Стомлення - це викликане працею тимчасове зменшення працездатності

Варіант № 9.

1. Схарактеризуйте втому як окремий функціональний стан під час діяльності.

При цьому працездатність знижується тимчасово та відновлюється за період регламентованого відпочинку. Психофізіологічним критерієм стомлення може бути зниження та різнонаправлений характер показників, які досліджуються, але всі коливання не виходять за межі нормативних. Психологічною ознакою стомлення є суб'єктивне відчуття утоми, яке супроводжується труднощами в роботі, зниженням її темпу, в'ялістю, "тяжкою" головою та ін.

За Н.Д. Левитовим (1984), стомлення має такі компоненти:
1. Почуття слабосилля ( переживання особливої, обтяжливої напруги та невпевненості; людина почуває, що не має можливості продовжувати роботу як це потрібно.)
2. Розлад уваги.

3. Порушення в моторній сфері.

4. Погіршення пам'яті та мислення.

5. Ослаблення волі.

6. Сонливість.
В механізмі стомлення важливе значення має вплив на працюючий орган метаболітів, які утворюються в процесі роботи, витрати та відновлення енергетичних ресурсів, зниження збудливості сприймаючого та виконуючого відділів рефлекторної дуги, а головне — розвивається гальмування в центральних відділах головного мозку, яке носить охоронно-відновний характер.
В основі розвитку стомлення у спеціалістів є не виснаження енергетичних ресурсів організму, а порушення регуляції динамічного стереотипу.

За Н.Д. Левітовим, розвитку стомлення може сприяти підвищена складність, важкість і напруженість праці, одноманітність, відхилення від гігієнічних норм, невідповідність робочих місць вимогам ергономіки та ін.

2. Розкрийте відмінність динаміки працездатності за Корольчуком М.С. і Космолинським Ф.П..

Динаміка працездатності за Корольчуком, налічує 4 основні стадії:

1.Впрацювання

2. Висока (оптимальна) працездатність

3. Нестійка працездатність

4. Неухильне зниження працездатності.

Також виділяється 5та стадія – кінцевий порив.

Космолинський та Дерев»янко виділяють шість класичних періодів:

1. впрацьовування,

2. високої працездатності,

3. повної компенсації,

4. нестійкої компенсації,

5. прогресивного зниження успішної роботи

6. кінцевого пориву.

Корольчук М. С. описує динаміку працездатності за таким критеріями: суб’єктивний стан, професійна працездатність, психофізіологічні показники.

Космолинський та Дерев»янко виділяють 4 таких критерії як: максимальні можливості організму, продуктивність роботи, емоційно-вольва напруга, стомлення.

Перші стадії збігаються, другі також, проте в динаміці працездатності за Корольчуком друга стадія високої працездатності включає 2,3 стадії за Дерев»янко.

За схемою Дерев»янко на 3 стадії, повної компенсації з’являється втома і поступово вона наростає з кожною стадією.

А за Корольчуком на 3 стадії, нестійкої працездатності, яка відповідає 4 стадії за Дерев»янко, нестійкій компенсації, виникає втома, а на 4 стадії, неухильного зниження працездатності, виникає перевтома.

Остання стадія, кінцевого пориву, характерна для обох схем динаміки працездатності.

3. Дайте рекомендації для попередження нервово-психічної напруги.

Нервово-психічна напруга (НПН) розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров'ю

Рекомендації для попередження і усунення напруги.
1. Рекомендації тренування й підвищення кваліфікації, котрі сприяють не тільки підвищенню працездатності спеціалістів, але й зменшенню непотрібної емоційної напруги. Іноді розладдя в роботі виникає від незнання й недосвідченості, у зв'язку з чим виникають стресові ситуації.
2. Підтримка ритмічного виробничого навантаження. Встановлено, що нервове перенапруження й невротичні реакції частіше виникають у осіб, котрі беруться за безліч справ одночасно.
3. Вироблення у людей з дитячого віку чіткого переконання, що вони не зможуть уникнути стресових ситуацій, негативних емоцій, важких моментів в житті й на роботі.
4. Правильне трудове, психологічне, естетичне й етичне виховання, котре в значній мірі попереджує вірогідність виникнення конфліктних стресових ситуацій. Усвідомлення і спрямованість всіх працюючих на колективну працю.
5. Відволікання уваги від стресової ситуації, перекладання її на той вид діяльності, котрий більш за все цікавить або приваблює працівника.
6. Підтримка у працюючих керівниками цехів, відділів, лабораторій й усього виробництва інтересу до роботи на всіх рівнях управлінської і виконавчої ланки.
7. Створення на виробництві умов для виникнення позитивних емоцій.
8. Проведення відпустки в обстановці, яка відрізняється від тієї, де людина звичайно живе й працює. Для зменшення впливу хронічного емоційного стресу велике значення має характер відпочинку, спосіб проведення відпусток, канікул та їх своєчасність.

