Коцур В-П., Коцур А.П. Історіографія історії України. останніх днів його житгя

останніх днів його житгя. «Діаріуш» закінчується описанням смерті і пишного церемоніалу поховання гетьмана.,;

«Щоденник» Хаиенка являє собою мемуарні записи, в яких відобї>ажено події різноманітної о характеру за \ 723- 1753рр. з великими пропусками. Ці записи автор робив після свого звільнення з Петро павлівської фортеці і повернення в Україну. Вони сіаиовлять різного роду ногатки з сімейною життя, еіизодіїі службової діяльності і енер»льного хорунжого, взаємин автора з різними високопоставленими

і простими людьми.

«Діаріуш» і «Щоденник» Ханенка можна віднести скоріше не до пам'яток історіографії, а до певної катеїорі'ї джерел з історії ХУПІст- У мемуа-рах Ханенка історик може здобути певне уявлення про життя і побут української старшини, купців, про ціни на продукти та різного роду вироби, В окремих записах - про кріпосницькі повинності поспо-питих, про характер служби і різних повинностей козаків тощо-

Ьільшу вартіс гь для іс'юрнка с гановнть «Щоденник» генерального підскарбія Якова Андрійовича Маркевича (народився в 1690-номер в

1770 Е³-).

Автор «Щоденника» Я.Марконич навчався в Київській академії і

закінчив її в 17 років. Він буи вихованцем Феофана Прокоповнча і, за, висловом свого вихователя, мав змогу прикрасити свою голову митрою, тобто зайняти посаду спископа. Але Маркевича сильніше вабили справи мирського характеру, він прагнув піти по лінії піднесення в старшинських чинах і рангах. Ці його плани зруйнувала смерть Скоропадського. Ноний і іїтьман Данило Апостол 'і а інші старпіижі ненавиділи Маркевичів і не допускали їх службового просування. Яків Маркови'і при всіх його спритностях і багатстві, як зайняв при "'І Скоропадському незначну посаду знатного військоіі'іго товариша, так І залишився на ній. Лише під кінець

Особливості української історіографії ХУЛІ ст.^

життя, після скасування гетьманства, він успадкував батьківське звання гене­рального підскарбія у відставці.

Близьким приводом Маркевичу до початку ведення «Щоденника» була коротенька історична «Кроніка» 1452-1712 рр., написана його тестем, чернігівським полковником і в останній час наказним гетьманом Павлом Полуботком. Я.Маркевич спочатку доповнив цю «кронічку» власними записами кількох подій, продовжив ЇЇ, а потім став щодня вести свій «домашній протокол», як він називав «Щоденник», про інгом 11 ятдесяти років.з І717по 1767р.

У свій час О.Лазаревський, досліджуючи «Щоденник» Я.Маркевича, вірно підкреслив, що історичне значення подібної о роду пам'яток полягає в тому, що в них ми знаходимо достовірі іс зображення домашнього побуту з усіма подробицями щоденної життєвої метушні і гонигви.іабага'їстнамії козацької старшини. Слабка сторона щоденника полягала в недостатності матеріалу про політичні події, яких автор уникав записувати. В щоденнику відображено з усіма подробицями житія багатія Лівобережної України. В ньому ми знаходимо цінні відомості про ставлення пана до своїх підданих, а головне - велике число даних про тодішнє сільське господарство, ремесло, різні оренди, торгові і грошові операції. В цьому відношенні «Щоденник» Якова Маркевича становить незаперечну ціннісгь, як джерело для вивчення соціально-економічної історії України XVIII ст.

• І.Мазепа в українській та зарубіжній літературі. В історії України важко інаіііи особу, навколо якої ючилися б такі гострі суперечки, перехрещувалися різні, часто полярні думки, як І.Мазепа. Захоплення, різке ненрийнятгя, замовчування — такий щонайменше діапазон суджень дослідників про нього.

Справді, ряд обставин, зумовив, м'яко кажучи, неоднозначність оцінок і характеристик. II Іо спонукало перскидагисяІ.М.йепі від одного прави і еля до іншого'/ Яке його місце серед українських гетьманів? Чому

138 ___ Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії Укрїі1"ии

улюбленець Петра І, осипаний царськими щедротами, став його заклятим ворогом? Це лише незначне коло питань, що вимагають відповіді правдивої, об'єктивної, зваженої, побудованої на фактах, а не на домислах та емоціях.

Заради справедливості слід зазначити, що постать І.Мазепи, його життя та діяльність вже в XVII сг. перебували в полі зору не лише найближчого оточення, а й широкої громадськості - простих людей, літописців, політичних діячів та дипломатів, журналістів, вітчизняних і зарубіжних. Існує величезна історіографічна традиція, Причому з найширшим спектром думок, поглядів гаоцінок цігї непересічної особи. Потрібно відзначиш, що історіографія по даній темі поділяється на праці, які дають пози-іивіїу, об'єктивну оцінку діяльності гетьмана України та праці пронеіровської орієнтації, де І.Мазепу звинувачують у зраді.

Слід віддати належне праці Уманця Ф.М, (Гетьман Мазепа, - СПб, 1887), де вперше (після 1709 р.) дається правдива

оцінка діяльності гетьмана І,Мазепи, Сіюєю працею він не ідеалізує посіагь гетьмана, а передає його настрої, погляди га діяння з об'єктивної точки зору. В книзі просліджується життєвий шлях І.Мазепи до гетьманської булави, причини переходу до КарлаХП, а також зображено

Полтавську битву-

Позитивну оцінку полководцю і громадському діячеві дають український історик і літературознавець Т.Тіорщіїк та французький історик і публіцист Р.Мартель (Іван Мазепа. • К. Сііенас, 1991. - 133 с.). Твір являє собою життєвий і політичний портрет гетьмана. У книзі особлива увага звертається на дитячі то юнацькі роки І.МаіСпи. на формування його поглядів. На основі документів І.Борщак -іа Р.Маргель охаракте-ризовують дипломашчні зв'язки І.Маїепи та Карла XII і їх спільну діяльність проти Петра 1. Автори книги зображують І.Мазепу як людину, якій притаманне високе почуття - кохання-

Дата добавления: 2015-05-26