Спеціалізованої Вченої ради О.М.Сухий 2 страница

Потрібно зазначити, що запропонована класифікаційна схема розгляду документів може використовуватись лише для першого етапу діяльності ЗУНР. Під час періоду, коли основною формою політичного режиму була диктатура, а сама західноукраїнська держава втратила свою територію, групу актів нормативно-правового характеру в основному складають розпорядки Диктатора, на які поряд з законодавчими покладались також і регламентуючі та інструктивні функції.

В основному документи нормативно-правового характеру, які відклались в ході діяльності владних структур ЗУНР опубліковані у спеціальних періодичних виданнях уряду та його міністерств («Збірник законів, розпорядків та обіжників проголошених Державним Секретаріатом Зах.-Укр.Н.Р.», «Вістник державних законів і розпорядків Західної Области Української Народної Республіки», «Вістник Державного Секретаріату військових справ», «Вістник Державного Секретаріату просьвіти і віроісповідань»), тогочасній пресі (газети «Република», «Діло», «Українське слово», «Нове життя», «Український прапор»). Значний пласт джерел такого ж характеру міститься й у фундаментальних працях перших дослідників історії ЗУНР: М.Лозинського, М.Чубатого, С.Ярославина, М.Стахіва та ін.

Пріоритетний характер використання джерел з означеної проблеми мають ті, які опубліковані в офіційних друкованих виданнях органів державної влади та управління ЗУНР. Їх текстовий зміст є найбільш точним і, за загальноприйнятими принципами джерелознавчої науки, вважається автентичним, канонічним.

Для вивчення процесу побудови структури вищих органів державної влади та управління ЗУНР необхідним є також і використання тих нормативно-правових актів, які відклались у формі незавершених документів, проектів і т.і. Джерелознавче вивчення, наприклад, ряду проектів розпорядків Диктатора дозволило з’ясувати їх сфрагістичні особливості, які, у свою чергу, дають нам підстави зробити висновок концептуального характеру. Поєднання гербів двох держав українського народу – УНР та ЗУНР у печатці на розпорядку Диктатора «Про заміну найвищої обрахункової палати Урядом Державної Контролі» від 29 грудня 1921 р. не є випадковим. Герб ЗУНР. менший за розмірами і вміщений всередині герба УНР, символізує, вважаємо, органічну національну та державну єдність західноукраїнських з усіма українськими землями, як це і було проголошено під час злуки ЗУНР і УНР. Використання такого поєднання гербів у державній печатці ЗУНР свідчить про панування в цей час серед її керівництва соборницьких настроїв. Це, у свою чергу, робить сумнівним твердження окремих дослідників про те, що вже восени 1919 р. наступив державний розрив між ЗУНР і УНР.

Таким чином, комплекс джерел, які висвітлюють процес формування та діяльності вищих органів влади і управління ЗУНР, складають, насам-перед, документи офіційного характеру, різноманітні за видами, формою і призначенням. Специфіка їх напрацювання, введення в дію і застосування, текстовий зміст та сфрагістичні особливості дозволяють вичленити два етапи у процесі державного будівництва в ЗУНР, пов’язані з цими етапами видозміни самих державно-правних інституцій, їх характеру тощо.

У четвертому розділі «Характеристика джерел до вивчення діяльності місцевих органів державної влади і управління, судочинства, правопорядку та збройних сил в ЗУНР» основна увага привернута до писемних, які згруповані автором у окремі підвиди: документи офіційного характеру, видані владними структурами; матеріали преси про їх роботу; спогади безпосередніх учасників та очевидців подій.

Значна різноманітність писемних джерел першого підвиду вимагає, на наш погляд, додаткової внутрішньої класифікації. За походженням, ці документи слід розділити на три підгрупи. Першу складатимуть документи вищих органів державної влади, які визначали структуру, нормативно-правову базу та сферу компетенції означених державних інституцій.

До другої слід віднести документи, видані самими місцевими органами державної влади і управління, судочинства, правопорядку та збройних сил ЗУНР як у офіційних друкованих органах, так і у формі листівок, повідомлень, оповісток–оголошень.

Третю групу, вважаємо, складають документи і матеріали такого ж походження, які не були опубліковані, але збереглися в архівах.

Питання діяльності місцевих органів влади і управління, судочинства, правопорядку та збройних сил в ЗУНР відображені також у матеріалах преси, спогадах учасників та очевидців подій.

Аналіз виявлених та опрацьованих джерел дав можливість зробити ряд наступних висновків.

Система місцевих органів державної влади і управління функціонувала лише протягом першого періоду існування ЗУНР. На чолі окремої адміністративної одиниці – повіту, стояв Державний Повітовий Комісар, при якому на правах дорадчого органу діяла повітова українська національна рада. З втратою ЗУНР власної території припинила своє функціонування і система місцевих органів державної влади та управління.