Варіант № 10

1.Схарактеризуйте гіпокінезію як окремий функціональний стан під час діяльності.

Гіпокінезія - це обмеження рухового навантаження. Гіпокінезія, згідно з рішенням ВООЗ, розцінюється як фактор ризику серцево-судинних захворювань, нервової системи, прискорення процесу фізіологічного старіння. Недолік рухової активності знижує реактивність організму, збільшує вплив негативних емоцій на здоров'я людини, знижує робоче напруження нижче оптимального і погіршує професійну діяльність та працездатність.
Головними прикметами стану, пов'язаного з гіпокінезією, вважаються: зменшення енергообміну, розвиток детренованості серцево-судинної та дихальної систем, перевага гальмівних процесів в корі головного мозку, ослаблення її регуляторних функцій. Такі зміни стану організму супроводжуються порушенням сну, підвищеним стомленням, ослабленням пам'яті, збільшенням кількості помилок, зниженням ефективності та безпеки професійної діяльності.
Небезпека для здоров'я спеціалістів виникає у випадках тривалої гіпокінезії без профілактичних заходів і психофізіологічного контролю, коли можуть сформуватись два головних синдроми: ве-гето-судинна дистонія та нервово-психічна астенізація.
Єдиним і досить ефективним заходом профілактики гіподинамії та гіпокінезії є фізичні вправи з врахуванням закономірностей зміни фізіологічних функцій та характеру наступної діяльності спеціаліста.

2.Визначте критерії та оцінки працездатності.

Працездатність необхідно оцінювати за допомогою прямих та побічних показників. Кількісну оцінку можливо здійснити за допомогою таких критеріїв, як надійність і якість роботи, швидкість виконання робочих операцій та інших прямих показників. Однак в реальних умовах не завжди є можливість використання критеріїв виконання професійних обов'язків. Крім цього, дуже важливо виявити, якою ціною для організму досягається успішність професійної діяльності. Це можливо виявити за допомогою інформативних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних показників. Тому для кількісної оцінки працездатності поряд з прямими показниками необхідно застосовувати критерії функціонального стану організму. Як відомо комплексна оцінка окремих психофізіологічних функцій дозволяє більш точно порівнювати та прогнозувати їх зміни як у окремих спеціалістів, так і в колективах. Аналіз даних літератури показує, що загальна характеристика функцій організму в процесі діяльності може бути здійснена шляхом використання достатньо широкого набору методик дослідження з метою об'єднання одержаних показників в одну інтегральну оцінку. Розрахунок інтегрального показника функціонального стану можливий двома способами. В першому випадку усереднюється відносна величина зміни досліджуваних показників в порівнянні з даними попереднього (фонового) дослідження. В другому випадку всі досліджені показники в динаміці спостереження переводяться в бальні оцінки за методикою Г.В. Суходольського, які в подальшому складаються і розраховується середня арифметична величина функціонального стану в балах. В практичних дослідженнях в залежності від умов та мети роботи рекомендовано використовувати два підходи для характеристики функцій організму та працездатності спеціалістів.Для пошуку можливості кількісно виміряти рівень працездатності спеціалістів за допомогою побічних її показників пропонують такий методичний підхід.

3. Розкрийте симптоми за якими визначається ІІ ступінь перевтоми.

Перевтомлення – це стан організму на межі патології, яке розвивається під впливом тривалої та невпинної роботи в стані стомлення або тоді, коли регламентуючий відпочинок між циклами роботи є недостатнім для відновлювання й характеризується об’єктивно – суб’єктивними ознаками стомлення, а в професійній діяльності з’являються грубі помилки в роботі.

Характеристикою другого ступеню перевтомлення є значне зниження дієздатності. При звичайному навантаженні з’являється раніше відсутня втома,повна компенсація дієздатності вольовими зусиллями. Відбувається тимчасова нестійкість настрою, розлади сну (або тяжче засинати або прокидатись). Ознаки зниження розумової працездатності у тому,що людині важче зосередитись. Психогігієнічні заходи, які варто застосувати це чергова відпустка та відпочинок.

Дата добавления: 2015-05-26