Психодіагностичні тести, їх природа та застосування. Особливості проведення тестування

Діагностичні тести – та їх види

Тести (англ. — іспит, перевірка, проба) — це стандартизовані і звичайно короткі й обмежені в часі іспиту, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-діагностичних розходжень між людьми.

Їхня відмінна риса полягає в тім, що вони складаються з завдань, на які від випробуваного потрібно одержати правильну відповідь. В опитувальниках, у проективних і психофізіологічних методиках правильних відповідей не існує.

Тести можна класифікувати, виділити кілька підкласів у залежності від того, яка ознака узята за підставу розподілу. Найбільш значними представляються класифікації тестів за формою і за змістом.

3. Форма діагностичного тестування

За формою діагностичні тести можуть бути індивідуальні і групові, усні і письмові; бланкові, предметні, апаратурні і комп'ютерні; вербальні і невербальні (практичні).

Індивідуальні тести — це такий вид методик, коли взаємодія експериментатора і випробуваного відбувається один на один. Індивідуальне тестування має свої переваги:

- можливість спостерігати за випробуваним (за його мімікою, мимовільними реакціями);

- відзначати функціональний стан випробуваного й ін.

Крім того, спираючи на рівень підготовленості випробуваного, можна по ходу експерименту замінити один тест іншим. Індивідуальна діагностика необхідна при роботі з дітьми дитячого і дошкільного віку, у клініці — для тестування осіб із сомантичними або нервово-психічними порушеннями, людей з фізичними недоліками і т.д. Необхідна вона й у тих випадках, коли потрібний тісний контакт експериментатора і випробуваного з метою оптимізації його діяльності. Однак індивідуальні тести вимагають, як правило, багато часу на проведення експерименту й у цьому змісті вони менш економічні в порівнянні з груповими.

Групові тести — це такий тип методик, що дозволяє одночасно проводити іспит з дуже великою групою людей (до кількох сотень людей). Оскільки інструкції і процедура проведення детально розроблені, експериментатор повинний неухильно їх виконувати. При груповому тестуванні особливо строго дотримується однаковість умов проведення експерименту. Обробка результатів об’єктивована і не вимагає високої кваліфікації. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ.

Однак слід зазначити і визначені недоліки групового тестування. Так, в експериментатора набагато менше можливостей встановити взаєморозуміння з випробуваним, розбудити його інтерес і заручитися його співробітництвом. Будь-які випадкові стани випробуваного, такі як хвороба, стомлення, занепокоєння і тривожність, що можуть впливати на виконання завдань, набагато складніше виявити в груповому тестуванні. У цілому особи, не знайомі з такою процедурою, скоріше покажуть більш низькі результати при груповому тестуванні, ніж при індивідуальному. Тому в тих випадках, коли прийняте за результатами тестування рішення важливе для випробуваного, бажано доповнити результати групового тестування або індивідуальною перевіркою неясних випадків, або інформацією, отриманої з інших джерел.

Усні і письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими — групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися випробуваним самостійно («відкриті» відповіді), в інші - необхідно з декількох запропонованих відповідей вибрати і назвати той, котрий вважає правильним («закриті» відповіді). У письмових тестах відповіді даються випробуваним або в тестовому зошиті, або на спеціально розробленому бланку відповідей. Листовні відповіді можуть носити «відкритий» або «закритий» характер.

Бланкові, предметні, апаратурні, комп'ютерні тести. Ці тести розрізняються по матеріалу, що використовується при тестуванні. Бланкові тести (іншим широко відомою назвою є — тести «олівець і папір») представлені у виді окремих бланків або зошитів, брошур, у яких утримуються інструкція по застосуванню, приклади рішення, самі завдання і графи для відповідей. Передбачено форми, коли відповіді заносяться не в тестові зошити, а на окремі бланки. Це дозволяє використовувати ті самі тестові зошити багаторазово. Бланкові тести можуть застосовуватися як при індивідуальному, так і при груповому тестуванні.

Апаратурні тести — це такий тип методик, що вимагає застосування спеціальних технічних засобів або спеціального устаткування для проведення дослідження або реєстрації отриманих даних. Широко відомі прилади для дослідження показників часу реакції (реактометри, рефлексометри), пристрої для вивчення особливостей сприйняття, пам'яті, мислення. В останні роки апаратурні тести широко використовують комп'ютерні пристрої. У більшості випадків апаратурні тести проводяться індивідуально.

Комп'ютерні тести. Це автоматизований вид тестування у формі діалогу випробуваного й ЕОМ. Тестові завдання пред'являються на екрані дисплея, а відповіді випробуваний вводить у пам'ять ЕОМ із клавіатури; таким чином, протокол відразу створюється як набір даних (файл) на магнітному носії. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів за різними напрямками. При бажанні можна одержати інформацію у виді графіків, таблиць, діаграм, профілів.

За допомогою комп'ютера експериментатор одержує для аналізу такі дані, що без ЕОМ одержати практично неможливо: час виконання окремих завдань тесту, час одержання правильних відповідей, кількість відмовлень від рішення і звертань за допомогою, час, який затрачується випробуваним на обмірковування відповіді при відмовленні від рішення, час введення відповіді в ЕОМ і т. ін. Ці особливості випробуваних можна використовувати для заглибленого психологічного аналізу результатів, отриманих у процесі тестування.

Вербальні і невербальні тести. Ці тести розрізняються за характером стимувального матеріалу. У вербальних тестах основним змістом роботи випробуваних є операції з поняттями, розумові дії, здійснювані в словесно-логічній формі. Складові цієї методики завдання апелюють до пам'яті, уяві, мисленню в їх опосередкованій язиковій формі. Вони дуже чуттєві до розходжень у язиковій культурі, рівневі утворення, професійним особливостям. Вербальний тип завдань найбільш розповсюджений серед тестів інтелекту, тестів досягнень, при оцінці спеціальних здібностей.

Невербальні тести — це такий тип методик, у яких тестовий матеріал представлений у наочній формі (у вигляді картинок, креслень, графічних зображень і т.п.). Від випробуваних потрібно розуміння вербальних інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на перцептивні і моторні функції. Найвідомішим невербальним тестом є прогресивні матриці Равена. Невербальні тести зменшують вплив розходжень на результат іспиту. Вони також полегшують процедуру тестування випробуваних з порушенням мови, слуху або з низьким рівнем утворення. Невербальні тести широко використовуються при оцінці просторового і комбінаторного мислення. У якості окремих субтестів вони включені в багато тестів інтелекту, загальних і спеціальних здібностей, тести досягнень.

Дата добавления: 2015-05-26