Структура цивільного судочинства так і не набула остаточного завершення, практичного втілення. Не були створені плановані сталі вищі судові інстанції: «Вищий Суд у Львові» та «Найвищий Державний Суд у Львові». Джерелознавчого підтвердження діяльності тимчасової інституції такого ж характеру – Сенату ІІІ інстанції –, про створення якого задекларовано у ряді нормативно-правових актів держави, у ході дослідження нами не виявлено.

Система військового судочинства в ЗУНР була в основному сформована у листопаді 1918 – січні 1919 рр. Вона була сталою протягом першого етапу існування держави і, на відміну від системи цивільного судочинства, діяла також і протягом другого. Однак виявлені та опрацьовані документи і матеріали не дозволяють повністю відтворити її структуру в цей час.

Структуру органів охорони суспільного порядку в державі складали Корпус Української Державної Жандармерії та міліції на місцях. Діяльність першого, як і його побудова, підпорядкування, правова база функціонування були чітко визначені конкретними нормативно-правовими актами. Становлення міліції на місцях, вважаємо, відбувалося за відсутності єдиної нормативно-правової бази. Повідомлення з місць до УНРади про становище у повітах протягом листопада 1918 р. вказують на те, що цей процес здійснювався з ініціативи і під керівництвом адміністративних органів та регулювався лише ними. У продовж другого етапу діяльності ЗУНР органи державної жандармерії і міліції вже не виконували функції охорони суспільного порядку в державі, а здійснювали її лише в складі збройних сил, що вимагає окремого дослідження, в тому числі і джерелознавчого.

Збройні сили ЗУНР – Українська Галицька Армія – в ході свого становлення і розвитку неодноразово змінювали статус, форму, структуру, підпорядкованість. Виявлення і опрацювання ряду документів офіційного характеру, зосереджених у фонді 2188 ЦДАВО України, дозволили нам документально довести, що у лютому – березні 1919 р. чисельність збройних сил ЗУНР набула найбільшого кількісного показника і складала 120 тисяч чоловік. З виникненням у січні 1920 р. Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА) УГА не припинила своєї діяльності, а була відроджена в переддень і в ході радянсько-польської війни. Однак з жовтня 1920 р. по січень 1923 р. активних військових дій не вела, зосередивши свої зусилля на організаційне, структурне становлення і зміцнення, на культурно-просвітницьку роботу серед свого особового складу, інтернованого у таборах в Польщі, Чехословакії, Болгарії.

У висновках дисертації зроблено узагальнення з головних проблем дослідження.

Аналіз та наукове опрацювання комплексу джерел до вивчення державного будівництва у Західно-Українській Народній Республіці дає підстави зробити наступні висновки:

по-перше, джерельна база до вивчення проблеми, що досліджується, є доволі репрезентативною як за кількісними, так і за якісними критеріями;

по-друге, в ній мають місце прогалини, пов’язані з відсутністю через ряд об’єктивних та суб’єктивних чинників джерел з окремих проблем історії ЗУНР, що, однак, суттєвим чином не позначається на рівні репрезентативності комплексу джерел;

по-третє, підвищенню цього рівня, а також інформативної насиченості джерел сприятиме лише комплексний підхід в процесі їх дослідження та використання, нове, неупереджене прочитання вже відомих документів і матеріалів;

по-четверте, об’єктивному і всесторонньому вивченню проблем державного будівництва в ЗУНР та її історії загалом сприятиме введення в науковий обіг нових джерел, як, наприклад, протоколів і стенограм засідань УНРади, Ради Державних Секретарів, Колегії Уповноважених Диктатора, що має принципове значення для дослідження і висвітлення зазначеного процесу.

Наявні джерела відображають основні проблеми, тенденції, напрямки процесу державного будівництва у Західно-Українській Народній Республіці, його практичне втілення.

Опрацювання інформативного потенціалу означеного комплексу джерел дозволяє зробити ряд висновків загальноісторичного, концептуального характеру:

по-перше, наявні джерела підтверджують той факт, що Листопадова революція 1918 р. на західноукраїнських землях носила національно-демократичний характер;

по-друге, Листопадова революція 1918 р. стала закономірним результатом і складовою частиною розвитку загальноукраїнського національно-визвольного руху першої чверті XX ст., в т.ч. і Української революції 1917-1920 рр.;

по-третє, виникнення та утвердження Західно-Української Народної Республіки, в свою чергу, стало закономірним наслідком розвитку Листопадової революції;

по-четверте, саме існування ЗУНР проходило в два етапи, які відрізнялись між собою конкретно-історичними умовами, векторами, завданнями державного будівництва в ній, що й зумовлювало його характер та форми;

по-п’яте, сам процес державного будівництва в Західно-Українській Народній Республіці мав цілеспрямований, послідовний, законодавчо обгрунтований та забезпечений характер на кожному з цих етапів. Його реалізація в конкретних формах мала певні особливості, не характерні для процесу національного державотворення в ході Української революції 1917-1920 рр. в інших регіонах України;

по-шосте, не зважаючи на окремі помилки та прорахунки в ході державного будівництва в ЗУНР, причиною його припинення та ліквідації самої держави стали, головним чином, зовнішньополітичні фактори.

