. Відповідно до Конституції України, повноваження щодо прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Пре­зидентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). В обмеженому обсязі та у випадках, передбачених Конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміні­страцій (ст. 118), органи місцевого самоврядування га їх посадові особи (статті 143, 144).

Виділяють такі види підзаконних актів:

1.Укази й розпорядження Президента України. Вони мають підзаконний характер, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та кон­ституційними законами, і при цьому не повинні суперечити Конституції Укра­їни та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Президент, будучи главою держави, видає акти, які займають наступне після законів місце.

2. Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а та­кож указів Президента України. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття.

3. Накази, інструкції, положення міністерств, відомств, державних комі­тетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента й Уряду України.

4. Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, се­лищ тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5. Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників дер­жавних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), що прийня­ті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність.

Приклади: Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпо­рядження Президента України «Про призначення Л. Каденюка помічником Президента України з питань авіації та космонавтики»,' Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопро­дуктами», Постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення заробітної плати працівників культури та архівів», Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції державної політики у сфері поста­чання газу та нафти в Україну», «Про заходи щодо завершення будівництва недобудованих житлових будинків», акти Міністерства фінансів України, Дер­жавної податкової адміністрації тощо.

Висновок. Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий законо­давчим органом державної влади (парламентом) або референдумом, що регламентує найважливіші сфери суспільних відносин і має вищу юридичну силу. Ознаки закону: приймається народом або вищим представницьким органом (парламентом) в особливому порядку, має вищу юридичну силу, ре­гулює найбільш важливі суспільні відносини. Оприлюднення закону здійснює глава держави, способом офіційного оприлюднення законів є їх публікація. Види законів: Конституція, конституційні закони, звичайні закони, забезпечуючи закони. За суб'єктами законотворчості розрізняють: закони, ухвалені в результаті референдуму; закони, ухвалені законодавчим органом дер­жави. За межами дії: закони України; закони Автономної Республіки Крим. За структурною ознакою: кодифіковані та некодифіковані. За галузевою ознакою: конституційно-правові; цивільно-правові; адміністративно-правові, аі також міжгалузеві (комплексні). Розрізняють також види законів за сферами суспільного життя.

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ компетентного органу держави, що приймається відповідно до закону, на його основі та для його виконання. Виділяють такі види підзаконних актів: укази й розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Уряду України; накази, інструкції, положення міністерств, відомств, державних комітетів; рішення і постанови органів місцевого самоврядування; локальні нормативно-правові акти.

Дата добавления: 2015-05-26