Класифікація прав, свобод та обов’язків людини і громадянина

Норми внутрішньодержавного права різних держав, так само як і норми міжнародного права, закріплюють значну кількість суб’єк­тивних прав, свобод та юридичних обов’язків, у зв’язку з чим постає необхідність у їх групуванні та класифікації за тими чи іншими підставами.

Залежно від правового статусу особи – носія прав та обов’язків – розрізняються права, свободи та обов’язки людини та громадянина.

Права, свободи та обов’язки людини належать усім людям від народження і гарантуються державою кожній особі незалежно від того чи є вона її громадянином, чи ні. До таких прав та свобод належать право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, свобода світогляду та віросповідання, право на недоторканність житла, право на таємницю кореспонденції, право на працю, право на освіту, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля тощо.

Правами, свободами і обов’язками громадянина наділяються лише громадяни відповідної держави. Такими правами і свободами, зокрема, є: право обирати і бути обраним, свобода об’єднання в політичні партії та громадські організації, право на участь в управлінні державними справами, в тому числі право на вступ на державну службу тощо. Те ж саме стосується і поділу юридичних обов’язків на обов’язки людини і обов’язки громадянина. Юридичними обов’язками сплачувати податки і збори, не заподіювати шкоду природі та культурній спадщині, дотримуватися вимог Конституції та законів України наділяються усі особи, що перебувають на території України, як її громадяни, так і іноземці та особи без громадянства, тому ці обов’язки слід розглядати як обов’язки людини. З іншого боку, обов’язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність є обов’язком громадянина, оскільки він покладається лише на громадян України.

Залежно від кількісного складу носія суб’єктивних прав, свобод та юридичних обов’язків розрізняються індивідуальні та колективні права, свободи та обов’язки. Індивідуальні права, свободи та обов’яз­ки реалізуються кожною особою самостійно, а колективні – лише спільними діями групи осіб.

До індивідуальних прав, свобод та обов’язків належать право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, право на працю, право обирати та бути обраним, деякі інші права та свободи.

Колективними правами і свободами є такі: право на страйк, свобода об’єднання в політичні партії та громадські організації, право мирно збиратися та проводити демонстрації тощо.

Деякі права та свободи можуть бути реалізовані як індивідуально, так і колективно. Наприклад, свобода світогляду та віросповідання, право на звернення до органів влади можуть здійснюватися як однією особою, так і групою осіб.

Слід зауважити, що часто безпосередньо з тексту нормативно-правового акта, що закріплює те чи інше право, свободу чи обов’язок, неможливо зробити висновок про їхній індивідуальний або колективний характер. Наприклад, ІІ Поправка до Конституції США закріплює право народу носити і зберігати зброю. З першого погляду це право є колективним, оскільки його суб’єктом називається народ. Проте традиційно це право розглядається як індивідуальне, оскільки майже всі види стрілецької зброї можуть використовуватися лише індивідуально. Подібна ситуація і з правом на страйк. Ст. 44 Конституції України вказує: “ті, хто працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів”. Лише аналіз норм Закону України від 03.03.98 “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, ст. 17 якого визначає страйк як засіб вирішення саме колективного трудового спору, дозволяє розглядати право на страйк як колективне право.

За змістом виділяються дві групи прав, свобод та обов’язків людини і громадянина – громадянські (особисті) і політичні права, свободи і обов’язки та економічні, соціальні та культурні права, свободи і обов’язки людини і громадянина. Такий підхід до класифікації прав, свобод і обов’язків започатковано Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 р. та Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. і розглядається як основоположний у сучасному міжнародному праві та конституційному праві більшості країн світу.

Громадянські (особисті) права і свободи визначають можливості особи у сфері особистого життя, її юридичну захищеність від будь-яких незаконних втручань. До громадянських (особистих) прав і свобод відносять право на життя, право на свободу і особисту недоторканність, свободу пересування, право на судовий захист та інші. У демократичних державах громадянські (особисті) права, свободи і обов’язки є правами, свободами та обов’язками людини, тобто ними наділяються як власні громадяни, так і іноземці та особи без громадянства.

Політичні права і свободи виражають можливості особи брати участь у політичному житті та здійснювати державну владу. Політичними правами і свободами, зокрема, є свобода думки та свобода слова, право на мирні демонстрації, право обирати і бути обраним, право на участь в управлінні державою як особисто, так і через представників, право направляти індивідуальні та письмові звернення до органів влади та місцевого самоврядування тощо. Прикладом політичного обов’язку громадян може бути військовий обов’язок. За загальним правилом, політичними правами, свободами та обов’язками наділяються лише громадяни відповідної держави, зокрема, правом об’єднуватися в полі­тичні партії та громадські організації, правом обирати і бути обраним, військовий обов’язок мають лише громадяни України. Водночас окремі політичні права і свободи, наприклад право на свободу слова, право на індивідуальні та колективні звернення, належать також і іноземцям та особам без громадянства.

Соціальні, економічні та культурні права і свободи покликані забезпечити гідний рівень життя людини у сферах економіки, соціального захисту та культурного розвитку. Такими правами і свободами є право на працю і свобода вибору праці, право на оплату праці, право на охорону материнства і дитинства, право на освіту, свобода творчості та інші. Обов’язок сплачувати податки є економічним обов’язком людини, обов’язок не заподіювати шкоду культурній спадщині – культурним обов’язком людини.

За можливістю обмеження права та свободи людини і громадянина поділяються на абсолютні та відносні. Обмеження чи тимчасове призупинення абсолютних прав та свобод у демократичних держав не допускається ні за яких умов. Обмеження чи призупинення відносних прав і свобод можливе лише на певний строк в порядку та за умов, чітко визначених законом.

Перелік абсолютних прав і свобод людини і громадянина закріплено у ст. 64 Конституції України. До них, зокрема, віднесені такі: право на громадянство та право змінити громадянство, право на життя, право на повагу гідності, право на свободу та особисту недоторканність, право індивідуальних та колективних звернень, право на житло, право на судовий захист та деякі інші.

Відносні права та свободи можуть бути обмежені або тимчасово призупинені у випадках та порядку, передбачених Конституцією.
Такими правами і свободами, наприклад, є право на недоторканність житла, право на таємницю листування, право на свободу світогляду та віросповідання, право на свободу думки і слова, право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації тощо. Ч. 2 ст. 64 Конституції України допускає тимчасове обмеження цих прав і свобод в умовах надзвичайного та воєнного стану.

Дата добавления: 2015-05-26