До рекомендацій, спрямованих на використання отриманих результатів, зокрема, можна віднести:

використання наведених нами раніше невідомих джерел, деякі нові оцінки уже опублікованих у підготовці узагальнюючих та спеціальних праць, збірників документів і матеріалів, хрестоматій з історії ЗУНР, історії України, джерелознавства, теорії та історії держави і права України;

передбачити розгляд відповідних проблем у програмах курсів історії України, теорії та історії держави і права України, які викладаються у вищих навчальних закладах держави;

розгорнути подальше дослідження джерел з історії ЗУНР як складової частини Української революції 1917-1920 р., яке могло б завершитись створенням комплексної узагальнюючої праці «Українська революція 1917-1920 рр.: історіографія та джерела».

Основний зміст дисертації відображений автором у таких публікаціях:

1. Великочий В. Національна політика ЗУНР у контексті українсько-польських відносин: джерелознавчий аспект // Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.). - Івано-Франківськ: Плай, 1997. - С.11З-117.

2 Великочий В. Дмитро Вітовський (1887-1919 рр.) Документальний нарис. - Коломия, видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 1997. - 75 с. (у співавторстві).

3. Великочий В. Нормативно-правова база формування системи органів місцевого управління в ЗУНР: джерелознавчий аспект// Нова політика. - 1998. - №2. - С. 60-63.

4. Великочий В. Марки ЗУНР як джерело до вивчення її історії // Нова політика. - 1998. - № 5. - С. 13-17 (у співавторстві).

5. Великочий В. Джерела до вивчення Листопадового зриву 1918 року // Вісник Прикарпатського університету. Серія «Історичні науки». - Вип. 1. - Івано-Франківськ: Плай, 1998. - С. 87-98.

6. Великочий В. У небі над Україною в боротьбі за свободу і незалежність її народу // Українознавство: документи, матеріали, раритети.- Івано- Франківськ: Плай, 1998. - С.99-119.

7. Великочий В. ЗУНР в пам’ятках історії та культури Прикарпаття. - Івано- Франківськ: Плай, 1999. - 128 с. (у співавторстві).

8. Великочий В. Джерела вивчення історії Західноукраїнської Народної Республіки // Україна: державність, історія, перспективи. - Івано- Франківськ: Плай, 1999. - С. 122-129.

АНОТАЦІЯ

Великочий В.С. Історія ЗУНР: джерела до вивчення державного будівництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Львівський державний університет ім. Івана Франка, 1999.

У дисертації аналізується комплекс джерел до вивчення державного будівництва у Західно-Українській Народній Республіці (ЗУНР): прослідковано наявні історіографічні надбання через призму використання в них відомих на час створення праць історичних джерел; з використанням методів джерелознавчої евристики встановлено сукупність тих з них, що є основою для дослідження історії ЗУНР в цілому, державного будівництва в ній зокрема; проведено класифікацію виявлених джерел, подано загальну характеристику їх походження, зберігання та конкретних особливостей використання; введено у науковий обіг нові джерела та здійснено нове прочитання вже відомих. На основі аналізу та синтезу комплексу джерел визначено якісний та кількісний рівень їх репрезентативності, уточнено концепцію і періодизацію розвитку державотворчих процесів у ЗУНР, форму, структуру і функціональні особливості центрального державного апарату, органів місцевої державної влади та управління, суду, охорони суспільного порядку, збройних сил, накреслено шляхи підвищення рівня інформативної віддачі джерел для вивчення державного будівництва в ЗУНР, його взаємозв’язку і впливу на розвиток національно-визвольного руху на західноукраїнських землях періоду Української революції 1917-1920 рр.

Ключові слова: Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), державне будівництво, державно-правні інституції, джерельна база, типово-видова класифікація джерел.

АННОТАЦИЯ

Великочий В.С. История ЗУНР: источники к изучению государственного строительства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Львовский государственный университет им. Ивана Франко, 1999.

