Умови надання правової охорони географычним зазначенням. Субєкти права на географічне зазначення

Географічне зазначення - це назва країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта, використовувана для позначення товару, особливі властивості якого виключно або переважно визначають

В п. 1 ст. 22 угоди TRIPS, визначено, що “географічними зазначеннями, для цілей цієї Угоди, є зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території Члена, регіону або місцевості на його території, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов’язані з його географічним походженням”.

Загальні вимоги щодо захисту географічних зазначень викладені в параграфах 2- 4 статті 22 угоди TRIPS.

Регулює дане питання також ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товару» від 16.05.1999р. В тексті Закону не використовується термін географічне зазначення. Його замінено терміном “зазначення походження товару”. Під “зазначенням походження товару” в Законі слід розуміти або просте зазначення походження товару, або ж кваліфіковане. Просте зазначення походження товару – це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

Під кваліфікованим зазначенням в Законі слід розуміти або назву місця походження товару (далі по тексту НМП), або географічне зазначення походження товару (далі по тексту - ГЗП).

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону правова охорона надається кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.

Частина 6 статті 10 Закону передбачає, що іноземні заявники повинні замість документів, зазначених у частині 5 статті 10 Закону, подати лише документи, які підтверджують:

а) правову охорону заявленого кваліфікованого зазначення походження товару у відповідній іноземній державі;

б) право іноземного заявника на використання відповідного кваліфікованого зазначення походження товару.

Така норма в принципі не суперечить нормам угоди TRIPS, однак ставить в менш сприятливі умови виробників вітчизняних товарів. Це зумовлено відносною складністю реєстрації географічних зазначень в Україні і неможливістю їх реєстрації за кордоном без попередньої реєстрації в Україні (стаття 16 Закону).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення відповідно до ст. 502 ЦК України є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом. Дана норма ЦК України має бланкетний характер, вказуючи лише на орієнтовний перелік суб'єктів права на географічне зазначення, відносячи більш детальне окреслення кола суб'єктів зазначеного права до компетенції спеціального законодавства. Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" розмежовує суб'єктів права на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та суб'єктів права на використання кваліфікованого зазначення. До першої категорії належать: а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; б) асоціації споживачів; в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Право на використання зареєстрованої назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару за умови реєстрації цього права мають дише виробники, які в географічному місці, зазначеному в реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до відповідного реєстру. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені законодавством України, відповідно до міжнародних договори) України чи на основі принципу взаємності.

Дата добавления: 2015-05-26