Загальна характеристика, види та форма договорів у сфері інтелектуальної власності

Майнові права на ноу - хау. такі ж і комерційної таємниці

Поняття та ознаки та сутність ноу - хау. Субєкти права на ноу - хау. Майнові права на ноу - хау.

Майнові права на комерційну таємницю.

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

поняття та ознаки та сутність ноу - хау. В 1965 року Міжнародне бюро по охороні інтелектуальної власності – ноу-хау – це технічні знання і спосіб виготовлення, або знання яке стосується використання і застосування нової техніки.

ознаки:

1) практична цінність;

2) промислові цілі;

3) секретність (відсутність публікацій та широкого розповсюдження знань, певна конфіденційність);

4) виробництво нової продукції.

Субєкти права на ноу - хау. Залежно від підстав виникнення права на "ноу-хау" розрізняють первинних і похідних його правоволодільців. Первинним правоволодільцем є творець, у ролі якого завжди виступають фізичні особи, творчою інтелектуальною працею яких створено "ноу-хау". Проте і особа, яка завдяки самостійній сумлінній праці отримала нове творче рішення певного практичного завдання, яке в іншої особи охороняється як "ноу-хау", визнається самостійним його правоволодільцем і має право використовувати останнє на свій розсуд без будь-яких обмежень і виплати винагороди. У відносинах, що виникають у зв'язку зі створенням "ноу-хау", таке рішення здається єдино можливим. При цьому не можна не зазначити певного зв'язку, який спостерігається між "ноу-хау" та об'єктами у сфері промислової власності, де подібні відносини є винятком і опосередковуються інститутом попереднього користування. Похідними володільцями права на "ноу-хау" є особи, до яких права на цей об'єкт переходять або на основі цивільно-правових договорів, або в порядку сингулярного правонаступництва (спадкування).

Особливість прав інтелектуальної власності обумовила необхідність окремого правового регулювання договірних відносин у сфері інтелектуальної власності, чому і присвячені положення гл. 75 "Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності" та гл. 76 "Комерційна концесія" ЦК.

Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності - це група договорів у сфері інтелектуальної власності, спрямованих на набуття, зміну або припинення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Стаття 1107 ЦК закріплює такі види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Варто звернути увагу, що у сфері інтелектуальної власності не проводиться розмежування договорів на самостійні види в залежності від правоволодільця чи безвідплатності відносин. Тобто договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та ліцензійний договір можуть бути як відплатними, так і безоплатними. орма договорів у сфері інтелектуальної власності обов'язково має бути письмовою. У разі недодержання письмової форми договору він є нікчемним (ч.2 ст. 1107, ч.І ст. 1118ЦК). Як виняток законом можуть бути встановлені випадки, у яких зазначений договір може укладатись усно. Зокрема, відповідно до п. І ст. 33 Закону України „Про авторське право і суміжні права" в усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

За загальним правилом сторони самі вирішують, чи вважають вони за потрібне вчинити державну реєстрацію договорів у сфері інтелектуальної власності (наприклад, ліцензійних договорів). Відносно ж договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (стосовно об'єктів, які є чинними після їх державної реєстрації), їх державна реєстрація є обов'язковою.

Дата добавления: 2015-05-26