Економічне вчення К. Маркса та його вплив на суспільне життя

Основні ідеї маржиналістських підходів І. Джевонс, Дж.С. Міль

Джевонс І. – австрійський економіст, відомий розвитком ідей маржіонілізму та підтримкою концепції «теорія граничної корисності». Відповідно до теорії граничної корисності, цінність товарів визначається їх «граничною корисністю» на базі суб’єктивних оцінок людських потреб. Гранична корисність якогось блага позначає ту користь, що приносить остання одиниця цього блага; причому, останнє благо повинне задовольняти наймаловажніші потреби. При цьому рідкість товару оголошується чинником вартості. Суб’єктивна вартість – це особиста оцінка товару споживачем і продавцем; об’єктивна ж цінність – це мінові пропорції, ціни, що формуються в ході конкуренції на ринку. В міру поступового насичення потреб суб’єкта корисність речі падає. Теорія граничної корисності намагається дати відповідь, як найкраще розподілити засоби для задоволення потреб за обмеженості ресурсів. Сучасні економісти використовують теорію граничної корисності, акцентуючи увагу на вивченні закономірностей споживчого попиту, аналізі пропозиції, дослідженні ринків і ціноутворення на мікроекономічному рівні.

Міль Дж. С. (1773–1836) англійський економіст, публіцист та філософ. Основна робота «Принципи політичної економії». Виступив на захист теорії Д. Рікардо, разом з тим, сам довільно її коментував. Наприклад, він стверджував, що прибуток є зарплатою за працю капіталіста. Заперечуючи можливість виникнення кризового перевиробництва, дослідник висунув тезу про наявність «метафізичної» рівноваги продавців та покупців, що насправді спростовано часом та досвідом.

Головним твором економічного вчення марксизму стала праця К. Маркса «Капітал». Метою цього твору стало узагальнене і систематизоване пояснення «законів руху» капіталізму, розкриття суті капіталістичного способу виробництва і обміну.

За своєю структурою «Капітал» складається з чотирьох томів. Перший том, що вийшов з друку у 1867р. під назвою «Процес виробництва капіталу», присвячено розгляду змісту самого процесу виробництва стосовно до умов вільної конкуренції. Назва другого тому – «Процес обігу капіталу» – визначає мету дослідження. У третьому томі, що має заголовок «Процес капіталістичного виробництва, взятий у цілому, у єдності всіх його сторін», аналізуються конкретні форми капіталістичних відносин, в яких ці форми «виступають на поверхні суспільства». Четвертий том «Теорія додаткової вартості» розглядає історію економічних концепцій, містить їх критичний огляд.

Структура «Капіталу» не випадкова, вона не відповідає методу дослідження від абстрактного до конкретного, а також матеріалістичному підходу до вчення економічних процесів, якого дотримувався К. Маркс. Так, у першому томі вивчаються початкові економічні категорії в їх найбільш загальній формі; у другому – процес відтворення окремого капіталу в масштабі суспільства, в третьому аналізується процес розподілу додаткової вартості між різними групами капіталістів та землевласників.

При розробці економічної концепції К. Маркс виходив із трьох наукових джерел: англійської класичної політичної економії Сміта–Рікардо, німецької класичної філософії Гегеля–Фейєрбаха і французького утопічного соціалізму. Центральне місце в методології досліджень Маркса займає концепція про базис і надбудову.

Теорія класів, за Марксом, полягає в наступному: це система, де працюють заради прибутку, має місце експлуатація одного класу іншим, а людина стає чужою сама собі, тому що не може самореалізуватися у праці, яка перетворилась лише у засіб існування в умовах непередбачуваного ринку і жорсткої конкурентної боротьби.

Маркс прагнув довести, що капіталізм отримає неминучу поразку, проте певних доказів цьому не надав. Основним є не порушення ринкових принципів розподілу доходів між класами суспільства, а те що ця система не забезпечує цілковитої занятості, тяжіє до колоніальної експлуатації і війн.

Основа його класової теорії полягала в наступному:

1. існування класів повязане лише з певними історичними фазами розвитку виробництва;

2. класова боротьба неминуче веде до перемоги пролетаріату;

3. диктатура пролетаріату становить собою лише перехід до знищення класів і до суспільства без класів.

Маркс у теорію капіталу ввів нове поняття «органічна будова капіталу», яке являє собою вартісне співвідношення між постійним і змінним капіталом. Далі він вивів поняття «норма експлуатації», яка визначається як відношення між додатковою вартістю і змінним капіталом.

Маркс запропонував трудову теорію вартості, концепцію двоїстого характеру праці, втіленої в товар, концепцію «ціни виробництва», теорію додаткової вартості, теорію ренти, концепцію простого і розширеного відтворення, доктрину економічної кризи.

Дата добавления: 2015-05-26