В диссертации анализируется комплекс источников к изучению государственного строительства в Западно-Украинской Народной Республике (ЗУНР): прослежено имеющиеся историографическое наследие через призму использования в нем известных на время создания трудов исторических источников; с использованием методов источниковедческой эвристики установлено совокупность тех из них, что служат основой для исследования истории ЗУНР в целом, государственного строительства в ней в частности; проведена классификация выявленных источников, представлена общая характеристика их происхождения, хранения и конкретных особенностей использования; введено в научный оборот новые источники и осуществлено новое прочтение уже известных. На основе анализа и синтеза комплекса источников определен качественный и количественный уровень их репрезентативности, уточнено концепцию и периодизацию процессов государственного развития в ЗУНР, форму, структуру и функциональные особенности центрального государственного аппарата, местных органов государственной власти и управления, суда, охраны общественного порядка, вооруженных сил, намечено пути повышения уровня информативной отдачи источников для изучения государственного строительства в ЗУНР, его взаимосвязи и влияния на развитие национально освободительного движения на западноукраинских землях периода Украинской революции 1917-1920 гг.

Ключевые слова: Западно-Украинская Народная Республика (ЗУНР), государственное строительство, государственно-правовые институции, источниковая база, типо-видовая классификация источников.

ANNOTATION

Velykochyi V.S.- The history of Westukrainian People’s Republiс: the sources of learning state construction. - Manuscript.

Dissertation for admission to the degree of candidate of history to the major 07.00.06. - historiography, source study and special historic disciplines. - Lviv State University, named after lvan-Franko,1999.

The dissertation analyses the complex of sources for learning the state construction in Westukraininan People’s Republic (WUPR). It traces the real historiographic properties in the light of using works of historical sources on the time of creation. Using the heuristics methods of source studies, it was established that those of them are the basis for the investigation of the history of Westukrainian People’s Republic as the whole and the state construction separately. The discovery sources were classified and the characteristic of their origin, reservation and the peculiarities of their usage were done. The well-known sources were read and introduced the new ones. On the basis of the analysis and synthesis of the complex of sources, it was determined their qualitative and quantitative level of representation and it was drawn up the ways of improving the level of informative sources for learning the state construction of Westukrainian People’s Republic, its history.

Learning of available historiographical acquisitions from the history of WUPR allowed to set up that the source study aspects of its history haven’t yet become the subject as special as complex scientific investigations. As a rule, in works, they only enumerate the groups of the investigated documents and materials. They also contain the fragmentary information about the publications and places of their preservation. There is no information about the character of the documents, their authors, time and place of their creation. The main courses of such situation are: impossibility of the detailed learning sources because off the USSR secret character of the preservation of the funds and collections of documents and materials; specific investigation themes of the home and foreign authors in present development of history.

The total sum of sources which are the basis of the investigation of the WUPR history as the whole and the state construction separately, consist of the funds and collections of the central archives, scientific libraries of Ukraine, State archives ofVinnytsya, Transcarpethian lvano-Frankivsk, LvivTernopil and Chernivtsi regions, agencies of Security Service, Public Prosecutor, the Supreme Court of Ukraine. The dissertation also contains the sources from the archives of Republic of Poland, Germany, Austria, Vatican, Great Britain, the USA and the Russian Federation. For the systematization of the exposed sources the author used the common scheme of their classification according to their type and form characteristic, forms, origin and prescription.

The main attention in the dissertation concentrated on the analysis and synthesis of the written sources because they are the most informative and representative. The priority belongs to the documents which appeared during the process of activity of the various state, public and private establishments. We consider their usage in this investigation as the basic because only they determine the progress and peculiarities of WUPR state construction.

This dissertation investigates the history of WUPR archive fund formation, its fortune before and after that state existence. The normative-legal acts which were the basis of the office work system and the course of the appearance of several types of the official materials and documents were also analysed.

On the basis of primary sources the following problems were traced:

- the changes of the title; the status of the state; the character of its political regime depending on the objective and subjective factors which have social-political, economical, military and international traits;

- the formation, the structure and the effective functions of the Supreme Legislative Organ - the Ukrainian National Rada (UNR), the Supreme Executive Agency, Rada of the State Secretaries, the Collegiate Organ which had the status of the head of the State - the Department of UNR;

- the formation and the establishing the nomal-legal base of the functions of the regional organs of the State Power and Management, Courts, Police and Army.

In the process of the investigation it was picked out the problem of the Analysis of the documents which gave an opportunity to explain the causes and pre-conditions of the transformation to such form in WUPR as dictatorship. It is also elucidated the changes in the structure, functional peculiarities of some State Institutions.

Learning of the complex of sources of the history of the state constru-ction in WUPR allowed to elaborate the conception and periods of its development, its cooperation and influence on the National Liberation Movement in Western Ukraine during the Ukrainian Revolution of 1917-1920.

Key words: Westernukrainian People’s Republic (WUPR), state constru-ction, state legal institutions, source base, type-and-form classification.

Видавництво “Плай”

Прикарпатського університету

ім.В.Стефаника

Віддруковано в друкарні видавництва “Плай”

284000, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57

Тираж -100.

Дата добавления: 2015-05-26